м. Вінниця
30 квітня 2024 р. Справа № 120/460/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 21.12.2011 він засуджений до довічного позбавлення волі, та відбуває покарання в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1». 12.10.2023 відповідачем проведено засідання комісії, на якому вирішувалось питання про можливість представлення його до заміни покарання у вигляді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Позивач вважає, що дане засідання було проведено з суттєвими порушеннями чинного законодавства.
Ухвалою від 17.01.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, хоча ухвалу суду від 17.01.2024 отримав завчасно через підсистему "Електронний суд", в якій останній зареєстрований.
20.03.2023 представником позивача канцелярію суду подано додаткові докази.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 засуджений до довічного позбавлення волі та з 02.06.2010 відбуває покарання у державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)".
11.10.2023 комісією державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" по розгляду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання біль м'яким, встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, переведення засуджених складено висновок щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_1 .
Зі змісту такого висновку слідує, що ОСОБА_1 набрав 27 балів, а тому з урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики засудженого, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи засуджений ОСОБА_1 не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення) та не може бути представлений до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким (статті 81, 82 Кримінального кодексу України), оскільки набрав менше 64 балів.
12.10.2023 комісія державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" по розгляду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання біль м'яким, встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, переведення засуджених на підставі статей 10, 50, 57, 93, 101, 147, 151-1 Кримінально-виконавчого кодексу України прийняла рішення у формі протоколу №26, яким ОСОБА_1 відмовлено в можливості представлення його до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк як засудженому, що не став на шлях виправлення.
Рішення прийнято одноголосно.
Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись з приводу заявлених позовних вимог, суд зважає на таке.
Кримінальний кодекс України (далі - КК України) має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.
Відповідно до статті 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, не відбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати не відбутого строку покарання, призначеного вироком.
У разі заміни не відбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Заміна не відбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Заміна не відбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим:
1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин;
2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;
3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
До осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 81 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 154 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов'язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.
Відповідно до частини 12 статті 154 КВК України разом із поданням щодо можливості представлення засудженого до довічного позбавлення волі до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким адміністрація виправної колонії подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі.
Визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі та складення висновку здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації.
Порядок та методика визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
Основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м'яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання.
Наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року № 847/5 затверджено Інструкцію про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів (далі - Інструкція № 847/5), яка регламентує діяльність відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів з питань приймання до установ (СІЗО), обліку, переміщення під вартою (конвоювання) засуджених (осіб, які тримаються під вартою), звільнення їх з установ (СІЗО) та з інших питань, пов'язаних з виконанням вироків судів та інших судових рішень.
Відповідно до пункту 1 розділу 6 Інструкції № 847/5 в установі (СІЗО) створюється комісія, яка розглядає питання про подання:
до суду - матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (статті 81, 107 КК України), заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким (стаття 82 КК України), встановлення адміністративного нагляду згідно із Законом України “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі”;
до міжрегіональної комісії, центральних комісій щодо установ центрального та південного регіонів - матеріалів щодо переведення засуджених на підставах, встановлених статтями 10, 50, 93 КВК України в межах зони діяльності центрального та південного регіонів або міжрегіонального управління без зміни рівня безпеки; матеріалів щодо переведення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, для відбування покарання з однієї установи виконання покарань (сектору) до іншої установи виконання покарань (сектору) в межах зони діяльності центрального та південного регіонів або міжрегіонального управління згідно з вимогами статей 101, 151-1 КВК України без зміни рівня безпеки;
до центральної комісії - матеріалів щодо переведення засуджених на підставах, встановлених статтями 10, 50, 57, 93, 101, 147, 151-1 КВК України, через міжрегіональну комісію, центральні комісії щодо установ центрального та південного регіонів, коли таке переведення виходить за межі повноважень цих комісій.
До складу комісії входять: голова комісії - начальник установи (СІЗО); члени комісії - перший заступник та заступники начальника установи (СІЗО), начальник оперативного підрозділу, начальник відділу нагляду і безпеки (відділу режиму і охорони), начальник медичної частини (фельдшерського пункту, лікарняного закладу) та начальник підрозділу, який є секретарем комісії. До складу комісії також можуть включатися за їх згодою керівники загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів при установі, представники методично-виховної ради установи (педагогічної ради) та члени спостережної комісії, які здійснюють організацію громадського контролю за дотриманням прав і законних інтересів засуджених під час виконання кримінальних покарань (пункт 2 розділу 6 Інструкції № 847/5).
Згідно з пунктами 3 - 5 розділу 6 Інструкції № 847/5 за три місяці до розгляду матеріалів на засіданні комісії підрозділ складає списки засуджених, які надаються для організації роботи з підготовки матеріалів заступнику начальника установи (СІЗО) із соціально-виховної та психологічної роботи, начальнику оперативного підрозділу, начальнику відділу нагляду і безпеки установи (відділу режиму і охорони СІЗО), начальнику медичної частини (фельдшерського пункту, лікарняного закладу).
Засідання комісії відбуваються у визначеному для цього приміщенні установи (СІЗО) в присутності засудженого.
Засідання комісії проводяться не менше двох разів на місяць. Рішення комісії ухвалюється простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на її засіданні. У разі рівного розподілу голосів голос голови комісії є вирішальним.
Пунктом 6 розділу 6 Інструкції № 847/5 визначено, що засідання комісії оформлюється протоколом засідання комісії з розгляду питань щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (статті 81, 107 КК України), заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким (стаття 82 КК України), встановлення адміністративного нагляду згідно із Законом України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", переведення засуджених на підставах, установлених статтями 10, 50, 57, 93, 101, 147, 151-1 КВК України (додаток 17), який підписується головою, членами комісії та секретарем комісії. Рішення комісії оголошується засудженому під особистий підпис на витязі з протоколу, який долучається до його особової справи.
У разі прийняття рішення про відмову в можливості представлення засудженого до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким засуджений ознайомлюється під особистий підпис з висновком щодо ступеня виправлення засудженого, форма якого передбачена Методикою визначення ступеня виправлення засудженого, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 19 січня 2023 року № 294/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19 січня 2023 року за № 117/39173.
Так, в ході судового розгляду встановлено, що 11.10.2023 відбулось засідання комісії Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" з розгляду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, переведення засуджених на підставі статей 10, 50, 57, 93, 101, 147, 151-1 КВК України.
За результатами засідання вказаною вище комісією складено висновок щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_1 та встановлено, що останній не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення) та не може бути представлений до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким (статті 81, 82 КК України), оскільки набрав менше 64 балів.
Аналізуючи зміст такого висновку на предмет дотримання комісією вимог абзацу 2 пункту 6 розділу 6 Інструкції № 847/5 судом встановлено, що такий висновок не містить підпису ОСОБА_1 , який би свідчив про ознайомлення засудженого із таким висновком.
При цьому судом враховано те, що позивача ознайомлено з прийнятим комісією рішенням у формі протоколу № 5, про що свідчить його підпис.
Проте, на переконання суду, ознайомлення позивача із рішенням комісії не свідчить про дотримання відповідачем згадуваних вище вимог Інструкції № 847/5, адже такою Інструкцією чітко передбачено, що засуджений ознайомлюється під особистий підпис саме з висновком щодо ступеня виправлення, а не з прийнятим на підставі такого висновку рішенням.
Окрім того, особливої уваги заслуговує те, що в основу оскаржуваного рішення, яке прийняте у формі протоколу № 26 від 12.10.2023, покладено інформацію, наведену у проекті висновку щодо ступеня виправлення засудженого. Загальний бал розділів ІІ -VІ висновку становить 27, якого недостатньо для визнання засудженого таким, що став на шлях виправлення.
Проте позивач не погоджується із таким рішенням комісії зокрема з тих підстав, що працівники установи, які відповідальні за соціально-виховну роботу із засудженими, будь-якої індивідуальної програми соціально-виховної роботи щодо засудженого ОСОБА_1 не здійснювали. У свою чергу у розділі IV "Стан реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи" вказано, що "заходи не виконані", внаслідок такий розділ оцінено в 0 балів.
Також позивач вказує на те, що у розділі IV "Психологічна характеристика засудженого" висновку поставлено 0 балів, проте жодного тестування психолог з засудженим не проводив, а будь-яких бесід ОСОБА_1 з психологом не мав. При цьому позивач звернув увагу на те, що складений працівниками відділення соціально-психологічної служби та працівниками відділу соціально-виховної та психологічної роботи акт, відповідно до якого позивач відмовився від проходження тестування у зв'язку з висловленням недовіри не може бути розцінений як належний доказ для визначення психологічних критеріїв засудженого (а.с. 73). Позивач наголосив на тому, що він не відмовлявся від проходження відповідного тестування, а лише вимагав проведення тестування у присутності адвоката.
Надаючи оцінку таким доводам позивача, суд зауважує, що наказом Міністерства юстиції України від 19 січня 2023 року № 294/5 затверджено Порядок визначення ступеня виправлення засудженого (далі - Порядок № 294/5).
Цей Порядок визначає обсяг, механізм оформлення персоналом установи виконання покарань (слідчого ізолятора) матеріалів стосовно засуджених, щодо яких може бути застосовано заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України, для визначення ступеня виправлення засудженого.
Згідно з пунктом 5 цього Порядку проект висновку готується начальником відділення соціально-психологічної служби, до якого розподілено засудженого, а стосовно засуджених, щодо яких може бути застосовано заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, - за участю представника уповноваженого органу з питань пробації.
За потреби до визначення ступеня виправлення засудженого та складення щодо засудженого проекту висновку залучаються начальник відділу соціально-виховної та психологічної роботи установи, начальник сектору максимального рівня безпеки, начальник оперативного підрозділу, підрозділу нагляду і безпеки (режиму і охорони) установи, медичний працівник, інспектор з питань підготовки до звільнення, оперативні працівники, майстри виробництва, працівники закладу загальної середньої освіти та інші працівники установи.
Зміст висновку, що наданий відповідачем, свідчить про недотримання відповідачем частини 12 статті 154 КВК України та пункту 5 Порядку № 294/5.
До таких висновків суд дійшов з огляду на те, що положення частини 12 статті 154 КВК України містять імперативні приписи про те, що визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі та складення висновку здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації, натомість пунктом 5 Порядку № 294/5 передбачено, що такий висновок готується за участю представника органу з питань пробації.
Водночас у висновку щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_1 відсутній підпис представника уповноваженого органу з питань пробації, що свідчить про недотримання як частини 12 статті 154 КВК України, так і згадуваного вище пункту Порядку № 294/5.
Далі, відповідно до пункту 6 Порядку № 294/5 проект висновку складається з урахуванням оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, проведеної згідно з методичними рекомендаціями, визначеними Міністерством юстиції України, та з використанням підсистеми "КАСАНДРА" Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, а також стану реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим, яка є складовою Щоденника індивідуальної роботи із засудженим, Щоденника соціально-виховної роботи із засудженим неповнолітнім, визначених Положенням про відділення соціально-психологічної служби, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 04 листопада 2013 року № 2300/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04 листопада 2013 року за № 1863/24395, та інформації, отриманої від уповноваженого органу з питань пробації (щодо засуджених до довічного позбавлення волі).
Такі приписи Порядку № 294/5 узгоджуються із положеннями Методики визначення ступеня виправлення засудженого, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 19 січня 2023 року № 294/5, пункт 1 розділу ІІ якої регламентує, що під час складання проекту висновку враховуються: інформація, отримана з матеріалів особової справи; дані з Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту; оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, визначена за допомогою підсистеми «КАСАНДРА» Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту; стан реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим; дані Щоденника.
Пунктом 9 Порядку № 294/5 визначено, що засуджений до довічного позбавлення волі додатково до подання щодо можливості представлення його до заміни покарання у виді позбавлення волі на певний строк повинен подати індивідуальний план виправлення та ресоціалізації, форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Індивідуальний план має містити заходи, здійснення яких у період відбування більш м'якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дасть змогу засудженому усунути фактори, що можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення, та факти, що свідчать про перспективи виправлення та ресоціалізації засудженого після звільнення.
Індивідуальний план складається засудженим до довічного позбавлення волі разом з начальником відділення СПС у термін не більше ніж 15 календарних днів після завершення проведення оцінки ризиків вчинення повторного правопорушення у двох примірниках. Один примірник зберігається у засудженого, другий - у начальника відділення СПС. Стан його виконання перевіряється заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи кожні шість місяців, про що робиться відповідна відмітка.
При цьому, наказом Міністерства юстиції України від 04 листопада 2013 року №2300/5 затверджено Положення про відділення соціально-психологічної служби (далі - Положення № 2300/5).
Абзацом 3 пункту 2 розділу І цього Положення визначено, що індивідуальна програма соціально-виховної роботи із засудженим - документ, що визначає цілі роботи із засудженим та заходи, спрямовані на задоволення криміногенних потреб і досягнення позитивних змін у житті засудженого, відповідальних осіб за їх виконання, чіткі терміни виконання та містити примітку про результати виконання кожного заходу. Індивідуальна програма складається спільно із засудженим, зрозумілою для нього мовою, з урахуванням віку, рівня розвитку, життєвого досвіду, сформованих життєвих навичок. Начальник відділення соціально-психологічної служби, до якого розподілено засудженого, ознайомлює його з індивідуальною програмою та тими заходами, які мають бути реалізовані у її межах.
Ціль в межах індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим - бажаний очікуваний результат соціально-виховної та психологічної роботи із засудженим в межах визначеної криміногенної потреби; заходи в межах індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим - конкретні кроки, які мають бути впроваджені для досягнення кожної визначеної цілі щодо впливу на криміногенну потребу засудженого. Визначення заходів залежить від рівня життєвих навичок засудженого, його досвіду та розуміння виконання визначених заходів. Складні заходи, які реалізовуються у кілька етапів, ліпше розділити і прописати окремими пунктами (абзаци 3 та 4 пункту 2 розділу І Положення № 2300/5).
Відповідно до пункту 9 розділу І Положення № 2300/5 соціально-виховна та психологічна робота із засудженими здійснюється відповідно до індивідуальних програм, які складаються за результатами медичного обстеження, психодіагностики і психолого-педагогічного вивчення, кримінологічної, кримінально-правової характеристики, оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та реалізуються, в тому числі за допомогою програм диференційованого виховного впливу.
Ступінь виправлення засуджених визначається з урахуванням оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та стану реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим.
Оцінка ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення проводиться згідно з методичними рекомендаціями, визначеними Міністерством юстиції України.
У результаті проведення оцінки ризиків визначаються криміногенні потреби засудженого, на мінімізацію яких спрямовуються цілі та заходи в межах індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим.
Індивідуальна програма соціально-виховної роботи із засудженим складається начальником відділення соціально-психологічної служби, до якого було розподілено засудженого.
Індивідуальна програма є документом, який постійно використовується в роботі із засудженим, коригується та доповнюється за необхідності.
Відтак індивідуальна програма соціально-виховної роботи є документом, що складається з метою визначення цілей роботи із засудженим та заходів, спрямованих на задоволення криміногенних потреб і досягнення позитивних змін у житті засудженого. При цьому така програми розробляється начальником відділення соціально-психологічної служби, до якого було розподілено засудженого.
Водночас доказів того, що відповідна індивідуальна програма соціально-виховної роботи була розроблена для засудженого ОСОБА_1 відповідачем не надано.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що начальником відділення соціально-психологічної служби державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" не складалася індивідуальна програма соціально-виховної роботи засудженого ОСОБА_1 , що є порушенням згадуваних вище приписів Порядку № 294/5 та Положення № 2300/5.
За таких обставин слід визнати, що відповідач безпідставно оцінив у 0 балів розділ IV "Стан реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роби" висновку.
Окрім того, у позові йдеться про те, що психологом взагалі не проводилися тестування та бесіди із ОСОБА_1 , про що свідчить складений працівниками установи виконання покарань акт від 10.10.2023, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від проходження психологічної діагностики без присутності адвоката.
Так, зі змісту зазначеного Акта слідує, що на виконання наказу Міністерства юстиції України від 19 січня 2023 року № 294/5 посадовими особами відповідача 10.10.2023 викликано засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 та запропоновано пройти психологічну діагностику, необхідну для складання психологічної характеристики засудженого. В ході проведеної бесіди, окрім іншого, засудженого попереджено, що чинне кримінально-виконавче законодавство України не передбачає присутність сторонніх осіб при виконанні своїх функціональних обов'язків психологом установи. Під час спілкування ОСОБА_1 відмовився від проходження психологічної діагностики без присутності адвоката.
Відтак згадуваним вище актом підтверджується те, що ОСОБА_1 не проходив тестування з психологом, а тому незрозуміло на підставі яких даних в розділі VІ проекту висновку "Психологічна характеристика засудженого" оцінювались психологічні критерії позивача.
Водночас, надаючи оцінку решті наведених в позовній заяві аргументам сторони відповідача в частині надання оцінки ступеня виправлення засудженого ОСОБА_1 , то такі судом оцінюються критично, адже відповідні аргументи є власними судженнями позивача, натомість саме до дискреційних повноважень комісії віднесено здійснення аналізу відомостей про засудженого та формування на їх підставі певних висновків та виставлення відповідної оцінки у вигляді балів.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що рішення комісії державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" з розгляду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання біль м'яким, встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, переведення засуджених, оформлене протоколом № 26 від 12.10.2023, яким ОСОБА_1 відмовлено в представленні до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок, задоволенню підлягає й похідна вимога щодо зобов'язання комісію державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" по розгляду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання біль м'яким, встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, переведення засуджених повторно здійснити розгляд питання щодо визначення можливості представлення засудженого ОСОБА_1 до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" по розгляду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, переведення засуджених, оформлене протоколом №26 від 12 жовтня 2023 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в представленні до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Зобов'язати комісію державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" по розгляду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, переведення засуджених повторно здійснити розгляд питання щодо можливості представлення ОСОБА_1 до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№1)" (вул. Брацлавська, 2, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 08562602)
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна