Справа № 607/8283/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/126/24 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія -
30 квітня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю - секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024211040000896 від 11 квітня 2024 року, за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2024 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2024 року задоволено клопотання слідчого СВ Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_10 , та застосовано до підозрюваного
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дубівці, Тернопільського району, Тернопільської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого. ,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Встановлено строк дії ухвали до 23 год. 59 хв 08 червня 2024 року.
Як слідує з матеріалів провадження, Тернопільським РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12024211040000896 від 11.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Правоохоронними органами ставиться у провину підозрюваному ОСОБА_7 те, що він при невстановлених слідством обставинах, місці та часі, в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15 лютого 1995 року, незаконно придбав 50 (п'ятдесят) згортків обмотаних клейкою стрічкою типу «ізолента» синього кольору в яких містились прозорі безбарвні полімерні пакетики на застібку з кристалічною речовиною, які почав зберігати за місцем тимчасового проживання у приміщені квартири АДРЕСА_3 , з метою збуту.
11.04.2024 близько 05 години під час огляду у приміщені квартири АДРЕСА_3 , виявлено та вилучено 50 (п'ятдесят) згортків, які обмотані клейкою стрічкою типу «ізолента» синього кольору, в 1 (одному) з яких містився прозорий безбарвний полімерний пакетик на застібку з кристалічною речовиною, що містить PVP (1-фелін-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он, 2-pyrrolidinovalerophenone), який відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, яку ОСОБА_7 зберігав з метою збуту.
Згідно ст. 2, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 та Списку №2, Таблиці №І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) віднесений до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.
11 квітня 2024 року ОСОБА_7 було затримано у порядку ст. 208 КПК України, та того ж дня останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 вважає ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, а також внаслідок істотного порушення вимог КПК України.
Вказує, що усі ризики, наведені прокурором у клопотанні про обрання запобіжного заходу, не підтверджуються жодним доказом який міститься у матеріалах справи, на що слідчий суддя не звернув увагу.
Зокрема, на думку захисту, ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, не підтверджується належним чином оскільки відсутні обґрунтовані підстави про те, що ОСОБА_7 , готується до вчинення кримінальних правопорушень чи підшуковує знаряддя для вчинення останніх. Також зауважує, що ОСОБА_7 раніше не судимий, характеризується позитивно, що підтверджує його міцні соціальні зв'язки, а тому стороною обвинувачення не доведено існування такого.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, апелянтом зазначено, що свідками в даному кримінальному провадженні є дві особи, які є працівниками поліції, а тому яким чином ОСОБА_7 може здійснити вплив на даних свідків, сторона обвинувачення в суді першої інстанції не довела.
Що стосується ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, захисник переконаний, що вказаний ризик є абстрактним, оскільки ОСОБА_7 не оголошували у розшук, до клопотання прокурора не долучено матеріалів котрі б вказували на те, що підозрюваний має намір переховуватись від суду у разі не застосування до нього найсуворішого запобіжного заходу. Також просить врахувати, що ОСОБА_7 добровільно надав телефон працівниками поліції для огляду, окрім цього повідомив місце свого проживання та без будь-яких вагань надав дозвіл на проведення огляду житла.
Звертає увагу, що при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя не в повній мірі врахував, що ОСОБА_7 є особою молодого віку, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем свого проживання.
Вказує, що клопотанні про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 в порушення п.6 ч.1 ст.184 КПК України -відсутнє належне обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, що відповідно до ч.3 ст.176 КПК України, та ч.4 ст.194 КПК України, є підставою відмови у задоволенні клопотання слідчого.
Також просить суд розглянути можливість зменшення розміру застави, як альтернативи тримання під вартою до мінімального розміру за тяжкий злочин, - двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки сума визначеної застави непосильна для підозрюваного.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2024 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та постановити нову ухвалу, обравши більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши суддю-доповідача; підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які підтримали подану захисником апеляційну скаргу і, з наведених у ній мотивів, просять скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді місцевого суду та постановити нову, якою обрати підозрюваному більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту; прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 ; дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що у її задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та або суду; знищити або сховати будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
Виходячи з положень ч.1 ст.199 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також, суд повинен враховувати, що відповідно до ч.3 ст.176, ч.1 ст.183 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою, який є винятковим та застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Виходячи з аналізу матеріалів кримінального провадження та клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що зміна підозрюваному ОСОБА_11 запобіжного заходу на тримання під вартою на даний час відповідає його особі, характеру та тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наведені у клопотанні слідчого обставини, які підтверджуються доданими до нього документами, що були предметом дослідження суду, з достатньою повнотою свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Окрім того, згідно рішення ЄСПЛ у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Аналіз матеріалів кримінального провадження та безпосередньо оскаржуваного апелянтом рішення місцевого суду, дає підстави колегії суддів для висновку, що на даній стадії кримінального провадження при вирішенні питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, стандарт доказування «обґрунтована підозра» дотримано як слідчим, який звернувся до суду з відповідним клопотання, так і слідчим суддею, при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 .
Також місцевий суд дійшов правильного висновку, що застосування на даній стадії більш м'яких запобіжних заходів не є можливим, так як вони не зможуть запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України, зокрема ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Кожен з цих ризиків слідчим суддею належним чином досліджено та відповідно аргументовано у судовому рішенні.
На думку колегії суддів, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, судом першої інстанції у повній мірі та у визначеному законом порядку враховано особу підозрюваного, його соціальні зв'язки, а також всі обставини справи, з якими закон пов'язує вирішення такого питання.
Доводи сторони захисту про те, що слідчим суддею не було обґрунтовано в чому саме полягають ризики, передбачені ст.177 КПК України, є безпідставними і спростовуються змістом судового рішення, в якому наведено детальний аналіз кожного ризику, врахованого слідчим судде, а також мотиви, з яких він прийнятий до уваги при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Непереконливими є твердження апелянта стосовно того, що слідчимй суддя мав підстави обрати ОСОБА_7 менш суворий запобіжний захід з урахуванням того, що він раніше не судимий, характеризується позитивно, його міцні соціальні зв'язки. Проте, апеляційний судуд зауважує, що вказані обставини жодним чином не зменшують встановлені судом ризики його неналежної процесуальної поведінки на даній стадії досудового розслідування.
Задовольняючи вказане клопотання слідчого, слідчий суддя, встановивши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, врахувавши вагомість наданих доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_7 злочину, його спосіб життя, майновий стан і відсутність офіційного місця роботи, дійшов обґрунтованого висновку, що відносно підозрюваного слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_7 процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить можливість запобігання ризикам, зазначеним в ч. 1 ст. 177 КПК України.
Застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого у відповідності до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, врахувавши конкретні обставини кримінального провадження, також дійшов правильного висновку щодо можливості визначення підозрюваному ОСОБА_7 застави в сумі 242 240 грн., яка, у разі її внесення, достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у таких межах, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На переконання колегії суддів, саме такий розмір застави у межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України для даного виду кримінального правопорушення, є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього законом обов'язків, враховуючи особу підозрюваного та обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення..
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді є непереконливі, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою належним чином дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування даного виду запобіжного заходу.
Порушень вимог КПК України, які б могли стати підставою для зміни ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2024 року про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 законною та обґрунтованою і підстав для її скасування, чи зміни про що ставить питання в апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_12 , не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2024 року про обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді