18.04.2024 Справа № 756/3759/24
Унікальний № 756/3759/24
Провадження № 3/756/2140/24
18 квітня 2024 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Яценко Н.О. розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 -
за ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 923680 від 22.03.2024 року, 22.03.2024 р. близько 01 год. 50 хв. гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме кричав, ображав погрожував, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю. Своїми діями ОСОБА_1 скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст.173-2 КпАП України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував свою вину в інкримінованому правопорушенні, суду пояснив, що 22.03.2024 р. за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мала місце сімейна суперечка, проте вона не мала ознак домашнього насильства, у тому числі й психологічного. Під час суперечки не висловлювалося образ, погроз, принижень або залякувань у відношенні згаданих членів сім'ї. Не виключено, що спілкуючись досить гучно у пізній час (22.03.2024), могли порушити тишину та викликати негативне ставлення зі сторони мешканців сусідніх квартир які і викликали наряд поліції, шляхом повідомлення у службу 102, що вбачається зокрема з рапорта, який міститься в матеріалах справи, ніхто з сім'ї поліцію не викликав, оскільки потреби в цьому не було. Пояснив коли приїхали представники поліції не з'ясували дійсного характеру суперечки і не пересвідчившись у вчиненні діянь які б мали ознаки домашнього насильства у відношенні інших осіб, склали протокол, матеріали справи не містять підтвердження викладених обставин вчинення домашнього насильства. На підставі викладеного просить закрити провадження по справі, у зв'язку з відсутністю події та складу даного адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що у ніч з 21 на 22 березня 2024 року нею або членами її сім'ї не викликалася поліція. Поліцейські, які прибули 22 березня 2024 на адресу, АДРЕСА_1 , за викликом іншої особи, помилково сприйняли сімейну суперечку як вчинення ним домашнього насильства психологічного характеру та запропонували підписати пояснення, які самі ж і склали. Не розуміючи змісту вказаних пояснень, підписала надані поліцейськими документи. Виходячи з наведеного вважає, що дії її чоловіка не містять події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, а тому не підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , адвоката Капуловського А.В., дослідивши письмові докази по справі суд доходить наступного висновку.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його чиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність передбачена за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Проте відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Судом встановлено, що в наданому до суду адміністративному матеріалі відносно ОСОБА_1 відсутні належні докази скоєння ним психологічного насильства відносно ОСОБА_2 , яка навіть не викликала працівників поліції.
Обов'язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини, та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
У рішеннях від 30.05.2013 року у справі № 36673/04 «Малофєєва проти Росії» та від 20.09.2016 року у справі № 926/08 «Карелін проти Росії» Європейський суд з прав людини зауважив, що «… при розгляді справи суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод...».
Згідно до ст.7 КУПАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Враховуючи, що обсяг наданих суду доказів в своїй сукупності не доводить винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
З огляду на закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір в порядку ст.40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 247 КпАП України, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КпАП - закрити, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її постановлення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення до виконання три місяці, з дня набрання постановою законної сили.
Суддя