25.04.2024 Справа № 756/15485/23
Унікальний № 756/15485/23
Провадження №2/756/1218/24
19 квітня 2024 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:
головуючого судді Диби О.В.,
за участю секретаря П'яла Ю.Б.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся із позовом до відповідача про стягнення заборгованості, в якому зазначив, що 21.12.2018 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір №4786326, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4000 грн. зі строком повернення 10.01.2019.
В подальшому, право вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено ТОВ «Кредит-Капітал».
01.07.2022 між ТОВ «Кредит-Капітал» та ТОВ «Компані Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги №РтК/1-ЮО, за умовами якого ТОВ «Кредит-Капітал» відступило ТОВ «Компані Фінанс» належне йому право вимоги до відповідача, у тому числі на суму заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами, право на одержання яких належить ТОВ «Кредит-Капітал».
01.07.2022 між ТОВ «Компані Фінанс» та позивачем укладено договір відступлення права вимоги №01/07, за умовами якого ТОВ «Компані Фінанс» відступило ОСОБА_2 належне йому право вимоги до відповідача, у тому числі на суму заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами, право на одержання яких належить ТОВ «Компані Фінанс».
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконував, не здійснив погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка загалом становить 4008 грн., з яких: 4000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8 грн. - сума заборгованості за процентами.
Крім того, позивачем нараховано за період з 10.01.2019 по 22.11.2023 інфляційні втрати у розмірі 2324,59 грн. та 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 585 грн.
Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також 3% річних від простроченої суми боргу, інфляційні втрати та судові витрати по справі.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28.11.2023 у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 29.11.2023 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання позивач не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його та позивача відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, в матеріалах справи міститься відзив на позов, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що жодних договірних відносин ні з позивачем, ні з фінансовими установами, з якими нібито укладався кредитний договір, він не мав, будь-яких договорів не укладав та не підписував, коштів за вказаним кредитним договором не отримував та ними не користувався.
Заслухавши пояснення відповідача, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного 21.12.2018 з ТОВ «Мілоан» кредитного договору №4786326, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4000 грн. зі строком повернення 10.01.2019, і зобов'язався виплатити кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом в порядку та у строки визначені договором.
Договір був укладений в електронній формі.
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг укладається виключно у письмовій формі: у паперовому вигляді, у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному вебсайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.
Згідно п.3.3.2 договору позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені договором.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов'язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу 10.01.2019 зобов'язаний сплатити на користь товариства пеню за неправомірне користування кредитом у розмірі 2% від суми невиконаного зобов'язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50% від загальної суми грошових зобов'язань позичальника за цим договором.
ТОВ «Мілоан» належно виконало умови кредитного договору, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, що підтверджується платіжним дорученням №901570679 від 21.12.2018 (а.с. 12 зворот).
Однак ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, своєчасно не повернув кредит, не сплатив проценти за користування кредитом.
В подальшому, право вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено ТОВ «Кредит-Капітал», а 01.07.2022 між ТОВ «Кредит-Капітал» та ТОВ «Компані Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги №РтК/1-ЮО, за умовами якого ТОВ «Кредит-Капітал» відступило ТОВ «Компані Фінанс» належне йому право вимоги до відповідача, у тому числі на суму заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами, право на одержання яких належить ТОВ «Кредит-Капітал».
01.07.2022 між ТОВ «Компані Фінанс» та позивачем укладено договір відступлення права вимоги №01/07, за умовами якого ТОВ «Компані Фінанс» відступило ОСОБА_2 належне йому право вимоги до відповідача, у тому числі на суму заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами, право на одержання яких належить ТОВ «Компані Фінанс».
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Після укладення кредитного договору відповідач своїх зобов'язань за вказаним договором не виконував, не здійснював платежів в рахунок погашення суми кредитів та нарахованих процентів, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за вказаним договором, яка становить 4008 грн., з яких: 4000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8 грн. - сума заборгованості за процентами.
На момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Крім того, за змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано за період з 10.01.2019 по 22.11.2023 інфляційні втрати у розмірі 2324,59 грн. та 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 585 грн., у відповідності до наданого позивачем розрахунку.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до змісту якого, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
На момент розгляду справи, воєнний стан на території України не припинений.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд уважає за можливе зменшити розмір інфляційних втрат та 3% річних, та стягнути з відповідача в межах періоду з 10.01.2019 по 23.02.2022 інфляційні втрати у розмірі 949,92 грн. та 3% у розмірі 375,87 грн.
Отже, виходячи із вищенаведеного, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо заперечень відповідача проти задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства (пункт 3 частина перша статті 129 Конституції України).
За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, відповідач вказував на те, що жодних договірних відносин із ТОВ «Мілоан» в нього не існувало, жодних договорів він не підписував, жодних коштів не отримував.
Разом із цим, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження позиції відповідача. Сторона відповідача не зверталася до суду із клопотаннями метою яких, було б підтвердження позиції щодо відсутності із первісним кредитором договірних зобов'язань.
Матеріали справи містять лише відзив на позовну заяву з якого убачається, що відповідач заперечує факт існування договірних зобов'язань, що не може бути розцінено судом як належний та допустимий доказ відсутності договірних зобов'язань.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що відповідач розпорядився своїми правами на власний розсуд.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (дата народження невідомо, РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 008 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (дата народження невідомо, РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) 3 відсотки річних у розмірі 375, 87 грн. та інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 949, 92 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 827, 80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Повний текст рішення складено 25.04.2024.
Суддя: Олексій ДИБА