П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/34115/23
Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С.,
повний текст судового рішення
складено 05.02.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Димерлія О.О., Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання відмову протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
У грудні 2023 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (відповідач), за результатом якого позивач просив суд:
визнати протиправною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України, оформлену листом №11/5-15649-26434 від 02.11.2023 року, виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року та на 01.01.2023 року, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-ХІІ), статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХП), з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704), із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для перерахунку пенсії;
зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України перерахувати розмір грошового забезпечення, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року та на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, та оформити і направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 р.р, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, статті 9 Закону № 2011-XII та положень Постанови №704 для обчислення та перерахунку ОСОБА_1 з 01.02.2021 року, з 01.02.2022 року та з 01.02.2023 року пенсії;
стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1073 грн. 60 коп.
В обґрунтування своїх вимог, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 13.12.2022 у справі №240/12647/21, позивач зазначав, що з 01.01.2020р. положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня 2018р. не відповідає правовим актам вищої юридичної сили. Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року відповідним Законом про Державний бюджет України, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування п.4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (через його зростання на відповідний рік). З огляду на викладене, ОСОБА_1 вважав протиправною відмову Адміністрації ДПСУ виготовити та направити до ГУ ПФУ в Одеській області нові довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023р. для перерахунку пенсії з 01.02.2021, 01.02.2022 та з 01.02.2023р. відповідно.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, та також стягнуто з Адміністрації Державної прикордонної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем Адміністрацією ДПСУ подано на вказане рішення суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги відповідач у справі зазначає, що підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону №2262-ХІІ є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведені на підставі рішення КМ України, оскільки саме цьому органу законодавчо надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів грошового забезпечення для такого перерахунку. У процедурі за ст.63 Закону №2262-ХІІ базовою розрахунковою величиною для обчислення нового розміру (тобто перерахунку) раніше вже призначеної пенсії є реально отримані виплати діючого військовослужбовця за рівнозначною посадою. Між тим, станом на 01.01.2022, та 01.01.2023 зміни (підвищення) в грошовому забезпеченні діючих військовослужбовців не відбулось, і починаючи з 01.03.2018р. обрахунок розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням діючим військовослужбовців продовжує встановлюватись виходячи з прожиткового мінімуму встановленого законом на 1 січня 2018р. (1762грн.). Апелянт звертає увагу, що починаючи з 01.03.2018р. по 01.01.2023р. Кабінетом Міністрів України також не приймалось рішення з приводу перерахунку пенсії колишнім військовослужбовцям. Крайній перерахунок пенсії колишнім військовослужбовцям був реалізований у 2018р., зв'язку із прийняттям КМ України Постанови №103. Відтак, за доводами апелянта, відсутні у спірному випадку підстави для видачі відповідачем нових довідок ОСОБА_2 відповідно до його вимог. До того ж, в підтвердження своєї правової позиції, Адміністрація ДПСУ в апеляційній скарзі зауважує, що і на день розгляду даної справи п.4 постанови КМ України №704 був викладений у редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленому станом на 1 січня 2018р. Таким чином, Кабінет Міністрів України, зазначивши розмір 1762 грн., що відповідає встановленому на 1 січня 2018р. згідно з п.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковому мінімуму для працездатних осіб, не змінив умови обрахунку грошового забезпечення для діючих військовослужбовців усіх силових структур. За вказаного, скаржник переконаний, що відповідач у спірних правовідносинах діяв законного та обґрунтовано, жодних порушень прав позивача порушено не було. Однак, суд першої інстанції не дослідив чи відбулась зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців або чи було введено КМ України для зазначених категорій нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, та прийняв судове рішення, що суперечить нормам Закону №2262-ХІІ.
За приписами ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає, що справу можливо розглянути без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановив суд першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, з часу звільнення зі служби в Державній прикордонній службі України, позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію, призначену відповідно до закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року.
29.09.2023 року позивач звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою, в якій просив виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 року, 01.01.2022 року та 01.01.2023 року для перерахунку пенсії з урахуванням щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення таких як посадовий оклад, оклад за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року (тобто 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 р.р.), на відповідний тарифний коефіцієнт у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ, статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII та з урахуванням положень п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в первинній редакції).
Однак, листом №11/5-15649-26434 від 02.11.2023 року Адміністрація ДПС України відмовила у видачі відповідних довідок та їх направленні до ГУ ПФУ в Одеській області, вказавши про відсутність, на їх думку, підстав для цього, оскільки станом на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 р.р. підвищення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців не відбулось.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 29.01.2020р. дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, п.6 постанови КМ України №103 втратив чинність та була відновлена дія п.4 постанови КМ України №704 у редакції, що передбачала визначення посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням не прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2018, а прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Проаналізувавши приписи Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови КМ України №704 від 30.08.2017р., ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Законів України Про Державний бюджет України на 2021, 2022 та на 2023 роки, врахувавши правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постанові від 02.08.2022р. у справі №440/6017/21, тощо, суд першої інстанції також зазначив, що з 01.01.2020р.положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу.
Суд першої інстанції виснував, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, який в свою чергу є основою для обрахунку складових грошового забезпечення діючих військовослужбовців, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
За вказаного, суд першої інстанції вважав наявними підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновків суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі Закон № 2262-ХІІ).
Виходячи з приписів ч.3, ч.18 ст.43 Закону № 2262-ХІІ, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні основні та додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
У разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Окремими положеннями ст.63 Закону № 2262-ХІІ визначено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.1 ст.51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, визначений Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (надалі - Порядок № 45), згідно із пунктом 1 якого пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз викладеного та приписів зокрема пунктів 2-4 Порядку №45 свідчить про те, що перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, здійснюється у зв'язку із підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій осіб, які отримують пенсію згідно згаданого закону.
Отже, підставою для проведення перерахунку пенсії призначених за законом №2262-ХІІ, є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.
Досліджуючи питання виникнення права на перерахунок пенсії як підстави (умови) для видачі спірної довідки, колегія суддів зазначає, що за вимогами ч.4 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
30.08.2017р. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018р. та якою передбачалося збільшення з 01.03.2018р розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату її прийняття та до 24.02.2018р.) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У подальшому, 21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (Постанова №103).
Пунктом 6 постанови №103 було внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Відтак, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 передбачав застосування в якості розрахункової величини для обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Визначаючись щодо питання про те, чи виникло у позивача право на оформлення оновлених довідок про розмір грошового забезпечення, апеляційний суд приймає до уваги, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Відтак, з врахуванням ст.265 КАС України, п.6 Постанови №103 втратив чинність з 29.01.2020р., у зв'язку із чим відновлена дія п.4 Постанови №704 у редакції, до внесення відповідних змін до нього п.6 Постанови 103.
Отже, з 29.01.2020р. розрахунковою величиною для визначення окладів є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня саме відповідного календарного року, а не на 1 січня 2018р.
При цьому порядок дій відповідача у зв'язку із втратою чинності положеннями пункту 6 Постанови №103 та змін до пункту 4 Постанови №704, не змінився.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції ґрунтовно також врахував висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, відповідно до яких у п. 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ. Однак Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Згідно ст.6 Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Відтак, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 року - 1762,00 грн.
Також, як свідчать зміст пункту 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений на 01.01.2018 в тому числі підлягав врахуванню й у цілях визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, - у 2019 р.
У свою чергу, у ЗУ від 14.11.2019 № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік", ЗУ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" № 1082-IX, а так само і в ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік” та “Про Державний бюджет України на 2023 рік”, таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020-2023 роки, відповідно, не міститься.
Наведене дає підстави для висновку, що до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Водночас, з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, зокрема Законам України про Державний бюджет на 2020-2023 роки, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік.
Апеляційний суд також звертає увагу, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 по справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19). Таку ж правову позицію підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 по справі № 520/2098/19.
Відтак, враховуючи приписи ч.3 ст.7 КАС України, а також зважаючи на те, що з 01.01.2020 положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в лише частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого таким Законом на 1 січня відповідного календарного року.
Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного суду, викладеними зокрема в постановах від 05.04.2023р. у справі № 340/3604/22, від 14.09.2022 року у справі № 500/1886/21, від 19.10.2022 року у справі № 400/6214/21, від 12.09.2022 по справі №500/1813/21, тощо.
У справі, що розглядається позивач звернувся до суду із позовом щодо формування та направлення довідок про розмір грошового забезпечення для здійснення перерахунку пенсії станом на 01.01.2021р., 01.01.2022р., та 01.01.2023р.
Положення ч. 3 ст. 1-1 Закону №2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Порівнюючи встановлений у статтях 7 Законів України про Державний бюджет України на 2018, 2020 - 2023 роки колегія суддів зазначає, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня кожного року починаючи з 01.01.2020р. зростає, та у 2021 році з 01.01.2021р. - складав 2270грн., у 2022 році з 01.01.2022 - складав 2481грн., а у 2023 році з 01.01.2023 - складав 2684грн., в той час коли у 2018р. з 01.01.2018 як вже було зазначено вище - прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений на рівні 1762 грн.
Відтак, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (у спірному випадку на 01 січня 2021, 01 січня 2022 та на 01 січня 2023) та похідне від цього підвищення розмірів грошового забезпечення відповідних категорій осіб, у позивача виникло право на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021р., 01.01.2022р., 01.01.2023р. виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-XII та право на перерахунок пенсії з огляду на збільшення розміру грошового забезпечення на підставі таких довідок, з першого числа наступного місяця.
Тому, доводи відповідача про те, що не відбулось збільшення розмірів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, а відтак про відсутність підстав для видачі позивачу оновленої довідки для проведення перерахунку пенсії, безпідставні та неприйнятні.
З приводу доводів відповідача про те, що виготовлення оновленої довідки позивача в цьому випадку можливе тільки після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та надходження списків від Головного управління Пенсійного фонду України, то суд першої інстанції правильно зазначив, що виходячи з приписів чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ, на чому також неодноразово акцентував увагу Верховний Суд у своїх судових рішеннях.
Посилання апелянта на необхідність застосування в якості розрахункової величини для визначення розміру окладу за посадою та окладу за званням і відповідно решти складових елементів грошового забезпечення позивача - 1762 грн., шо відповідає прожитковому мінімуму встановлену законом на 01.01.2018р., колегія суддів оцінює критично та звертає увагу, що саме постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704», яка набрала чинності 20.05.2023, було скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
При цьому, зазначені зміни були відсутні на час виникнення спірних правовідносин, не стосуються спірних правовідносин, жодним із положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704» не надано зворотної дії в часі застосування її приписів, на що також вірно звернув увагу суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване судове рішення.
Відтак, приписи указаної постанови не може бути застосовані до вирішення питання оформлення довідки станом на 01.01.2023 року, адже така постанова зі змінами до п.4 Постанови КМ України №704 була прийнята пізніше за дату виникнення спірних правовідносин.
Наведене вище свідчить у сукупності про те, що відмовляючи у наданні позивачу оновлених довідок для проведення перерахунку основного розміру його пенсії, відповідач діяв неправомірно, адже зважаючи на принцип «належного урядування», за наявності у особи права на перерахунок пенсії, орган державної влади не вправі відмовляти у реалізації такого права, посилаючись при цьому на неналежне виконання повноважень іншим органом.
Оскільки відсутність спірної довідки перешкоджає у реалізації права позивача на перерахунок пенсії, то суд першої інстанції вірно зобов'язав відповідача виконати покладений на нього обов'язок щодо складення на направлення до органу ПФУ такої довідки для перерахунку пенсії позивача.
Отже, за наслідками апеляційного перегляду справи знайшов своє підтвердження висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, зводяться лиш до переоцінки встановлених судом обставин справи.
В свою чергу, установлені під час розгляду даної справи фактичні обставини та зроблені судом апеляційної інстанції висновки у повному обсязі спростовують наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Підсумовуючи усе викладене вище, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами та висновками суду першої інстанції.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За вказаного, судове рішення відповідає зазначеним вимогам ст. 242 КАС України.
Колегія суддів підтверджує, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 420/34115/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач Т.М. Танасогло
Судді О.О. Димерлій Ю.В. Осіпов