Справа №:755/6908/24
Провадження №: 2-н/755/173/24
"01" травня 2024 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва САВЛУК Т.В., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини з боржника ОСОБА_2 , -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на своє утримання з боржника ОСОБА_2 .
Вивчивши матеріали заяви про видачу судового наказу та долучені до неї додатки на предмет дотримання вимог цивільного процесуального законодавства при зверненні з цією заявою до суду, суддя приходить до наступних висновків.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. (ч. 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до статті 30 Цивільного кодексу України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.
Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільні справа і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Відповідно до частини першої та другої статі 59 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.
Згідно із п. 3 та п. 13 Порядку здійснення органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної з захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року N 866 (зі змінами та доповненнями), - органами опіки та піклування є районні, районні в м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних в містах, сільських, селищних рад, які відповідно до законодавства здійснюють діяльність по наданню статусу дитині - сироті і дитині, позбавленому батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування, по захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.
Облік дітей, які залишились без батьківського піклування, здійснює служба у справах дітей за місцем проживання батьків дитини або одного з них, з яким проживала дитина до настання обставин, за яких вона залишилася без піклування батьків, незалежно від місця виявлення дитини, а дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - служба у справах дітей за місцем походження дитини.
У разі коли батьки дитини або місце їх проживання невідомі, дитина, яка залишилась без батьківського піклування, береться на облік у службі у справах дітей за місцем виявлення дитини або місцем розташування закладу охорони здоров'я, в якому дитину залишили.
Облік дітей, розлучених із сім'єю, веде служба у справах дітей за місцем виявлення дитини.
За змістом розділу ІІ Цивільного процесуального кодексу України наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суд у встановлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Такий спрощений вид провадження застосовується у справах за вимогами, які мають очевидно достовірний характер.
Цей вид провадження не є свідченням відсутності спірних відносин між сторонами, однак в силу очевидності права вимоги заявника відсутній спір про наявність самого права.
Відповідно до ч. 5 ст. 183, ч. 4 ст. 184 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у відповідному розмірі.
Тобто, право на звернення до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину має той з батьків, або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Сукупний аналіз положень п.4 ч.1ст.161 ЦПК України, ч. 5 ст. 183 СК України та ч. 3 ст. 181 СК України, яка передбачає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, свідчить проте, що за рішенням суду аліменти стягуються у відповідній частині на користь, зокрема того з батьків, з яким проживає дитина і у якого вона знаходиться на утриманні.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. В той же час, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (ст. 166 ЦПК України).
Пунктом 2 частини 1 статті 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
За наведених обставин, суддя приходить до висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу, оскільки заява подана особою, яка не відноситься до суб'єктів, що мають право на звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, виходячи з положень п. 4 ч. 1 ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України та ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України.
На підставі наведеного, керуючись статтями 161, 165, 259-261, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини з боржника ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.