П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/1347/24
Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі № 400/1347/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області, Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення 132 590 грн,, -
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з вищевказаним адміністративним позовом у якому просив :
«Визнати протиправними дії та умисну бездіяльність суб'єкта владних повноважень - органу ГУ ДФС у Миколаївській області та ГУ ДПС в Миколаївській області (правонаступника), щодо відмови інваліду війни - 2 групи ОСОБА_1 , як пенсіонеру податкової міліції (ПС - 2789 ДФС України) в виконанні Постанови КМУ № 446 від 27.04.2011 року з внесеними змінами у відповідності до Постанови КМУ № 294 … від 26.04.2017 року, якою встановлено “порядок забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей” в 2020- 2023 році, а також порушення встановленого порядку виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки затвердженим ПКМУ №785 від 17.06.2004 року … за 2018 - 2022 роки.
Прийняти рішення про стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень - органу ГУ ДФС у Миколаївській області та ГУ ДПС в Миколаївській області (правонаступника), коштів на ім'я ОСОБА_2 інваліда війни -2 групи, пенсіонера податкової міліції (ПС - 2789 ДФС України), коштів в сумі 132 590,0 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями дією або бездіяльністю, а саме відмови виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки (далі - грошова компенсація) за поданою Заявою в сумі визначеній Наказом Мінсоцполітики та Міністерства у справах ветеранів війни та у відповідності до встановленого порядку виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки затвердженим ПКМУ №785 від 17.06.2004 року … за 2018 - 2022 роки на загальну суму-132 590,0 грн., що підлягає стягненню:
- 20 685,0 (591,0 - л/д) грн. без податку на додану вартість за 2018 рік.
- 22 200,0 (634,3 - л/д) грн. без податку на додану вартість за 2019 рік.
- 27 930,0 (798,0 - л/д) грн. без податку на додану вартість за 2020 рік.
- 29 960,0 (856,0 - л/д) грн. без податку на додану вартість за 2021 рік.
- 31 815,0 (909,0 - л/д) грн. без податку на додану вартість за 2022 рік …»
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 05 березня 2024 року позов ОСОБА_1 - повернув позивачу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення, зокрема на передчасності висновків суду першої інстанції:
- судом першої інстанції при прийняті оскаржуваної ухвали про повернення позовної заяви протиправно не враховано, що згідно з приписами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;
- суд першої інстанції не врахував вимоги чинного законодавства, а саме, що якщо відповідач ГУ ДФС в Миколаївській відмовився від виконання своїх обов'язків встановлених Законом, то відповідно ГУ ДІІС в Миколаївській області (правонаступник), який є правонаступником майна, прав та обов'язків органу ГУ ДФС в Миколаївській області, що реорганізуються, приймає на себе правові обов'язки відповідати за законом;
- суд першої інстанції не врахував вимоги чинного законодавства та виклад позивачем позовних вимог в поданій позовній заяві;
- суд першої інстанції не врахував, що позивач не пропустив строки позовної давності, так як дізнався про порушення прав після отримання листа №38/6р від 19.12.2023 ГУ ДФС у Миколаївській області;
- суд першої інстанції вважаючи , що позивач пропустив строк звернення до суду не врахував постанову Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 646/6250/17.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Разом з тим, право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежений процесуальними вимогами.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно із частиною 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема: 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції запропонував позивачу усунути недоліки позовної заяви, зокрема подати до Миколаївського окружного адміністративного суду:
- позовну заяву, оформлену відповідно до статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням оцінки суду, наведеної у мотивувальній частині цієї ухвали;
- докази на підтвердження обставин, зазначених у позовній заяві, що подається на виконання цієї ухвали (крім тих, що були додані до позову в первинній редакції);
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, тобто такі, що об'єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням установленого строку, з наданням доказів на підтвердження наявності цих причин.
29.02.2024 на виконання вимог ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків до якої додано уточнений адміністративний позов.
Проте, суд першої інстанції ухвалою від 05.03.2024 позовну заяву ОСОБА_1 повернув.
Повертаючи позов суд першої інстанції вказав, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, що вказані в ухвалі суду від 19.02.2024, та зазначив, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, а саме надаючи уточнену позовну заяву ОСОБА_1 , так само, як і в позовній заяві, залишеній без руху, зазначає такого учасника справи, як "правонаступник відповідача".
У прохальній частині уточненої позовної заяви, так само як і позовної заяви, залишеній без руху, позовні вимоги заявлені до Головного управління ДФС у Миколаївській області і одночасно до Головного управління ДПС у Миколаївській області, без зазначення того, в якій частині має відповідати за позовом кожен з відповідачів, але із зазначенням того, що Головне управління ДПС у Миколаївській області є правонаступником відповідача.
Також суд першої інстанції зазначив, що позивач в уточненні виклав клопотання про поновлення строку звернення до суду, мотивоване тим, що такий строк не пропущений. Причин пропуску строку звернення до суду не зазначено. За такого суд першої інстанції вважав, що позивач не виконав вимоги ухвали від 19.02.2024 і в частині зазначення в заяві про поновлення строку звернення до суду поважних причини його пропуску, тобто таких, що об'єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням установленого строку, з наданням доказів на підтвердження наявності цих причин.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Так, відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно із пунктами 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Тлумачення пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України дає підстави зробити висновок, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
При цьому, незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачу.
З аналізу наведених норм процесуального права колегія суддів зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 761/41071/19.
Також слід зазначити, що висновок суду першої інстанції з того приводу, що позов (в частині визнання протиправними дій/бездіяльності відповідача (відповідачів), що були вчинені/допущені у 2018-2022 роках) подано після закінчення строків, установлених законом ґрунтується на неповно з'ясованих обставинах справи та зроблений з порушенням норм процесуального права, оскільки як у позовній заяві так і в уточненій позивач зазначив, що він дізнався про порушення прав після отримання листа №38/6р від 19.12.2023 ГУ ДФС у Миколаївській області, яким йому відмовлено у позачерговому забезпеченні санаторно-курортною путівкою до санаторно-курортних закладів на 2020-2023 рік, або за відсутністю такого, грошовою компенсацією за 2018-2022 роки.
Колегія суддів вважає необхідним наголосити, що в адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з'ясування усіх обставин справи, отже викликані у суду питання він мав можливість з'ясувати у підготовчому засіданні.
Суд першої інстанції не позбавлений можливості витребувати необхідні для розгляду справи докази за власною ініціативою й після відкриття провадження у справі.
Так, Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29).
При цьому, Європейський суд з прав людини провів певну лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
Колегія суддів вважає, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, адже мотивувальна частина позовної заяви дає змогу встановити у чому саме полягає протиправність дій та з яким саме рішенням позивач пов'язує такі дії, а складена на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позовна заява, загалом, відповідає процесуальним вимогам до позовної заяви за КАС України, а наявність певних недоліків/неточностей, за даних обставин, не давало підстав для повернення позовної заяви, оскільки застосовані судом наслідки, не відповідають ступеню допущених неточностей.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Одночасно суд роз'яснює, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, на статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до порушення норм процесуального права.
Згідно п. ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Тому, наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі № 400/1347/24 - скасувати.
Справу № 400/1347/24 направити до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк