Справа №463/11860/23
Провадження №2/463/662/24
23 квітня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді - Леньо С. І.
з участю секретаря судового засідання - Станько Р.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, просить ухвалити рішення, яким стягнути з останнього на його користь заборгованість за кредитним договором № 249515-КС-002 від 28 грудня 2021 року в розмірі 69 106,73 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 грудня 2021 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № 249515-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний відповідачем відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору відповідач на засадах строковості, поворотності, платності отримав у кредит грошові кошти в сумі 30 000 грн., відповідач зобов'язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором. Позивач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти, на умовах, визначених договором, а останній, підтвердивши виникнення зобов'язань, такі належним чином не виконав, у зв'язку із чим, станом на 15.12.2023 становить 69 106,73 грн. та складається з заборгованості з прострочених платежів по тілу кредиту в сумі 28 688,45 грн. та прострочених платежів по процентах 40 418,28 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Про дату, місце та час розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином. Правом на подання відзиву відповідач не скористався. Зі згоди представника позивача та на підставі наявних у справі даних і доказів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Позовна заява надійшла до суду 28 грудня 2023 року.
Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами. Визначено строк та черговість подання заяв по суті справи.
За клопотанням позивача, ухвалою від 15 лютого 2024 року витребувано у АТ «Універсал Банк» (м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) та інформації про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 28.12.2021 року по 15.12.2023 року.
У зв'язку з ненаданням витребовуваних даних такі витребувано повторно, згідно ухвали від 23 квітня 2024 року.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані в ній докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.
Судом встановлено, що 28 грудня 2021 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , укладено договір № 249515-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписані відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» (а.с.27-29).
Відповідно до умов договору відповідач на засадах строковості,поворотності, платності отримав у кредит грошові кошти в сумі 30 000 грн. Згаданий договір укладено через веб-сайт кредитодавця http://bizpozyka/com/ шляхом введення логіну особистого кабінету через інформаційно - телекомунікаційну систему (ІТС) подав заявку на отримання кредиту, де відповідно вказав номер свого карткового рахунку. В подальшому договір був підписаний відповідним одноразовим ідентифікатором, підписання відповідачем договору підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта.
Пунктом 1 договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 30000 грн. на засадах строковості, поворотності платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісією за надання кредиту у порядку та на умовах, передбачених договором.
Відповідно до пункту 2.3 договору кредит надається строком на 24 тижнів, термін його дії до 14.06.2022.
Умовами договору встановлено фіксовану процентну ставку, яка становить 1,08048334 грн. та орієнтовну річну процентну ставку в розмірі 7323,80 грн. в день - 2,00000000, фіксована, занижена процентна ставка в день - 1,15958554, фіксована.
З інформаційної довідки (а.с.40) вбачається, що позивач здійснив видачу кредитних коштів за вказаним вище договором.
Таким чином, договір був укладений в електронній формі, який відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. З цього моменту електронний договір вважається укладеним, в силу положень ч. 2 ст. 640 та ст. 1046 ЦК України.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20).
Відповідно до умов договору відповідачу були надані кредитні кошти у тимчасове платне користування. В свою чергу відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку та строки встановлені договором.
Однак, останній неналежно виконує взяті на себе обов'язки внаслідок чого у зв'язку з невиконанням умов договору виникла заборгованість, яка становить 69 106,73 грн. та складається з заборгованості з прострочених платежів по тілу кредиту в сумі 28 688,45 грн. та прострочених платежів по процентах 40 418,28 грн.
Всупереч умовам договору позики відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить предмет даного спору.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики,що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 549 ЦК України та умов договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, відповідно до розрахунків, наданих позивачем, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 69 106,73 грн. та складається з заборгованості з прострочених платежів по тілу кредиту в сумі 28 688,45 грн. та прострочених платежів по процентах 40 418,28 грн. (а.с.17-26).
З огляду на те, що відповідачем не надано іншого розрахунку заборгованості чи відомості про відсутність такої, суд, ухвалюючи рішення у справі, приймає вказаний розрахунок позивача, як належний та допустимий доказ.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» відповідачу було акцентовано відповідну пропозицію (оферту) (а.с.30-35), з якою останній погодився без застережень та відповідно погодився з запропонованими йому умовами договору.
У відповідності до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 147,20 гривень, сплата якого підтверджується відповідною квитанцією (а.с.16).
Керуючись ст.ст. 4, 509, 526, 633, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.76-81, 128, 141, 247, 258, 268, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (01033, м. Київ, вул. Лесі України,26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за кредитним договором № 249515-КС-002 від 28 грудня 2021 року в розмірі 69 106,73 грн. (шістдесят дев'ять тисяч сто шість гривень, сімдесят три копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» 2 147,20 грн. (дві тисячі сорок сім гривень, двадцять копійок) судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354, 355, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя: Леньо С. І.