Справа № 2 - 485/10
Іменем України
22 жовтня 2010 року місто Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді Шепітко І.Г.
при секретарі Лірчук Н.С.,
за участі представника позивачки ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №22 в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Четвертої (Восьмої) Одеської державної нотаріальної контори, про визнання заповіту недійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом , -
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, Четвертої (Восьмої) одеської державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом. В ході розгляду справи позовні вимоги уточнювались. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_6, 13 грудня 2008 року вона звернулась до Восьмої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, оскільки знала, що після смерті батька залишилась квартира АДРЕСА_1, яку він придбав згідно договору купівлі-продажу від 20.05.1997 року та 1/3 частина квартири АДРЕСА_2. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй відмовлено у зв'язку з тим, що згідно заповіту від 11 листопада 2006 року все майно ОСОБА_6 він заповів ОСОБА_5. Позивачка вважає, що заповіт на ім'я ОСОБА_5 повинен бути визнаний недійсним, оскільки ОСОБА_6 завжди мав намір залишити все своє майно своїй дочці ОСОБА_4, а на ОСОБА_5 ОСОБА_6 постійно скаржився, розповідав, що в них часто виникають сварки, що він на нього намагається вплинути, обманути. Крім того, ОСОБА_6 за національністю вірмен і зовсім не розумів української мови, на російській він говорив з акцентом, тому, підписуючи заповіт на ім'я ОСОБА_5, не розумів, який саме документ він підписує. Із зазначених вище підстав позивачка вважає, що ОСОБА_6 був введений в оману і не розумів, що підписує заповіт на ім'я ОСОБА_5, тому просить визнати заповіт недійсним та визнати право власності у порядку спадкування за законом на вказане спадкове майно.
У судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги ОСОБА_4 та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник ОСОБА_7 позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити ОСОБА_4 у повному обсязі.
Представник Четвертої Одеської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, зазначивши у повідомленні прохання розглядати справу за їх відсутності.
Згідно ч.2 ст.158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, може заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Вислухавши представників сторін, допитавши свідків, вивчивши та дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, у судовому засіданні встановлено, що позивачка приходиться рідною дочкою ОСОБА_6, тривалий час мешкає за межами України - у м.Москві РФ.
ІНФОРМАЦІЯ_1 батько ОСОБА_4 - ОСОБА_6, помер, про що свідчить свідоцтво про смерть, видане Першим Малиновським відділом РАЦС Одеського міського управління юстиції, актовий запис №101 від 06 вересня 2008 року (а.с.11).
13 грудня 2008 року ОСОБА_4 звернулась до Восьмої (Четвертої) Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, реєстраційний № 3-4431, після смерті свого батька ОСОБА_6, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_4 було відмовлено у зв'язку з тим, що згідно заповіту від 11 листопада 2006 року все майно ОСОБА_6 заповів ОСОБА_5, про що свідчить відповідь Восьмої (тепер.-Четвертої) Одеської державної нотаріальної контори (а.с.14).
Згідно відповіді КП «ОМБТІ та РОН» №56345.63.09 за ОСОБА_6 зареєстроване наступне нерухоме майно: 1/3 частина АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 30.07.1997 року УЖКГ Одеської міської ради на підставі розпорядження №97780 від 30.07.1997 року №12-11233, та квартира АДРЕСА_4 на підставі договору №97-137 купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого ОУТБ «Вітязь» 20.05.1997 року (а.с.15).
Отже, АДРЕСА_1 та 1/3 частина АДРЕСА_2 являються спадковим майном.
Зазначені вище обставини сторонами не оспорювались та згідно ч.1 ст.61 ЦПК України, доказуванню не підлягають.
У позивачки у справі з її батьком були хороші стосунки, вона щороку приїжджала до Одеси, де також проживає її мати, завжди спілкувалась зі своїм батьком, постійно телефонувала йому, цікавилась його справами та станом його здоров'я, надавала допомогу.
Про смерть свого батька позивачка дізналась від його керівника по телефону в середині вересня 2008 року, останній раз спілкувалась з батьком 10 серпня 2008 року і він почував себе добре, на стан здоров'я не скаржився.
Відповідач приходиться онуком другої дружини спадкодавця ОСОБА_8, померлої в 1996 році, зі спадкодавцем у родинних відносинах не перебуває.
ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с.Псирцха Гудауштського району Абхазії, за національністю вірмен (а.с.83)
Після смерті другої дружини ОСОБА_6 продовжував працювати водієм вантажного автомобіля, його робота була пов'язана з виїздом за межі України, перебуваючи у відрядженнях у Російській Федерації відвідував дочку у м.Москві.
11.11.2006 року ОСОБА_6 залишив нотаріально посвідчений заповіт, яким усе своє майно заповів ОСОБА_5, заповіт повністю складений на українській мові у двох примірниках та посвідчений ОСОБА_9, державним нотаріусом Восьмої Одеської державної нотаріальної контори.
Аналізуючи зміст інформації, що власноруч написана спадкодавцем у кожному з примірників заповіту, яка суттєво відрізняється за змістом (а.с.34, 63) , суд прийшов до висновку, що спадкодавець не розумів у повному обсязі, про який документ йде річ та що саме він підписує. Крім того, як зазначено нотаріусом, особу заповідача та його дієздатність встановлено, однак жодного запису про розуміння української мови заповідачем як особи вірменської національності, з'ясування необхідності запрошення перекладача, заповіт не містить.
Також, у матеріалах справи міститься копія довіреності від 20 червня 2008 року, згідно якої спадкодавець уповноважив відповідача у справі бути його представником в КП ОМБТІ та РОН з питання підготовки та оформлення технічної документації на належну спадкодавцеві 1/3 частки АДРЕСА_2 (а.с.49) , що дає підстави припустити, що за життя батько позивачки мав намір здійснити відчуження ОСОБА_5 саме зазначену частку квартири, оскільки він у ній не проживав після смерті своєї дружини та придбання на своє ім'я однокімнатної квартири АДРЕСА_4.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_1 суду пояснили, що ОСОБА_4 є рідною донькою померлого ОСОБА_6, за життя у них були хороші стосунки, позивачка приїжджала до Одеси щороку, завжди спілкувалась зі своїм батьком, постійно телефонувала йому, цікавилась його справами та станом його здоров'я, передавала йому гроші, разом зі свідком ОСОБА_11 була в його квартирі, пропонувала допомогу з ремонтом. Свідки підтвердили, що ОСОБА_6 відчував провину перед дочкою, оскільки розлучився з її матір'ю, коли дочка ще була неповнолітньою, тому завжди мав намір залишити однокімнатну квартиру, де він проживав, своїй дочці, вважав, що вона, онука та зять були для нього самими рідними людьми і неодноразово повторював, що ОСОБА_4 його єдина спадкоємиця. Також свідки повідомили, що ОСОБА_6 мав неповну середню освіту, навчався у гірському селі Абхазії, недостатньо чітко висловлювався на російській мові, українська мова для нього взагалі була незрозуміла. Крім того, свідки зазначили, що при спілкуванні з ними ОСОБА_6 часто скаржився на ОСОБА_3, розповідав, що в них постійно виникають сварки, що він на нього намагається вплинути, обманює і ніколи не мав наміру залишити заповіт на ім'я ОСОБА_5
Ствердження представника відповідача, про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мешкали разом та у них було спільне домогосподарство не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 суд до уваги не приймає, оскільки вони носять суперечливий характер та спростовуються дослідженими матеріалами, а також поясненнями інших свідків.
Заслуговують на увагу дії відповідача як такі, що направлені на приховання факту смерті батька позивачки та відкриття спадщини: відповідач не повідомив позивачку про смерть батька, у поданій до держнотконтори заяві зазначив про відсутність інших спадкоємців (а.с.28).
Згідно статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст.1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно п. 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно до статті 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Аналізуючи встановлені у судовому засіданні обставини в їх сукупності та виходячи із зазначених вище норм закону, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_6 через нерозуміння в достатньому обсязі української мови був введений в оману та не розумів, що підписує заповіт на усе належне йому майно, державним нотаріусом не було запропоновано послуги перекладача, тому в частині визнання заповіту недійсним вимоги підлягають задоволенню.
Щодо вимог про визнання права власності на спадкове майно, суд виходить з наступного.
Законодавством України встановлено порядок отримання спадщини шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріальними конторами.
Позивачка своєчасно звернулась з відповідною заявою до Четвертої (колишн. Восьмої) Одеської державної нотаріальної контори, жодних перешкод у отриманні свідоцтва про право на спадщину у випадку набрання рішенням чинності не має, тому вимоги про визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.10, 11, 57 - 61, 64, 169, 209, 212-215, 218, 222 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Визнати недійсним заповіт, укладений ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_5, посвідчений 11 листопада 2006 року державним нотаріусом Восьмої (Четвертої) Одеської державної нотаріальної контори, реєстраційний №1-3757.
В іншій частині позову - відмовити.
Копію рішення направити до Четвертої Одеської державної нотаріальної контори.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: /підпис/
Згідно:
Суддя: Секретар: