25 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/32101/23
(суддя Серьогіна О.В., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
за участю секретаря судового засідання Беседа Г.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі №160/32101/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Крістал Плюс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Крістал Плюс» 06 грудня 2023 року звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, згідно з яким, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.10.2023 року форми С №0283040708 та форми ПС №0283030708.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані як протиправні, оскільки висновки відповідача викладені в акті перевірки від 15.09.2023 року № 3222/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 є безпідставними.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року, у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі відтворює зміст акта перевірки. Зазначає про відсутність необхідності зазначення в наказі на проведення перевірки конкретних підстав для її проведення.
Не погоджується з оцінкою суду першої інстанції обставин з'ясованих ним під час судового розгляду.
Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач зазначаючи про її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку ТОВ «Торговий Дім Кристал Плюс» за адресою: м. Дніпро, вул. Каштанова, буд. 7 з 06.09.2023 року 14 год. 01 хв. по 15.09.2023 року 16 год. 45 хв. відповідно до вимог ст. 191, ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, на підставі п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу XX ПК України на підставі наказу від 05.09.2023 року № 4057-п та направлень на перевірку від 05.09.2023 року №5314, №5315 та від 08.09.2023 року №5491.
За результатами перевірки складено акт від 15.09.2023 року № 3222/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), за висновками якого встановлено наступні порушення:
1) п. 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №265), в частині проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД. Штрафна санкція відповідно до п.7 ст.17 Закону - №265, складає: 5100,00 грн.;
2) п. 1, 2 ст.3 Закону № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року (зі змінами та доповненнями) та вимог Положення про форму та зміст розрахункових документів, що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13, а саме: проведення розрахункових операцій без роздрукування відповідного розрахункового документу. Штрафна санкція, відповідно до п.1 ст.17 Закону - №265 - 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за вчинене вдруге порушення, складає 170246,67 грн. (попередній акт № 2294/04-36-09-03/4040258070 від 12.06.2023 року);
3) п. 82.2 ст. 85 ПК України, а саме ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Відповідно до абз. 3,4 п. 121.1 ст. 121 ПК України - ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2,040 грн. (попередній акт № 2524/04-36-09-02/ НОМЕР_1 від 10.07.2023 року).
На підставі акта перевірки:
у зв'язку із порушенням п. 82.2 ст. 85 ПК України Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2023 року №0283030708, форма ПС на суму штрафних санкцій - 2040 грн,
у зв'язку із порушенням п. 11 ст. 3 Закону № 265 та п. 1, 2 ст.3 Закону 265 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2023 року №0283040708, форма С на суму штрафних санкцій 175346,67 грн. (5100,00 грн. штрафних санкцій + 170246,67 грн. штрафних санкцій = 175346,67 грн).
Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність застосування відповідачем штрафу за порушення вимог п.11 ст. 3 Закону №265 за відсутності належних та допустимих доказів наявності такого порушення, безпідставність висновку відповідача щодо проведення розрахункових операцій без роздрукування відповідного розрахункового документу у зв'язку з виявленням неправильного зазначення ставки ПДВ в такому документі та надання позивачем документів відповідачу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 11 ст.3 Закону №265-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: 11) проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
Пунктом 7 статті 17 Закону №265/95-ВР визначено, що у разі проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування товарів (послуг) без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів до суб'єкта господарювання застосовуються фінансова санкція у розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також відповідно до пункту 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки через реєстратор розрахункових операцій зі створенням у паперовій а/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Положенням №13 визначено форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов'язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.
Згідно з пунктом 3 розділу І цього Положення установлені у ньому вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
Пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлено, що у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Як вбачається з пояснень представника відповідача в обґрунтування доводів апеляційної скарги, доводи відповідача зводяться до того, що відсутність зазначення коду УКТ ЗЕД в розрахунковому документі впливає на можливість контролюючого органу з'ясувати походження товару(скраплений газ), а отже такий реквізит є обов'язковою складовою розрахункового документу.
Проте колегія суддів не погоджується з цими доводами, оскільки належним документом, що підтверджує походження цього товару є акцизна накладна, відсутність якої відповідачем встановлено не було. Будь яких інших доводів з цього приводу відповідачем не зазначено.
За наведених обставин, розглядаючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність донарахування відповідачем штрафної санкції позивачу у розмірі 5100 грн за порушення останнім вимог п. 11 ст. 3 Закону про РРО.
Щодо позиції ГУ ДПС у Дніпропетровській області яка полягає в тому, що помилка у розмірі ставки обов'язкового реквізиту значення ПДВ у розрахункових документах, роздрукованих у період з 01.07.2023 року по 04.07.2023 року на реєстраторі розрахункових операцій фіскальний номер 3000276796, у вигляді невірного числового позначення розміру ставки податку на додану вартість (замість необхідних 20% фактично було зазначено 7%), має своїм наслідком неприйнятність таких документів як розрахункових, тобто, свідчить, що розрахункові операції у цей період на загальну суму 33904,77 грн. проводилися з роздрукуванням та видачею покупцям розрахункових документів не встановленої форми, що на думку посадових осіб відповідача утворює склад правопорушення, передбаченого пунктами 1, 2 статті 3 Закону №265, що є підставою для притягнення позивача до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 цього ж Закону, зазначає наступне.
Так, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку, що притягнення ТОВ «ТД «Крістал Плюс» до відповідальності за порушення п. 1 ст. 3 Закону №265 є безпідставним, оскільки безпосередній зміст обов'язку платника податку, який визначений у цьому пункті, полягає у тому, щоб усі розрахункові операції відбувалися саме із застосуванням реєстратора розрахункових операцій і на повну суму покупки, водночас здійснення розрахункових операцій позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи Z-звітами за період з 6 вересня 2023 року, що у свою чергу спростовують твердження відповідача щодо не переведення РРО у фіскальний режим.
З огляду на це, податкове повідомлення-рішення від 05.10.2023 року №0283040708, форма С на суму штрафних санкцій 175346,67 грн. є таким, що прийняте всупереч нормам чинного законодавства, отже воно є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з правовою позицією викладеною у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі №500/6845/21 за змістом норм Положення №13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення №13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання відповідача на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №826/13307/17 з питання надання доказів до суду, оскільки в постанові, що була прийнята пізніше, а саме від 19 жовтня 2022 року у справі 160/8762/21 Верховний Суд скасовуючи постанову Третього апеляційного адміністративного суду дійшов протилежного висновку.
Водночас, вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції правильно встановив, що під час проведення перевірки ТОВ «ТД «Крістал Плюс», перевіряючим особам надавались витребувані документи, що підтверджується, зокрема, копією письмових пояснень з переліком наданих документів, направлених контролюючому органу позивачем на письмову вимогу від 06.09.2023 року.
Проте, як вбачається з акта перевірки відповідачем не було визначено перелік документів які на думку відповідача йому не було безпідставно не надано позивачем.
З огляду на це, висновки контролюючого органу про порушення позивачем п. 85.2 ст. 85 ПК України, а саме ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, є безпідставними. Як наслідок вищенаведене є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.10.2023 року №0283030708, форма ПС на суму штрафних санкцій - 2040 грн.
Щодо доводів відповідача стосовно зафіксованого під час проведення перевірки посадовими особами відповідача відсутності опломбування РРО та ненадання пояснень стосовно двох РРО, суд апеляційної інстанції зазначає, що ці обставини не було відображено в акті перевірки, а тому посилання на них є безпідставним.
Між тим колегія суддів погоджується з доводами відповідача відносно того, що призначаючи фактичну перевірку, достатньо покликатися в наказі на відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України без розкриття його змісту, яким охоплюється предмет перевірки, але за умови, що цей підпункт містить лише одну фактичну підставу враховуючи те, що аналогічна правова позиція викладена 26.03.2024 року Верховним судом у справі №420/9909/23.
Проте, дійшовши іншого висновку, суд першої інстанції цей висновок при скасуванні оскаржених рішень відповідача не враховував, а отже це не вплинуло на правильність рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.
Щодо інших доводів відповідача, які викладені в апеляційній скарзі та зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що судовим рішенням у цій справі надано необхідне та достатнє обґрунтування доводів сторін, при цьому суд дослідив усі основні питання віднесені на його розгляд, а всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду щодо протиправності рішення відповідача.
В п. 23 рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України" (Заява N63566/00) Європейський суд з прав людини нагадує, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine).
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі №160/32101/23- без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 25 квітня 2024 року.
Повне судове рішення складено 30 квітня 2024 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов