Справа № 333/1887/22
Провадження № 1-кп/333/479/22
Іменем України
30 вересня 2022 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, кримінальне провадження № 62022080030000057, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.04.2022 року відносно:
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжі, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх чи малолітніх дітей не має, військовослужбовця військової служби за контрактом начальника військового наряду (командир першого відділення) 3-го патрульного взводу 2-ї патрульної роти НОМЕР_1 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, у військовому званні сержант, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 410 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_4 ,
захисник - адвокат ОСОБА_5 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_3 , проходячи військову службу за контрактом з 23.08.2019 року та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 НГУ від 04.02.2021 року № 16 о/с призначений на посаду начальника військового наряду (командир першого відділення) 3-го патрульного взводу 2-ї патрульної роти НОМЕР_1 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, у військовому званні сержант, в умовах воєнного стану, під час виконання службових обов'язків з охорони Запорізької обласної державної адміністрації, в порушення ст. ст. 9, 11, 16, 49, 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 27.02.2022 року, у вечірній час (більш точного часу слідством не встановлено), усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під час виконання службових обов'язків з охорони та оборони Запорізької обласної державної адміністрації, здійснив виїзд до військової частини НОМЕР_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , та перебуваючи у кімнаті зберігання майна 2 патрульної роти, що розташована у підвальному приміщенні вказаної військової частини, діючи з прямим умислом, спрямованим на викрадення військового майна, викрав військове майно, а саме три 9-мм пристрої для відстрілу спеціальних засобів «ФОРТ-12Р» з маркуванням НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , вартістю по 658,00 грн. кожний та 9 мм патрони 9х18 з гумовою кулею «Вій» вартістю 4,8 грн. кожний, у кількості 313 штук, таким чином викрав військове майно на загальну суму 3 476 грн. 40 коп., яке перебуває на балансі військової частини НОМЕР_2 НГУ, після чого сховав вказане майно до власного рюкзаку та виніс його за територію військової частини, розпорядившись ним на власний розсуд.
2. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 410 КК України, - що кваліфікується як: викрадення військовослужбовцем військового майна, вчинене в умовах воєнного стану.
3. Позиція обвинуваченого.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в обсязі пред'явленого йому обвинувачення за ч. 4 ст. 410 КК України визнав повністю, та підтвердив суду, що вчинив кримінальне правопорушення за викладених в обвинувальному акті обставинах. Не оспорював фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, дати, часу, місця вчинення епізоду злочинної діяльності, майна, яким заволодів, правової кваліфікації свого діяння. Пояснив суду, що 27.02.2022 року, ввечері, перебуваючи на службі, він спустився у підвальне приміщення військової частини НОМЕР_2 , зайшов у кімнату, де зберігається майно, звідки таємно викрав три пристрої для відстрілу спеціальних засобів та патрони з гумовою кулею, у кількості 313 штук. У подальшому помістив викрадене до свого рюкзаку та виніс за межі військової частини. Зазначив, що зробив для себе висновки щодо неправомірності своєї поведінки та зобов'язався у подальшому не допускати випадків порушення статутних вимог, висловив бажання надалі продовжувати військову службу. У скоєному щиро кається.
4. Докази на підтвердження встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважав за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки про таке не заперечували всі учасники судового провадження, які пояснили, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Пунктом 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» визначено, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.
Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) «Девеер проти Бельгії» (Deweerv. Belgium) держава та її судові органи зобов'язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.
Суд пересвідчився, що позиція обвинуваченого ОСОБА_3 щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, є добровільною і не пов'язана з вищевказаними чинниками.
Відтак, за погодженням з усіма учасниками судового провадження, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, стосуються речових доказів у справі та проведених у кримінальному провадженні експертиз.
5. Висновок суду щодо винуватості обвинуваченого.
Під час допиту обвинувачений не заперечував, що саме він здійснив крадіжку військового майна, за вказаних в обвинувальному акті обставинах, і беззаперечно визнав свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України. Покази обвинуваченого суд вважає такими, що повністю відповідають фактичним обставинам, встановленим судом, а також дослідженим матеріалам кримінального провадження, тому розцінює їх як достовірні, приймає як доказ його вини і вважає, що вони в сукупності з дослідженими в ході судового слідства доказами можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
За таких обставин, суд вважає доведеним пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення і кваліфікує дії останнього за ч. 4 ст. 410 КК України як: викрадення військовослужбовцем військового майна, вчинене в умовах воєнного стану.
6. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінального правопрушення. Також суд вважає за можливе в порядку ч. 2 ст. 66 КК України визнати такою, що пом'якшує покарання, ту обставину, що ОСОБА_3 є учасником бойових дій, підтвердженням чого є посвідчення серії НОМЕР_6 , видане 08.09.2021 року командувачем Національної Гвардії України.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
7. Мотиви призначення покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до особливо тяжкого злочину, спричинених тяжких наслідків не настало, проте, злочин посягає на встановлений порядок несення військової служби, дані, що характеризують особу винного, - є військовослужбовцем, за місцем служби характеризується посередньо, раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за станом здоров'я скарг не має. За сімейним станом ОСОБА_3 не одружений, на утриманні дітей або непрацездатних осіб не має. Сукупність перелічених обставин та даних про особу обвинуваченого істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
Відповідно до положень ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Згідно із роз'ясненнями, які містяться у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.
Санкцією ч. 4 ст. 410 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років. Враховуючи обставини вчинення злочину, його мету та мотиви, наведену вище сукупність обставин, які пом'якшують покарання, дані про особу обвинуваченого, його поведінку після вчинення злочину, а саме те, що він зрозумів та усвідомив протиправність своєї поведінки та бажає і надалі продовжувати військову службу, суд, з урахуванням думки прокурора, вважає за можливе призначити покарання обвинуваченому із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 4 ст. 410 КК України.
Крім того, на підставі ст. 54 КК України суд, з урахуванням вчинення ОСОБА_3 особливо тяжкого злочину в умовах воєнного стану, під час несення військової служби, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_6 військового звання сержант.
8. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Запобіжний захід обвинуваченому у даному кримінальному провадженні не обирався, клопотань про його обрання заявлено не було.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України, з ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь держави витрати, пов'язані із проведенням балістичної експертизи.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Питання речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити згідно з вимогами ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 50, 56, 65-67, 69, ч. 4 ст. 410 КК України, ст. ст. 100, 318, 322, ч. 3 ст. 349, 368, 371, ч. 2, 3 ст. 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, на підставі якої, із застосуванням ст. 69 КК України, призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки, з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_3 військового звання сержант.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта по кримінальному провадженню № 62022080030000057 для проведення балістичної експертизи № СЕ-19/108-22/3930-БЛ від 19.05.2022 року, в розмірі 2 745 (дві тисячі сімсот сорок п'ять) грн. 92 коп., стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.
Скасувати арешт на тимчасово вилучене 26.04.2022 року майно під час проведення огляду місця події на ділянці автодороги за адресою: АДРЕСА_4 , а саме: пістолети Форт-12Р ( НОМЕР_3 ), Форт-12 НОМЕР_7 ( НОМЕР_4 ), Форт-12 НОМЕР_7 ( НОМЕР_5 ); предмети схожі на патрони до вказаної зброї у кількості 313 штук, які вилучено у ОСОБА_3 , що фактично належать військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, накладений ухвалою слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2022 року.
Речові докази по справі: три 9-мм пристрої для відстрілу спеціальних засобів «ФОРТ-12Р» з маркуванням НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ; 9 мм патрони 9х18 з гумовою кулею «Вій» у кількості 313 штук, що передані на відповідальне зберігання у військову частину НОМЕР_2 , - залишити останній за належністю.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суду м. Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1