Справа № 577/2380/24
Провадження № 1-кс/577/838/24
"01" травня 2024 р.
в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі Сумської області слідчого Конотопського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024200450000473 від 25.04.2024 р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,-
26.04.2024 р. слідчий Конотопського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_3 звернулася до суду із клопотанням, погодженим з прокурором ДонченкоА.І., про накладення арешту на вилучену 25.04.2024 р. під час огляду місця події м. Конотоп, пр. Миру, 14 у ОСОБА_4 , 1950 р.н., жіночу сумку марки «Michael Kors», належну ОСОБА_5 заборонивши відчуження та розпорядження, дозволивши користування.
Клопотання обгрунтовує тим, що 13.03.2024 р. до Конотопського РВП ГУНП в Сумській обл. звернулася ОСОБА_5 з заявою про те, що в січні 2024 р. за місцем мешкання АДРЕСА_1 виявила відсутність в спальній кімнаті шкіряної сумки чорного кольору марки «Michael Kors».
25.04.2024 р. відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР за 12024200450000473 за ознаками ч.4 ст. 185 КК України.
Як пояснила ОСОБА_5 , в жовтні 2023 р. виїхала за кордон, просила сусіда ОСОБА_6 доглядати за домашніми тваринами, залишила ключ від квартири то магнітний ключ від сигналізації. Після повернення додому виявила відсутність сумки.
25.04.2024 р. в ході проведення ОМП в АДРЕСА_2 ОСОБА_6 добровільно видав жіночу сумку марки «Michael Kors», належну ОСОБА_5 .
Згідно постанови слідчого Конотопського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_3 від 25.04.2024 р. жіночу сумку марки «Michael Kors» визнано та приєднано до кримінального провадження в якості речового доказу.
Враховуючи, що жіноча сумка марки «Michael Kors» є предметом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, може бути використане як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження тому з метою збереження речового доказу виникла необхідність у накладенні арешту.
В судове засідання слідчий Конотопського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_3 не з'явилася, надала заяву про розгляд клопотання без її участі, клопотання підтримує та просить його задовольнити.
Власник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд клопотання без її участі, не заперечує накладенню арешту на сумку.
Слідчий суддя, дослідивши надані матеріали, вважає, що клопотання підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Так, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.
Ч.3 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
У відповідності до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Тобто, обов'язок доведення необхідності арешту майна та наявності відповідних ризиків, законодавцем покладено на особу, що звернулася з клопотання про арешт майна.
При вирішенні питання про арешт майна, відповідно до ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другою статті 170 цього Кодексу).
Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
В судовому засіданні встановлено, що 25.04.2024 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024200450000473 внесені відомості щодо скоєння кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.185 КК України (а.с. 3).
25.04.2024 р. в ході проведення ОМП в м. Конотоп, пр.Миру, 14, ОСОБА_6 добровільно видав жіночу сумку марки «Michael Kors», належну ОСОБА_5 , яка постановою слідчого від 25.04.2024 р. визнана речовим доказом у кримінальному провадженні
та зберігається в камері збереження речових доказів Конотопського РВП ГУНП в сумській обл. (а.с.11-13).
Слідчий Конотопського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про арешт майна 26.04.2024 р. засобами поштового зв'язку, тобто з дотриманням встановлених КПК України строків.
Встановлено, що власником жіночої сумки марки «Michael Kors» є ОСОБА_5 .
Оскільки жіноча сумка марки «Michael Kors», належна ОСОБА_5 є предметом вчинення кримінального правопорушення, може бути використана як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому з метою забезпечення збереження речового доказу, слід накласти арешт на вищевказану сумку.
Керуючись ст.ст. 98, 170-173 КПК України,-
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на вилучену 25.04.2024 р. під час огляду місця події АДРЕСА_2 у ОСОБА_4 , 1950 р.н., жіночу сумку марки «Michael Kors», належну ОСОБА_5 заборонивши відчуження та розпорядження, дозволивши користування.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Відповідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, його захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
СуддяОСОБА_1