Справа № 216/2759/23
провадження 2/216/465/24
іменем України
(заочне)
30 квітня 2024 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Цимбалістенко О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Тітенка Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі позивач) звернулося до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 30959,97 грн., з яких: 25325,61 грн. заборгованість за кредитом, 5634,36 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідно до умов кредитного договору від 23.09.2011 року відповідач отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок, який збільшився до 24000,00 грн. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 04.04.2023 року за ним утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 30959,97 грн., з яких: 25325,61 грн. заборгованість за кредитом, 5634,36 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом. Оскільки відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.06.2023 відкрито провадження у справі № 216/2759/23, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 27.07.2023 року.
27.07.2023 року розгляд справи відкладено на 06.11.2023 року у зв'язку з неявкою відповідача.
06.11.2023 року розгляд справи відкладено на 29.01.2024 року у зв'язку з неявкою відповідача.
29.01.2024 року розгляд справи відкладено на 30.04.2024 року у зв'язку з неявкою відповідача.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте подав заяву про розгляд справи за його відсутності, також зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судові засідання повторно не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином шляхом направлення судових повісток за адресою реєстрації його місця проживання: АДРЕСА_1 , які були повернути органом поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній».
Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
З аналізу пунктів 99, 99-1, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, слідує, що у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику з відповідною відміткою.
До повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 194/1422/19, від 23.09.2021 у справі № 757/56776/20-ц.
У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Статтею 223 ЦПК України визначені наслідки неявки учасників справи у судове засідання.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч. 4 ст. 223 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Судом встановлено, що 23.09.2011 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк», назва якого перейменована на АТ КБ «Приватбанк», та відповідачем було укладено договір б/н, згідно умов якого відповідач отримав від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Позивач надав суду копію анкети-заяви, підписану відповідачем ОСОБА_1 , довідку про зміну умов кредитування, довідку про надані відповідачу кредитні картки, довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості, виписку руху коштів по картковому рахунку.
Так, 23.09.2011 р. відповідачем було підписано заяву, у якій, зокрема, зазначено про згоду на те, що дана заява разом Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Однак, у заяві відсутні відомості про розмір кредиту, строк дії кредитного договору, розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом, комісії, неустойки, що погоджені сторонами.
До заяви позивачем додано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», Довідку про зміну умов кредитування та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містить підпису відповідача, тобто останній не повідомлений банком про умови кредитування за договором від 23.09.2011 р.
Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк», у період з 23.09.2011 року по 21.01.2020 р. відповідачу на виконання вказаного кредитного договору позивачем було надано кредитні картки «Універсальна», «Універсальна GOLD». Відповідачу було встановлено 23.09.2011 р. кредитний ліміт у розмірі 3100 грн., який в подальшому, 23.09.2011 р., зменшився до 300 грн., з 03.03.2015 року кредитний ліміт збільшено до 2830 грн., 27.04.2015 р., кредитний ліміт зменшено до 2660 грн., 16.06.2015 р., кредитний ліміт зменшено до 1770 грн., 20.07.2015 р., кредитний ліміт зменшено до 1630 грн., 31.01.2017 р. кредитний ліміт збільшено до 2200 грн., 16.05.2019 р. кредитний ліміт зменшено до 0 грн., 17.09.2019 р. кредитний ліміт збільшено до 9000 грн., 17.11.2019 р. кредитний ліміт зменшено до 0 грн., 28.05.2020 р. кредитний ліміт збільшено до 4000 грн., 28.08.2020 р. кредитний ліміт збільшено до 9000 грн., 18.05.2021 р. кредитний ліміт збільшено до 14000 грн., 25.08.2021 р. кредитний ліміт збільшено до 19000 грн., 29.12.2021 р. кредитний ліміт збільшено до 24000 грн., 14.11.2022 р. кредитний ліміт зменшено до 0 грн., що підтверджено довідкою АТ КБ «ПриватБанк».
Згідно виписки за договором б/н за період з 23.09.2011 року по 01.01.2023 року відповідач користувалася грошовими коштами позивача.
Відповідно до розрахунку заборгованості за вищевказаним договором, наданого позивачем, станом на 04.04.2023 року відповідач має заборгованість за кредитним договором б/н від 23.09.2011 року у сумі 309591,97 грн, з яких: 25325,61 грн. - заборгованість за кредитом; 5634,36 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПРИВАТБАНК").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді відсотків, неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
При цьому, звертаючись до суду із позовом банк просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими відсотками.
Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід'ємною частиною спірного договору, що наданий банком на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розмір, а також додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку та інші умови.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", а також те, що з Умовами та Правилами надання банківських послуг був ознайомлена відповідач та, зокрема саме у зазначеному в цьому документі, що доданий банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування прострочених відсотків.
Роздруківка із сайту банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Тобто в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку (http://privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (23.09.2011) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (11.04.2023), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил та Тарифи у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Верховний Суд України виклав аналогічну правову позицію у постанові від 03 липня 2019 року у справі №14-131цс19.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг та Тарифи, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів, процентів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, наданий банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Суд наголошує, що укладений між сторонами кредитний договір від 23.09.2011 року у вигляді заяви позичальника, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, у випадку, коли фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, - суд доходить висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Наведені висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року, відповідно до яких зазначено, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. АТ КБ «ПриватБанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Підстави для сплати відповідачкою відсотків, які нараховувалася позивачем на підставі Тарифів, Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку не узгоджених з відповідачкою відсутні.
На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав, окрім іншого, довідку про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».
У довідці про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» неможливо перевірити зазначення процентної ставки за користування кредитом, яку погодили сторони кредитного договору, враховуючи те, що зазначений документ має неякісне виготовлення (є нечитабельним).
Як зазаначено раніше, сам по собі наданий позивачем розрахунок заборгованості, без надання доказів про те, які умови кредитування, зокрема розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, досягнуто між сторонами на час укладення договору, не дозволяють перевірити правильність такого розрахунку та визначити розмір заборгованості, зокрема в частині заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Суд вважає, що посвідчуючи своїм підписом неякісну копію довідки про умови кредитування, як доказ на підтвердження заявлених позовних вимог, посадова особа позивача звертаючись до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, була обізнана, про свої зобов'язання надати всі наявні у нього докази разом із позовною заявою. Однак, поданий до суду вищезазначений документ не можна вважати належним доказом на підтвердження заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Крім того, згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З урахуванням наданого АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 23.09.2011 року, суд вважає, що підлягає стягненню лише заборгованість по тілу кредиту по кредитному договору, яка станом на 04.04.2023 року становить 25 325 грн. 61 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжним дорученням №PROM1B9F7L від 11.04.2023 року про сплату судового збору у сумі 2 684,00 грн.
Враховуючи те, що задоволено 81,80 % відсотків позовних вимог (25 325 грн. 61 коп. від 30959 грн. 97 коп. складає 81,80 %), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, яка становить 2 195,51 грн. (2684,00 грн. х 81,80% : 100).
На підставі ст.ст. 526, 530, 610-612, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 78-80, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по тілу кредиту по кредитному договору № б/н від 23.09.2011 року станом на 04.04.2023 року у розмірі 25 325 грн. 61 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 2 195 грн. 51 коп., а всього 27 521 грн. 12 коп. (двадцять сім тисяч п'ятсот двадцять одна грн. 12 коп.).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ: 14360570, МФО 305299, НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О.В. Цимбалістенко