Дата документу 01.05.2024 Справа № 333/6170/22
Єдиний унікальний № 333/6170/22
Провадження №22-ц/807/680/24
Головуючий в 1-й інстанції - Наумова І.Й.
01 травня 2024 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2024 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 22 січня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів і відшкодування збитків,-
У грудні 2022 року до Комунарського районного суду в м. Запоріжжі звернувся позивач з даним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що у січні 2022 р. позивач домовився з ОСОБА_2 про купівлю належного їй житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . За попередньою усною домовленістю ціну угоди було визначено у 55000 доларів США. Попередній договір (угода про наміри) в письмовому вигляді не укладався. 25.01.2022 р. ОСОБА_2 заявила позивачу, що не буде пропонувати будинок іншим покупцям лише за умови передання їй частини вартості будинку. Того ж дня ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 1000 доларів США, про що відповідачкою було складено розписку. Передача грошей відбулася в присутності свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Підписання договору купівлі-продажу було призначено на 24.02.2022 p., проте у зв'язку з початком війни підписання угоди було відкладено на невизначений термін. У вересні 2022 р. внаслідок попадання ракети було зруйноване помешкання родичів позивача у смт Степногірськ, яким останній користувався. ОСОБА_1 вимушений був терміново відшукувати собі інше житло і запропонував ОСОБА_2 негайно укласти угоду. ОСОБА_2 погодилася і призначила зустріч у нотаріуса Буцикіної Л.О. в офісі за адресою пр. Маяковського в м. Запоріжжі на 16.09.2022 р. на 14.00. ОСОБА_2 також повідомила позивачу, що для укладення договору купівлі-продажу потрібно здійснити оцінку будинку, і відповідні послуги повинен оплатити він як майбутній покупець. Виконуючи вимогу ОСОБА_2 , позивач 15.09.2022 р. оплатив вартість послуг з оцінки майна в розмірі 1400 грн. і послуги банку у розмірі 20 грн. У визначений час позивач прибув до нотаріуса і дізнався, що документи на будинок були раніше передані ОСОБА_2 помічнику нотаріуса для підготовки проекту договору, і такий проект підготовлений. В офісі нотаріуса позивач марно чекав на ОСОБА_2 більше ніж півгодини. Після цього ОСОБА_2 повідомила нотаріуса і позивача телефоном, що продавати будинок вона передумала, і гроші теж віддавати не має наміру. З метою доведення факту виконання домовленості про явку до нотаріуса позивач отримав свідоцтво про його перебування в офісі нотаріуса у визначений час. За підготовку проекту договору купівлі-продажу і нотаріальні дії ОСОБА_1 сплатив 2500,00 грн. Позивач вважає, що ОСОБА_2 безпідставно заволоділа його коштами в сумі 1000 доларів США, а також спричинила йому збитки на суму 3920,00 грн. Оскільки грошові кошти в сумі 1000 доларів США передавалися ОСОБА_2 в рахунок вартості будинку, який в подальшому так і не було придбано, правові підстави для володіння цими коштами у Відповідача відсутні. Після отримання від позивача грошових коштів ОСОБА_2 прийняла на себе зобов'язання укласти договір купівлі-продажу, проте ухилилася від виконання цього зобов'язання. У той самий час позивачем було понесено витрати на оплату послуг з оцінки майна і нотаріальних дій на загальну суму 3920,00 грн. На підставі вищевикладеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь: 1000 доларів США безпідставно отриманих грошових коштів, 3920 грн. збитків, спричинених невиконанням зобов'язання, 992,40 грн. судового збору. Також позивач просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 13 500,00 грн.
Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2024 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів і відшкодування збитків, - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позову.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що зібрані у справі докази підтверджують факт наміру сторін укласти договір купівлі-продажу, з метою чого позивачем було передано відповідачу аванс, який повинен бути повернутий на користь позивача, оскільки договір так і не було укладено..
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2024 року це 302800,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн. (3028,00 грн. Х 100 = 302 800 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.09.2022 р., відповідачка ОСОБА_2 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8-9).
Відповідно до наданої позивачем копії розписки, яка відповідає оглянутому судом в судовому засіданні оригіналу, ОСОБА_2 паспорт НОМЕР_1 , адрес АДРЕСА_1, взяла завдаток за будинок 28 200 грн., що еквівалентно близько 1000,00 доларів США. Зазначена дата розписки - 25.02.2021 р. Нижче зазначено, в перекладі з російської мови, що ОСОБА_3 підтверджує, це гроші в сумі 1000 (одна тисяча) доларів США передані гр. ОСОБА_1 для купівлі будинку і отримані гр. ОСОБА_2 в його присутності. Зазначена дата 25.01.2022 р., підпис та його розшифрування ОСОБА_6 . Ще нижче в цій розписці зазначено, в перекладі з російської мови, що ОСОБА_4 підтверджує, що гроші в сумі 1000,00 грн. доларів США передані ОСОБА_1 для купівлі будинку та отримані гр. ОСОБА_2 в його присутності. Зазначена дата 25.01.2022 р., підпис та його розшифрування ОСОБА_4 (а.с.12).
В судовому засіданні, допитаний в якості свідка, за клопотанням позивача, ОСОБА_3 , пояснив, що він є товаришем та колегою позивача. Останній попрохав його бути свідком 25.01.2022 р. при передачі позивачу завдатку за будинок. 25.01.2022 р., в обідній час, за місцем роботи відповідачки - в їдальні, позивач передав їй завдаток за будинок у розмірі 1000,00 доларів США. Гроші давалась в доларах - 10 купюр по сто доларів США. Підтвердження про отримання грошей відповідачкою він дописував вже коли вона пішла. Не пам'ятає, чи встановлювалась при них особа відповідачки.
Також матеріали справи містять скріншоти переписки з абонентом за № НОМЕР_2 , з якої слідує направлення копії паспорта та РНОКПП ОСОБА_2 , посилання щодо нотаріуса Буцикіної Л.О. , ствердження, адресоване ОСОБА_1 про відмову продажі будинку, оскільки угода на 24 лютого не відбулася (а.с.25-32).
Відповідно до копії свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О. 16.09.2022 р., остання посвідчує, що гр. ОСОБА_1 16.09.2022 р. знаходився у приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.7).
Відповідно до виданої 20.09.2022 р. приватним нотаріусом Буцикіною Л.О., довідки, ОСОБА_1 сплачено за виготовлення проектів документів та за нотаріальні дії суму у розмірі 2500,00 грн. без ПДВ (а.с.14).
З листування між позивачем та Запорізьким обласним державним нотаріальним архівом від 22.06.2023 р. вбачається, що в нотаріальних справах переданих приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О. за період 2002-2022 р., за датою 16.09.2022 р. відсутній запис щодо посвідчення попереднього та/або договору купівлі-продажу будинку за адресою: АДРЕСА_1 . між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Проекти договору купівлі-продажу не формуються в справи та не зберігаються у приватного нотаріуса (а.с.58-61).
Відповідно до Акту наданих послуг №2 від 15.09.2022 р., рахунку на оплату №2 від 15.09.2022 р., квитанції від 22.09.2022 р. позивач оплатив отримані від ПП «Тендер» інформаційно-консультаційні послуги з оцінки житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (адреса не повна), у розмірі 1400,00 грн та комісія у розмірі 20,00 грн (а.с.10-11, 13).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог,суд першої інстанції виходив з того,що позивачем не надано достатньо належних, достовірних доказів на підтвердження заявлених ним в позові обставин, в тому числі щодо попередніх домовленостей з відповідачкою з приводу продажу будинку, факту передання грошей в якості завдатку, порушення відповідачкою заявлених позивачем домовленостей.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що кошти в розмірі 1 000 доларів США були передані ОСОБА_2 в рахунок попередньої оплати договору купівлі-продажу будинку, який сторони мали укласти, а оскільки цей договір так і не було укладено, передана грошова сума набута відповідачем безпідставно і підлягає поверненню у відповідності до вимог ст. 1212 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 пояснила, що принцип "jura novit curia" ("суд знає закони") зобов'язує суд самостійно перевірити доводи сторін під час розгляду справи.
З'ясувавши, що сторона чи інший учасник процесу, обґрунтовуючи свої вимоги або заперечення, послались на неналежні норми права, суд самостійно кваліфікує спірні відносини та приймає рішення на основі правильних норм матеріального і процесуального права, тобто застосовує положення, які дійсно регулюють відповідні правовідносини.
Окремо зазначено, що "самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту".
Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що досліджуючи письмові документи, необхідно виявляти їх справжню правову природу незалежно від їх найменування і залежно від встановлених результатів робити відповідні правові висновки.
Зміст розписки, написаної ОСОБА_2 свідчить про одержання останньою від ОСОБА_1 грошей в розмірі 1 000 доларів США в рахунок виконання майбутніх договірних зобов'язань за договором купівлі-продажу будинку.
Вказані обставини, а саме щодо взяття ОСОБА_2 завдатку в розмірі 1 000 доларів США «за будинок» знайшли своє підтвердження в показах свідка ОСОБА_3 , допитаного в суді першої інстанції.
При цьому, описка в даті складання такої розписки не змінює суті правовідносин, які виникли між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . З огляду на вказане, висновки суду першої інстанції щодо недостовірності відомостей, вказаних у розписці є безпідставними.
Крім того, досліджуючи скріншоти переписки з абонентом за НОМЕР_2, колегія суддів дійшла такого.
Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами.
На вказаному зауважила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21.
Також у вказаній постанові зазначено, що Верховний Суд послідовно додержується правової позиції про те, що роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів) у розумінні ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Але якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне електронне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.
У цій справі позивач надав суду роздруківки електронного листування між ним та відповідачкою щодо відвідин нотаріуса Буцикіної Л.О. та подальшої відмови відповідачки від продажу будинку.
Водночас, встановлено, що номер абонента НОМЕР_2 дійсно належить ОСОБА_2 , про що свідчить інформація для здійснення зв'язку ФОП ОСОБА_2 , яка знаходиться у відкритому доступі на сайті Мінюсту (а.с.146-147), а тому суд мав правові підстави для того, щоб оцінювати цей доказ нарівні з іншими доказами у справі.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції безпідставно відмовив у позові вказуючи на недоведеність позивачем обставин, щодо попередніх домовленостей з відповідачкою з приводу продажу будинку, факту передання грошей в якості завдатку, порушення відповідачкою заявлених позивачем домовленостей.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Правові наслідки порушення або припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком передбачені вимогами статті 571 ЦК України, зокрема: якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; у разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.
За змістом наведених норм ЦК України завдаток є доказом існування зобов'язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно з положеннями статей 546,548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов'язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.
Відповідно до частини першої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена - у письмовій формі.
Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.
Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року в справі №361/8331/18, від 13 січня 2021 року в справі №686/6823/14-ц, від 08 квітня 2021 року в справі №640/19696/17, від 22 лютого 2022 року в справі № 750/2209/21.
Оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана позивачем ОСОБА_1 відповідачці ОСОБА_2 грошова сума у загальному розмірі 1 000 доларів США є авансом, який підлягає поверненню, а не завдатком.
При цьому, судова колегія враховує висновки Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц, за якими у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на відшкодування, а збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).
Тобто в силу презумпції завдавача шкоди відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить інші обов'язкові складові цивільно-правової відповідальності, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправність поведінки, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Таким чином, враховуючи, що доводи позивача щодо передачі ним авансу відповідачці у розмірі 1 000 доларів США, в якості попередньої оплати за договором купівлі-продажу будинку підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовані відповідачем, позивач, має право вимагати від відповідачки відшкодування збитків, яких він зазнав у результаті її незаконних дій. Саме такі способи захисту порушеного права є дієвими та ефективними в цій конкретній спірній ситуації.
Наявні у матеріалах справи докази, а саме акт надання послуг № 2 від 15 вересня 2022 року на суму 1 400,00 грн, рахунок на оплату № 2 від 15 вересня 2022 року на суму 1 400,00 грн, квитанції від 22 вересня 2022 року на суму 1400,00 грн та 20,00 грн, довідка приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Буцикіної Л.О. щодо сплати ОСОБА_1 2 500,00 грн у своїй сукупності свідчать, що ОСОБА_1 внаслідок ухилення ОСОБА_2 від укладання договору купівлі-продажу будинку зазнав матеріальних збитків у заявленій ним сумі - 3 920 грн., яка підлягає стягненню за судовим рішенням.
З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позову.
Згідно з ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Також підлягають стягненню з позивача витрати відповідача на правничу допомогу, розмір яких не суперечить вимогам розумності та справедливості та наданому розрахунку.
З урахуванням викладеного підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,40 грн, сплаченого за подання позовної заяви та 1 488,60 грн - судовий збір за подання апеляційної скарги, а всього 2481 грн.
Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представником позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції заявлено про наявність витрат на правничу допомогу у розмірі 13 500 грн (а.с.67-95, 107-111).
На підтвердження надання послуг професійної правничої допомоги надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП 001559 від 09 лютого 2018 року; ордер на надання правничої допомоги серія АР № 1098372 від 01 грудня 2022 року; договір № 0112/0508 про надання правової допомоги від 01.12.2022 р.; додаток № 1 від 01.12.2022 р. до договору про надання правової допомоги № 0112/0508 від 01.12.2022 р. щодо вартості послуги з підготовки позовної заяви на суму 6 000,00 грн; акт № 1 приймання-передачі наданих послуг від 15.12.2022 р. на суму 6 000,00 грн; квитанцію до прибуткового касового ордера № 316 від 16 грудня 2022 року на суму 6 000,00 грн; додаток №2 від 09.02.2023 р. до договору про надання правової допомоги № 0112/0508 від 01.12.2022 р. щодо вартості послуги з підготовки заяви про виклик свідків, клопотання про витребування доказів та клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи на суму 2 000,00 грн; акт № 2 приймання-передачі наданих послуг від 16.02.2023 р. на суму 2 000,00 грн; квитанцію до прибуткового касового ордера № 347 від 20 лютого 2023 року на суму 2 000,00 грн; додаток №3 від 15.05.2023 р. до договору про надання правової допомоги № 0112/0508 від 01.12.2022 р. щодо вартості участі у судовому засіданні Комунарського районного суду м. Запоріжжя 17.05.2023 р. на суму 1 500,00 грн; акт № 3 приймання-передачі наданих послуг від 18.05.2023 р. на суму 1 500,00 грн; квитанцію до прибуткового касового ордера № 359 від 19 травня 2023 року на суму 1 500,00 грн; додаток №4 від 19.05.2023 р. до договору про надання правової допомоги № 0112/0508 від 01.12.2022 р. щодо вартості участі у судовому засіданні Комунарського районного суду м. Запоріжжя 27.06.2023 на суму 1 500,00 грн; акт № 4 приймання-передачі наданих послуг від 28.06.2023 р. на суму 1 500,00 грн; квитанцію до прибуткового касового ордера № 363 від 30 червня 2023 року на суму 1 500,00 грн; додаток №5 від 10.08.2023 р. до договору про надання правової допомоги № 0112/0508 від 01.12.2022 р. щодо вартості участі у судовому засіданні Комунарського районного суду м. Запоріжжя 29.08.2023 на суму 1 500,00 грн; акт № 5 приймання-передачі наданих послуг від 31.08.2023 р. на суму 1 500,00 грн; квитанцію до прибуткового касового ордера № 369 від 14 серпня 2023 року на суму 1 500,00 грн; детальний опис наданих послуг від 17 серпня 2023 р. за договором про надання правової допомоги № 0112/0508 від 01.12.2022 р.; додаток №6 від 24.11.2023 р. до договору про надання правової допомоги № 0112/0508 від 01.12.2022 р. щодо вартості участі у судовому засіданні Комунарського районного суду м. Запоріжжя 28.11.2023 на суму 1 500,00 грн; квитанцію до прибуткового касового ордера № 378 від 27 листопада 2023 року на суму 1 500,00 грн
Згідно з ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи надані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку про обґрунтованість та доведеність вимог в цій частині та необхідності відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції. Вирішуючи питання щодо розміру таких витрат, колегія суддів зазначає наступне.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи категорію справи, підтверджені матеріалами справи факти надання правничої допомоги відповідно до умов укладеного договору, наявність усталеної практики розгляду подібних спорів, що вказує на рівень не великої складності справи, кількість судових засідань та участь у них адвоката, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу у цій справі, який підлягає стягненню з відповідачки до 6 000,00 грн.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2024 року у цій справі скасувати. Прийняти нову постанову наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів і відшкодування збитків, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ,грошові кошти в розмірі 1000 (одна тисяча) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , завданий матеріальний збиток у розмірі 3 920 грн (три тисячі дев'ятсот двадцять гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) - суму судового збору сплаченого за подання позовної заяви та 1 488,60 грн (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім гривень 60 копійок) - суму судового збору за подання апеляційної скарги, а всього 2 481 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ,витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 6 000 грн (шість тисяч гривень).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 1 травня 2024 року.
Судді: С. В. Кухар
О.В. Крилова
О.З. Поляков