П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/29032/23
Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову, зобов'язати вчинити певні дії,
У жовтні 2023р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Білгород-Дністровського РТЦКСП, в якому просив:
- визнати протиправним рішення №66 від 9.10.2023р. комісії з визначення військовозобов'язаних, які не підлягають призову по мобілізації Білгород-Дністровського РТЦКСП в частині надання відстрочки позивачу, терміном з 18.10.2023р. до 9.04.2024р.;
- зобов'язати Білгород-Дністровський РТЦКСП та його начальника прийняти рішення про надання і оформлення позивачу відстрочки від призову під час мобілізації в особливий період і воєнний час, на підставі абз. 1, 2 ч.2 ст.23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як здобувачу вищої освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти, з постановкою на спеціальний облік до 31.01.2025р.;
- зобов'язати Білгород-Дністровський РТЦКСП та його начальника надати довідку про відстрочку від мобілізації або проставити відмітку позивачу про відстрочку у військовому квитку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є студентом другого курсу Центру післядипломної освіти, денної форми навчання на контрактній основі, ступеня освіти магістр, спеціальності 192 «Будівництво та цивільна інженерія», освітньо-професійної програми «Промислове та цивільне будівництво» Одеської державної академії будівництва та архітектури.
14.09.2023р. звернувся до Начальника Білгород-Дністровського РТЦКСП із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з тим, що він є студентом.
9.10.2023р. комісією Білгород-Дністровського РТЦКСП прийнято протокольне рішення №66, що ОСОБА_1 не підлягає призову по мобілізації відповідно абз.2, ч.3, ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» терміном з 18.10.2023р. до 9.04.2024р..
На думку позивача, таке рішення є протиправним, оскільки згідно п.8 ч.2 ст.17 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» відстрочка від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання надається громадянам призовного віку, які навчаються у відповідних закладах.
Посилаючись на вказані обставини просив позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного рішення №66 від 9.10.2023р. відповідач діяв правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому вимога в даній частині позову не підлягає задоволенню.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є студентом 2-го курсу Центру післядипломної освіти, денної форми навчання на контрактній основі, ступеня освіти магістр, спеціальності 192 «Будівництво та цивільна інженерія», освітньо-професійної програми «Промислове та цивільне будівництво» Одеської державної академії будівництва та архітектури (а.с.12-15).
14.09.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Начальника Білгород-Дністровського РТЦКСП із заявою, в якій просив надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки він є студентом денної форми навчання ОРАБА, та навчається на другому курсі (а.с.16).
6.10.2023р. ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Бобровника Д.О., звернувся до Білгород-Дністровського РТЦКСП із запитом щодо надання позивачу відстрочки від призову (а.с.20-21).
11.10.2023р. Білгород-Дністровський РТЦКСП листом за №4769 повідомив позивача про те, що 9.10.2023р. комісією з визначення військовозобов'язаних, які не підлягають призову по мобілізації Білгород-Дністровського РТЦКСП розглянуто заяву ОСОБА_1 від 14.09.2023р. та рішенням комісії від 9.10.2023р. №66 протокольно визначено, що ОСОБА_1 , 1979р.н. не підлягає призову по мобілізації відповідно абз.2, ч.3, ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» терміном з 18.10.2023р. до 9.04.2024р. (а.с.23).
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій Білгород-Дністровського РТЦКСП у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст.1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015р. №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану, відповідно до ст.2 Закону №389-VIII, є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022р. №133/2022, затвердженого Законом України №7168 від 16.03.2022р., воєнний стан продовжений до 25.04.2022р..
Указом Президента України від 18.04.2022р. №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2212-IX від 21.04.2022р., воєнний стан продовжений до 25.05.2022р..
Указом Президента України від 17.05.2022р. №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2263-IX від 22.05.2022р., воєнний стан продовжений до 23.08.2022р..
Указом Президента України від 12.08.2022р. №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2500-IX від 15.08.2022р., воєнний стан продовжений на 90 днів.
Указом Президента України від 7.11.2022р. №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2738-IX від 16.11.2022р., воєнний стан продовжений до 19.02.2023р..
Указом Президента України від 6.02.2023р. №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №8419-IX від 7.02.2023р., воєнний стан продовжений на 90 днів.
Указом Президента України від 26.07.2023р. №651/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №9532-IX від 27.07.2023р., воєнний стан продовжений на 90 днів.
Указом Президента України від 6.11.2023р. №734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №3429-IX від 8.11.2023р., воєнний стан продовжений на 90 днів.
Указом Президента України від 5.02.2024р. №49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №3564-IX від 6.02.2024р., воєнний стан продовжений на 90 днів.
Отже, на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено та триває мобілізація.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII (далі - Закон №3543-XII ).
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №3543-XII мобілізаційна підготовка та мобілізація є складовими частинами комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави, за винятком цільової мобілізації.
Частинами 1,2 ст.4 Закону №3543-XII передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення (ч.5 ст.4 Закону №3543-XII).
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Частиною 3 ст.22 Закону №3543-XII встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до ч.5 ст.22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Отже, з 24.02.2022р. під час проведення загальної мобілізації у громадян України виник обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для виконання конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Частиною 1 ст.23 Закону №3543-ХІІ визначено категорії військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
У відповідності до п.1 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також, зокрема, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
З огляду на викладене, судова колегія робить висновок, що здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти мають право на звільнення від мобілізації при документальному підтвердженні цієї підстави.
Як вбачається із матеріалів справи, що спірним рішенням комісії Білгород-Дністровського РТЦКСП за №66 від 9.10.2023р. ОСОБА_1 визначено таким, що не підлягає призову по мобілізації відповідно до абз.2 ч.3 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» терміном з 18.10.2023р. до 9.04.2024р..
Однією із підстав прийняття вказаного рішення стало розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.02.2022р. №943/3349 (якому зокрема підпорядковується відповідач, як районний ТЦКСП) для начальників районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки де зазначено, що з метою забезпечення законності під час вирішення питань щодо призову громадян на військову службу по мобілізації та належної організації такої діяльності, належного оформлення військово-облікових документів військовозобов'язаних, вимагається, зокрема згідно пункту 4 рішення щодо терміну на період якого, військовозобов'язаний не підлягає призову, визначити на строк, який не перевищує терміну дії конкретних підстав для звільнення громадянина від призову на військову службу по мобілізації, але не більше ніж на термін 6-ти місяців.
Відтак, спірним рішенням відповідача ОСОБА_1 було надано відстрочку від призову по мобілізації з 18.10.2023р. по 9.04.2024р., що не є більше ніж на термін 6-ти місяців.
Позивач у своїй вимогах посилається на те, що він є студентом денної форми навчання, а тому має право на отримання відстрочки від призову на весь термін навчання.
В обґрунтування вказаних вимог ОСОБА_1 посилається на ч.8 ст. Закону №2232-ХІІ.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, судова колегія виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до ч.1, 3 ст.1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону №2232-XII).
Згідно ч.9 ст.1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно ч.1 ст.15 Закону №2232-XII на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).
Відстрочка від призову на строкову військову службу визначена положеннями ст.17 Закону №2232-XII, у відповідності до ч.1 якої відстрочка від призову на строкову військову службу надається призовникам за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно до цього Закону за сімейними обставинами, станом здоров'я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності.
Приписами ч.8 ст.17 Закону №2232-XII передбачено, що відстрочка від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання надається громадянам призовного віку, які навчаються:
у закладах загальної середньої освіти ступеня та професійної (професійно-технічної) освіти з денною формою навчання. У разі досягнення такими призовниками 21-річного віку відстрочка втрачає силу;
у закладах фахової передвищої освіти з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття початкового рівня (короткого циклу) та першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за програмами ступеневої системи освіти;
у закладах фахової передвищої та/або вищої освіти з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття наступного ступеня освіти;
у закладах середньої або вищої духовної освіти з денною формою навчання;
в інтернатурі, аспірантурі або докторантурі з відривом або без відриву від виробництва.
Відстрочка від призову на строкову військову службу також надається громадянам України, які проходять військову підготовку за програмою підготовки офіцерів запасу при вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. Така відстрочка надається на весь період проведення військової підготовки та на строк, що триває від завершення такої підготовки до присвоєння громадянину України первинного військового звання офіцерського складу, але не довше ніж до кінця поточного року після завершення підготовки.
Аналізуючи вищевикладені норми законодавства у контексті спірних правовідносин, судова колегія приходить до висновку, що Законом №2232-ХІІ визначено підстави для надання відстрочки від призову на строкову військову службу.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 з 14.05.2008р. перебуває на військовому обліку офіцерів запасу Білгород-Дністровському РТЦКСП у званні лейтенант, у статусі військовозобов'язаного, а тому вказані норми закону №2232-ХІІ на нього не розповсюджуються.
Разом з тим, Законом №3543-ХІІ не встановлено жодних вимог або застережень щодо терміну відстрочки від мобілізації, яка може бути надана військовозобов'язаному під час навчання.
Що стосується розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.02.2022р. №943/3349, яким визначено, що рішення щодо терміну на період якого, військовозобов'язаний не підлягає призову, визначити на строк, який не перевищує терміну дії конкретних підстав для звільнення громадянина від призову на військову службу по мобілізації, але не більше ніж на термін 6-ти місяців, то судова колегія зазначає таке.
Постановою КМУ від 23.02.2022р. №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення №154), відповідно до п.1-3 якого територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки очолюють керівники, які організовують діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються оперативному командуванню, в зоні відповідальності якого вони перебувають згідно з військово-адміністративним поділом території України.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
З вказаного слідує, що Білгород-Дністровський РТЦКСП підпорядковується в даному випадку Одеському ОТЦКСП.
Судова колегія вважає за необхідне наголосити на тому, що розпорядження Одеського ОТЦКСП від 20.02.2022р. №943/3349, на підставі якого було прийнято спірне рішення, є чиним, а тому підстав для неврахування його вимог під час прийняття рішення №66 у відповідача не було.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , оскільки Білгород-Дністровський РТЦКСП під час прийняття спірного рішення діяв в межах та на підставі норм чинного законодавства, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецької
Л.П. Шеметенко