Справа № 2 - 333/10
25 жовтня 2010 року місто Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді Шепітко І.Г.
при секретарі Дідик М.Ю.
за участі представник позивачки ОСОБА_1,
представника відповідача та третіх осіб ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №22 в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
Позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача завданої їй в результаті залиття матеріальної шкоди в розмірі 8360 гривень, моральну шкоду в розмірі 5000 гривень та судові витрати, у тому числі витрати по оплаті експертизи та послуги адвоката. Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що в результаті залиття 05.05.2008 року відповідачем належної йому квартири АДРЕСА_1, їй було завдано матеріальної шкоди у зазначеному розмірі, визначеному висновком експерта. Також позивачка зазначила, що затоплення квартири мало місце 15.09.2008 року та 25.03.2009 року. Завдану моральну шкоду позивачка обґрунтовує перенесеними нею моральними стражданнями і переживаннями з приводу постійного залиття відповідачем її квартири, тому вона втратила спокій, надію на відновлення стану квартири, ділову активність. У процесі розгляду справи судом були залучені до участі у справі у якості третіх осіб на стороні відповідача, процесуальний статус яких було змінено на співвідповідачів ухвалою від 27.11.2009 року, співвласники АДРЕСА_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
У судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_1 підтримали заявлений позов у повному обсязі.
Представник відповідачів ОСОБА_2 позов не визнала у повному обсязі, пояснивши, що її довірителі не причетні до залиття квартири позивачки, в актах та висновку експерта вказано про можливе затоплення з квартири відповідачів, тому вважала, що позиція позивачки ґрунтується на припущеннях.
Вислухавши позивачку, її представника та представника відповідачів, в ивчивши та дослідивши матеріали справи, допитавши свідка ОСОБА_8, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, у судовому засіданні встановлено, що позивачка у справі являється власником АДРЕСА_1, що знаходиться на четвертому поверсі п'ятиповерхового будинку.
Власниками квартири АДРЕСА_1 являються відповідачі у справі, квартира розташована над квартирою позивачки.
Зазначені обставини сторонами не оспорювались та доказуванню не підлягають згідно ч.1 ст.61 ЦПК України.
05.05.2008 року майстром дільниці №2 КП ЖКС “Північний” був складений акт про обстеження АДРЕСА_1, в якому зазначено про виявлені сліди залиття 03.04.2008 року, при цьому сантехнік припустив , що залиття сталося з квартири №79 (а.с.9, т.1).
До наданого позивачкою акту від 05.05.2008 року про залиття її квартири суд ставиться критично, оскільки такий акт складено майже через місяць після залиття квартири позивачки, в акті не зазначено, чи були взагалі присутні (і хто саме) власники квартири №79, чи проводилось обстеження їх квартири, крім підпису майстра, жодна особа, що була при цьому присутня, не зазначена. Крім того, у вказаному акті не зазначена причина обстеження.
Акт від 15.09.2009 року (а.с.11, т.1), за підписом того ж майстра, також не містить причин обстеження, вказано лише про наявність ознак затоплення із аналогічним записом про можливе затоплення з квартири №79.
Згідно висновку №20787 судової будівельно-технічної експертизи, виконаної 23.03.2009 року експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Л.В.Тимошинець (а.с.36-53), визначено вартість ремонтно-відновлювальних робіт, що становить 8360 гривень. В частині причини залиття, експерт зазначає, що про основну причину залиття квартири №75 можливо сказати на підставі актів КП ЖКС “Північний” від 05.05.2008 року та 15.09.2009 року як протікання в інженерних комунікаціях та неналежній експлуатації санітарно-технічних приладів, що встановлені у квартирі №79.
Отже висновок експерта ґрунтується на актах КП ЖКС “Північний” від 05.05.2008 року та 15.09.2009 року про залиття, у яких причина визначена як припущення.
Крім того, експертом зазначено, що оскільки квартира №75 знаходиться на четвертому поверсі, то єдиним джерелом залиття являється квартира №79, що знаходиться над нею.
З висновком експерта в цій частині суд не може погодитись з тієї підстави, що крім квартири №79 на п'ятому поверсі існують інші квартири, з яких також можливе залиття через панелі будинку. Також можливе залиття з інженерних комунікацій загального користування, за справність яких не можуть нести відповідальність власники квартир.
Наданий позивачкою акт про залиття 14.03.2009 року її квартири, складений 25.03.2009 року (а.с.60), суд до уваги не приймає, оскільки також носить характер припущення.
Інших доказів на підтвердження вини відповідачів у залитті квартири суду не надано, показання свідка ОСОБА_8, який перебуває у родинних стосунках з позивачкою, підтверджують виключно факт залиття квартири позивачки, а не її причину і не доводять вину відповідачів, даний свідок не був у квартирі відповідачів та не підтвердив факт залиття саме з їх квартири.
Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ч.2 ст.10 та ч.1, 2 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно ст.1166 ЦК України, на яку посилаються позивачі, передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала .
П.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року “Про практику розгляду судами цивільних справ з позовами про відшкодування шкоди”, зазначає, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла , за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними та шкодою є безпосередній причинний зв'язок та вина зазначеної особи.
Таким чином, суд прийшов до висновку про недоведеність завдання шкоди саме відповідачами як власниками квартири АДРЕСА_1, тому вимоги про стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.
Із зазначених вище підстав, а саме відсутності вини відповідачів, не підлягають задоволенню й вимоги про стягнення моральної шкоди згідно ст.1167 ЦК України.
Враховуючи, що жодна з вимог задоволенню не підлягає, у відповідності до вимог ст.81, 88 ЦПК України, не можуть бути стягнуті судові витрати.
Керуючись ст.ст.10, 11, 61, 64, 81, 88, 209, 212-215, 218, 222 ЦПК України, суд, -
У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити повністю .
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: /підпис/
Згідно:
Суддя: Секретар: