Справа № 348/2534/23
25 квітня 2024 року м. Надвірна
Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Міськевич О.Я., з участю секретаря судового засідання Скоблей О.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Романишина Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду матеріали, які надійшли від Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, працюючого по тимчасових заробітках, раніше не притягався до адміністративної відповідальності, громадянина України,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
На розгляд Надвірнянського районного суду надійшли матеріали від Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 588432 від 16.10.2023 ОСОБА_1 притягується до відповідальності за те, що він 15.10.2023 близько 23 год. 48 хв. в с. Зелена, уч. Лазок керував транспортним засобом «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення нестійка хода, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП.
Допитаний в судовому засіданні в якості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушенні не визнав, суду пояснив, що 16.10.2023 він разом зі своєю дружиною поїхавли в гості на автомобілі «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 . В гостях він вживав спиртні напої, оскільки за кермом перебувала його дружина. Близько 23.45 год., коли вони з дружиною повертались додому, їхній автомобіль поламався. Дружина, яка перебувала за кермом, зупинила автомобіль на обочині, та включила габаритні вогні. Вони зателефонували батькові дружини, ОСОБА_2 , та попросили його приїхати щоб забрати автомобіль. Через деякий час до них під'їхали працівники поліції та запитали, чий автомобіль. Він повідомив працівникам поліції, що автомобіль його, але за кермом перебувала його дружина, однак працівники поліції не взяли його слова до уваги, та запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного приладу та в медичному закладі, однак він від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився, оскільки автомобілем не керував. Ствердив, що автомобілем «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , до його поломки керувала його дружина, на момент приїзду працівників поліції автомобіль стояв на обочині. Просив провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 -адвокат Романишин Д.М. в судовому засіданні просив провадження по справі щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначив, що згідно пояснень ОСОБА_1 він не керував транспортним засобом «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 . Про цьому жодних доказів про те, що він керував автомобілем, немає, та працівники поліції таких доказів не надали.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що його дочка є дружиною ОСОБА_1 15.12.2023 близько 12 год. ночі йому подзвонила його дочка та повідомила, що вони повертались з гостей та їх автомобіль «Hyundai Tucson» поламався, та вона припаркувала автомобіль на обочині. Також дочка повідомила, що саме вона перебувала за кермом автомобіля, оскільки її чоловік ОСОБА_1 в гостях вживав алкоголь. Однак оскільки вже було пізно та з 12 год. починалась комендантська година, він не поїхав до них, а поїхав уже на наступний день та відтягнув автомобіль у ремонт. Пізніше він дізнався, що до них під'їхали працівники поліції, які склали на ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддя, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, показання свідка, вивчивши матеріали справи дійшов наступних висновків.
За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Спираючись на положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка ставиться у вину ОСОБА_1 , встановлює відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння визначений ст. 266 КУпАП, положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі за текстом - Інструкція), а також Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі за текстом - Порядок).
Таким чином законодавство чітко регламентує огляд водія для визначення стану сп'яніння, дотримання визначеної процедури та порядку якого є однією з підстав для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно п. 1 розд. ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Відповідно до п. 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Тобто працівник поліції, встановивши факт керування автомобілем особою, в якої наявні ознаки алкогольного сп'яніння, дотримуючись встановленого законом порядку, повинен запропонувати водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу. У разі незгоди водія або із результатами огляду або на проведення зазначеного огляду поліцейським, такий огляд повинен бути проведений в закладі охорони здоров'я.
Згідно п.п. 7 розд. І, п.п. 5, 6 розділу ІІ Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Також згідно п.п. 4, 6, 8 Порядку, огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 , до матеріалів справи про адміністративне правопорушення надано протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 588342 від 16.10.2023, рапорт працівника поліції від 16.10.2023, акт огляду на стан алкогольного, наркотичного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.10.2023, копію постанови серії БАД № 887330 від 16.10.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, відеозаписи, які містяться на компакт-диску, тощо.
Судом досліджено відеозаписи, які міститься на компакт-диску «DVD-R» в матеріалах справи. На першому відеозаписі (запис із салону службового автомобіля, період знімання: 2023-10-15 23:48:08-23:49:09) зображено рух поліцейського автомобіля дорогою у нічний час. Попереду в зустрічному напрямку видніються увімкнуті фари автомобіля, які візуально не рухаються. Через деякий час поліцейський автомобіль наблизився до автомобіля «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , темного кольору, який стояв на проїзній частині з увімкненими фарами та не рухався. На службовому автомобілі увімкнулись проблискові маячки червоного кольору, з нього вийшов поліцейський та підійшов до водійського місця вказаного автомобіля. На другому відеозаписі (запис із салону службового автомобіля, період знімання: 2023-10-15 23:49:09-23:50:10) зображено, як працівники поліції оглядають автомобіль «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , водійські дверцята якого відчинені. При цьому жодних осіб ні на водійському місці, ні біля автомобіля візуально не видно. На третьому відеозаписі (запис із бодікамери поліцейського, період знімання: 2023/10/16 00:02:59-00:10:13) зображено розмову поліцейських з чоловіком, який перебуває на водійському місці автомобіля. Працівник поліції встановлює особу чоловіка, зачитуючи дані з посвідчення водія, яким виявився ОСОБА_3 . Після цього поліцейські повідомляють чоловіка, що у нього наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, після чого пропонують йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер». Також поліцейські повідомляють чоловіка, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння прирівнюється до керування автомобілем у стані сп'яніння. Чоловік повідомляє працівників поліції, що не відповляється від проходження огляду на стан сп'яніння, однак у наданий йому прилад фактично не продуває. Через деякий час працівники поліції повідомили чоловікові, що розцінюють його дії як ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння, та що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. На четвертому відеозаписі (запис із бодікамери поліцейського, період знімання: 2023/10/16 00:16:44-00:21:33) зображено продовження розмови поліцейських з чоловіком. Поліцейський повідомляє чоловіка, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, та повідомляє, що розгляд справи відбудеться у Надвірнянському районному суді також працівник поліції роз'яснює чоловікові його права (право надавати пояснення, клопотання, право на юридичну допомогу). На запитання поліцейських про те, чи буде він підписувати протокол, чоловік повідомляє, що буде підприсувати протокол, однак наданий йому протокол фактично не підписує. Через деякий час працівники поліції повідомили чоловікові, що розцінюють його дії як відмову від підпису у протоколі.
При цьому суд зазначає, що на досліджених відеозаписах не відображено рух транспортного засобу, та зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Також на досліджених відеозаписах не зображено, чи працівники поліції роз'яснювали водієві ОСОБА_1 причини зупинки транспортного засобу, чи перед проведенням огляду на стан сп'яніння на місці зупинки інформували водія про порядок застосування спеціального технічного засобу.
Крім того на відеозаписах відсутня інформація про те, що протокол серії ААД № 588342 складався поліцейським в присутності ОСОБА_1 .
Окрім цього у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в присутності двох свідків. Однак з досліджених відеозаписів вбачається, що під час проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння жодних свідків не було.
Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду. Також в порушення п. 8 Порядку, у протоколі поліцейським не зазначено дії ОСОБА_1 щодо ухилення від огляду на стан сп'яніння. Крім того протокол містить розбіжності з долученими відеозаписами щодо наявності свідків під час проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння. Окрім цього протокол не містить інформації про застосування відеофіксації при проведенні огляду на стан сп'яніння.
Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, та направлення на огляд в заклад охорони здоров'я, також не є достатніми доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки не містять інформації про застосування відеофіксації чи про залучення свідків під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння.
Рапорт поліцейського також не може бути визнаний достатнім доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки поліцейський особисто пояснення в судовому засіданні не надавав. За таких обставин посилання суду на рапорт поліцейського при запереченні вини правопорушника є недопустими доказами, оскільки в такому випадку судом буде порушено фундаментальний принцип правосуддя, а саме безпосередність судом дослідження доказів шляхом допиту вказаної особи. Крім того згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у справі № 463/1352/16-а від 08.07.2020, свідчення службової особи у справі не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень. По суті рапорт - це усне або письмове офіційне повідомлення про що-небудь вищій інстанції, керівництву.
Постанова серії БАД № 887330 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за 2 ст. 122 КУпАП, також не є достатнім доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки не підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, та його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно ч. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі, тощо).
Відповідно до п. 2 ч. 1 розділу VII вище зазначеної Інструкції, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняється примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб.
Оскільки відеофіксація відповідно до ст. 251 КУпАП є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом досліджено відеозаписи, надані на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , з яких вбачається, що відеофіксація зазначених в протоколі обставин, не здійснювалась, як цього вимагає зазначена Інструкція. Зокрема відеозйомка не здійснювалась безперервно.
Таким чином суд не має можливості встановити, чи працівники поліції зупиняли транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , чи під час зупинки ОСОБА_1 працівники поліції роз'яснювали йому причини зупинки транспортного засобу, чи перед проведенням огляду на стан сп'яніння на місці зупинки інформували його про порядок застосування спеціального технічного засобу, тощо.
Також даними відеозаписами не доведено факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 . Перебування ОСОБА_4 на водійському місці під час проходження огляду на стан сп'яніння (третій відеозапис - запис із бодікамери поліцейського) не підтверджує належним чином факт керуванням ним даним автомобілем, оскільки з досліджених відеозаписів вбачається, що працівники поліції транспортний засіб «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , не зупиняли, та коли поліцейський автомобіль під'їхав, даний автомобіль стояв. Також період знімання відеозаписів свідчить про те, що поліцейський автомобіль під'їхав до автомобіля «Hyundai Tucson» 15.10.2023 о 23:48:32, а відеозапис, на якому ОСОБА_1 перебуває на водійську місці, знятий 16.10.2023 о 00:02:59, тобто через більш як 10 хв. після приїзду працівників поліції, хоча із записів з салону службового автомобіля вбачається, що працівники поліції одразу підійшли до автомобіля «Hyundai Tucson» та оглядали його. Крім того факт керування ОСОБА_1 «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 спростовується поясненнями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_2 .
Таким чином зазначені відеозаписи не можна вважати належними та допустимими доказами по справі. Зазначене кореспондує із позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 18.07.2019 по справі № 216/5226/16-а.
Крім того в протоколі відсутня вказівка про те, яким технічним засобом проводилась відеофіксація і на якому носії вона долучена до матеріалів справи.
Інших належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до матеріалів справи не додано.
Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд, поза розумним сумнівом приходить до переконання у недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 536/1703/17, адміністративне провадження № К/9901/3839/17.
Отже, згідно з вимогами ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п.43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
В силу вимог ч. 4 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Згідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
На думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності належних та достатніх доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Таким чином суд вважає, що по даній справі про адміністративне правопорушення не доведено поза всяким розумним сумнівом факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вище наведене суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не знайшла свого підтвердження належними та достатніми доказами, тому вважає за необхідне звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а провадження по справі закрити.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283 КУпАП, суддя, -
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга на постанову подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя Міськевич О.Я.