Справа №463/2480/24
Провадження №3/463/900/24
25 квітня 2024 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Леньо С.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого: АДРЕСА_1 ,
за ст. 130 ч. 1 КУпАП,-
Громадянин ОСОБА_1 05 березня 2024 року о 13:30 год. в м.Львові, на вул. Личаківській,232, керував транспортним засобом BMW д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння: різка зміна шкірного покриву обличчя, підвищена жвавість, зіниці не реагують на світло, відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
ОСОБА_1 під час розгляду справи вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав, вказав, що за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення обставин був зупинений працівниками поліції, які з невідомих причин запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння, вказав, що він не заперечував проти проходження огляду, однак хотів їхати в медичний заклад на власному автомобілі, оскільки віз значну суму грошей, однак працівники поліції наполягали на тому, щоб він їхав на огляд на службовому автомобілі поліції.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Дяків Б.З. під час розгляду справи вказав, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, дав пояснення аналогічні поданим ним письмовим поясненням, вказав, що за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення обставин поведінка ОСОБА_1 була адекватною обставинам, жодних ознак наркотичного сп'яніння в нього не було, тому вважає, що працівник поліції прийшов до хибного висновку про наявність в останнього ознак наркотичного сп'яніння, наявність таких ознак не доведена належними та допустимими доказами. Вважає, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Розглянувши матеріали справи, вважаю, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності з таких підстав.
Частиною 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Відповідно до положень ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій у ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовій позиції Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов'язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суть інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відображено в наявному в матеріалах справи протоколі про адміністративне правопорушення.
При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 05 березня 2024 року о 13:30 год. в м.Львові, на вул. Личаківській,232, керував транспортним засобом BMW д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння: різка зміна шкірного покриву обличчя, підвищена жвавість, зіниці не реагують на світло, відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.
З об'єктивної сторони правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП, полягає в тому числі у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Вважаю, що у судовому засіданні встановлено і підтверджено факт відмови особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, що підтверджується, протоколом про адміністративне правопорушення від 05.03.2024, долученим до матеріалів справи записом з камер відеоспостереження, письмовим направленням водія на проходження медичного огляду.
Тому вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що він не відмовлявся від проходження огляду, лише був проти їхати у медичний заклад на автомобілі працівників поліції, та наполягав на тому щоб їхати на власному автомобілі та розцінює такі як спосіб захисту та уникнення від адміністративної відповідальності.
Також суд не приймає до уваги посилання захисника на те, що працівник поліції прийшов до хибного висновку про наявність в останнього ознак наркотичного сп'яніння, наявність яких не доведена належними та допустимими, оскільки ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності, саме за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Разом з тим, відеозаписом подій встановлено, що працівники поліції об'єктивно вбачали у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння, які відображено у протоколі.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення враховується особа правопорушника, його майновий стан, ступінь його вини та характер вчиненого, в тому числі той факт, що правопорушення по своїй суті є одним з найнебезпечніших в сфері дорожнього руху та несе реальну загрозу життю та здоров'ю громадян.
Обставинами, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність судом не встановлено.
Відтак, з метою виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як ним самим, так і іншими особами, вважаю, що останньому слід обрати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
При цьому, у відповідності до вимог ст. 40-1 КУпАП, в дохід держави слід також стягнути судовий збір в розмірі 605,60грн., що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому вчинено правопорушення.
Суд не приймає до уваги посилання захисника на численні порушення відповідних інструкцій та положень Закону України «Про Національну поліцію» та враховує те, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України» (PRONINA v. UKRAINE), № 63566/00 § 23, рішення від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст.ст. 33, 130 ч. 1, 280, 283, 284, 294 КУпАП,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000 грн.) з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 грн. судового збору.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Личаківський районний суд м. Львова.
Суддя: Леньо С.І.