Справа № 367/7570/23
Провадження № 2/559/193/2024
24 квітня 2024 року місто Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі головуючої судді Жуковської О.Ю., за участі секретаря судового засідання Окренець Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
І. Стислий виклад позиції учасників.
1.1.Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що мало місце ДТП за участю ОСОБА_1 . Згідно ухвали Дубенського міськрайонного суду від 07.05.2021 відповідача звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України. Потерпілий звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та позивач визначив розмір шкоди і здійснив регламентну виплату потерпілій особі. Відповідно до Висновку №148/18 встановлено, що вартість відновлювального ремонту т/з Hyundai і130, д.н.з. НОМЕР_1 складає 251 572,34 грн. Ліміт відповідальності на момент ДТП складав 100 000 грн., витрати на збір документів склали 250 грн., тож загальний розмір витрат складає 100 250,00 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, то відповідач як особа, яка винна у настанні ДТП, зобов'язана відшкодувати в порядку регресу позивачу завдану шкоду.
1.2.Відповідач подав відзив, згідно якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Позивач не надав достовірних доказів того, що винуватцем ДТП є саме відповідач, відповідач винним себе не визнає, кримінальне провадження закрите, суд першої інстанції в ухвалі про закриття провадження в порушення норм КПК України вирішив встановити вину відповідача, про що прямо вказав у своїй постанові ВСУ, тому відшкодовувати сплачені кошти в порядку регресу відповідач не повинен. Також вказує, що другий учасник ДТП грубо порушив ПДР і в результаті це призвело до ДТП. Посилається на правову позицію ВСУ у постанові від 16.07.2018 у справі №910/20412/16, згідно якої для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду. Тому, просить у позові відмовити.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
26.12.2023 справа на дійшла до Дубенського міськрайонного суду за підсудністю. Ухвалою Дубенського міськрайонного суду від 29.12.2023 відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено учасникам строки для подачі заяв по суті. Заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
З ухвали Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 07 травня 2021 року встановлено, що 26.11.2017 року відбулось ДТП між автомобілем марки Mercedes-Benz E-290, реєстраційний номер НОМЕР_2 , НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем марки Hyundai і130, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . Даною ухвалою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, кримінальне провадження закрито. В мотивувальній частині ухвали суд зробив висновок про винність ОСОБА_1 у настанні дорожньо-транспортної пригоди і відповідно стягнув з нього як з винуватця судові витрати. Ухвалою Рівненського апеляційного суду ухвалу Дубенського міськрайонного суду залишено без змін (а.с.5-9).
Постановою ВСУ України від 29 вересня 2022 року ухвалу Дубенського міськрайонного суду та ухвалу Рівненського апеляційного суду змінено в частині стягнення процесуальних витрат і відніс судові витрати на рахунок держави замість стягнення їх з ОСОБА_1 . Одночасно в мотивувальній частині постанови суд вказав, що приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінчення строків давності, суд першої інстанції вдався до оцінки письмових доказів, показань потерпілої, свідків, на підставі яких констатував доведеність вини ОСОБА_1 у скоєні інкримінованого правопорушення, що суперечить засадам презумпції невинуватості та доведеності вини. Згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності жодним чином не є тотожною визнанню вини та не може підтверджувати винуватість особи (а.с.62-65). Тож, суд касаційної інстанції вказав на неправильність констатації вини особи судом першої інстанції в мотивувальній частині і відповідно змінив резолютивну частину щодо розподілу судових витрат так, що ОСОБА_1 не має обов'язку відшкодовувати ці витрати. Отже, чинного судового рішення, в якому би була констатована вина ОСОБА_1 у настанні ДТП, що спричинило збитки, - не існує.
Власником автомобіля марки Hyundai і130, д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію т/з НОМЕР_3 (а.с.10).
На момент ДТП автомобіль марки Hyundai i130, д.н.з. НОМЕР_1 був застрахований у ПрАТ «СК «Провідна», страховий поліс №АМ/1042376 був діючим (а.с.11).
Згідно висновку ДП «Експерт-Сервіс Авто» №148/18 від 14.05.2018, вартість відновлювального ремонту автомобіля Hyundai i130, д.н.з. НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових складає 251 572,34 грн. (а.с.13-21).
25.06.2018 ОСОБА_2 звернувся до МСТБУ із заявою про страховий випадок та виплату страхового відшкодування (а.с.31).
В подальшому МСТБУ було сплачено потерпілому ОСОБА_2 страхове відшкодування на суму 100 000 грн., в межах страхового ліміту, зазначеного у Полісі, що підтверджується Наказом та Довідкою МСТБУ №1 від 01.11.2021(а.с.34).
Згідно платіжної інструкції №994089 від 23.10.2018, МСТБУ було сплачено ДП «Експерт-Сервіс Авто» 250 грн. за послуги аваркома (експерта) згідно рах. №233 від 07.09.2018 (а.с.35).
IV. Норми права, які застосував суд.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Положеннями п. п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованому у порядку встановленому законодавством.
У відповідності до вимог ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
та ст. 993 ЦК України до позивача, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто право вимоги до відповідача.
Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, встановлює, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Регрес у правовідносинах страхування характеризується тим, що страховик одержує право стягнути суму виплаченого відшкодування не лише з третьої особи, а й із самого страхувальника. Право страховика на пред'явлення регресної вимоги передбачене, зокрема, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто виникає з правовідносин страхування відповідальності.
Для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, отже, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16 липня 2018 року у справі № 910/20412/16.
Крім того, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (постанова Верховного Суду України від 19 серпня 2014 р. у справі №3-51гс14).
З огляду на наведене, та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
Згідно ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.
У п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.
V. Мотивована оцінка і висновки суду.
5.1 У цій справі позивач просить стягнути шкоду з водія незабезпеченого транспортного засобу, мотивуючи тим, що саме цей водій винен у ДТП, що спричинило ці витрати. Однак, судом досліджено докази і встановлено, що не має рішення суду, яким би була підтверджена вина ОСОБА_1 у настанні ДТП і наявності прямого причинного зв'язку з наслідками, що настали. Тому підстав для задоволення позовних вимог немає.
5.2 Позивач як на доказ скоєння відповідачем ДТП посилається на ухвалу суду про закриття кримінального провадження від 07.05.2021, у якій суд встановив доведеність вини ОСОБА_1 . Однак, суд звертає увагу, що судом найвищої касаційної інстанції було вказано на неправильність такого висновку суду першої інстанції. ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності та закрито кримінальне провадження на підставі ст. 49 КК України, за закінчення строку притягнення до відповідальності. Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом строків. Згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності на цій підставі не є тотожною визнанню вини і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки це суперечить засадам презумпції невинуватості та доведеності вини. Відповідач спростував, що існує судове рішення, в якому констатовано його вину, а позивач натомість не довів вину відповідача.
5.3 Отже, суду не доведено, що дії відповідача, який на відповідній правовій підставі володів транспортним засобом, були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Тобто, суду не доведено, що відповідач є відповідальним за шкоду, завдану ДТП, яка мала місце 26.11.2017, відтак відсутні правові підстави для відшкодування відповідачем шкоди в порядку регресу.
5.4 В підсумку суд відмовляє у задоволенні позовних вимог внаслідок недоведеності. Оскільки у задоволенні позовних вимог суд повністю відмовляє, вимоги позивача про стягнення судових витрат на його користь задоволенню також не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 10, 12, 19, 81, 128, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, 1166, 1187, 1191, 1193, 1194 ЦК України, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -
У задоволені позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного тексту судового рішення - 30 квітня 2024 року.
Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України,адреса Русанівський бульвар, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 21647131.
Представник позивача: адвокат Бутенко Марія Олегівна, адреса вул. Малопідвальна, 10 офіс 2, м. Київ, електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: квар. АДРЕСА_1 , адреса проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя О.Ю. Жуковська