30 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/18656/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційні скарги Військової частина НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року (суддя Турова Олена Михайлівна, повний текст рішення складено 02.06.2023) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Військової частина НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2
про визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-
ОСОБА_1 у листопаді 2022 року звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з 15.09.2020 по 03.11.2022; стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 15.09.2020 по 03.11.2022 у розмірі 358869,60 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 15.09.2020 по 03.11.2022. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні з 15.09.2020 по 03.11.2022 у розмірі 148297,22 грн (сто сорок вісім тисяч двісті дев'яносто сім гривень 22 копійки). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачі оскаржили його до суду апеляційної інстанції.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року у справі № 160/18656/22 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволені позову відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вже є рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року по справі № 160/2083/22 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 15.09.2020 по 28.12.2021 та стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з 15.09.2020 по 28.12.2021 у розмірі 84607,60 грн. Тобто, зазначеним судовим рішенням щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у справі між тими самими сторонами вже встановлено день фактичного розрахунку з ОСОБА_1 , час затримки розрахунку при звільненні та інші обставини справи, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку з якими сторони спору погодились, та з урахуванням яких суд вирішив стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 15.09.2020 по 28.12.2021 у розмірі 84607,60 грн. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не позбавлений права на відповідне звернення до суду з питанням перегляду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року в справі № 160/2083/22 за нововиявленими обставинами в порядку ст. 361 КАС України.
Постановою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, з урахуванням висновків Верховного Суду, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 25.12.2007 по 15.09.2020 проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_2 та відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 15.09.2020 № 178 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Військова частина НОМЕР_2 з 01.01.2020 зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з чим остання здійснювала та здійснює станом на теперішній час всі нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_2 , у тому числі звільненим зі служби.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 у справі № 160/17036/20, яке набрало законної сили відповідно до ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 04.10.2021, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за час проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 в період з 01.12.2015 по 28.02.2018, з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 у справі № 160/17036/20 позивачеві нараховано індексацію грошового забезпечення в розмірі 84 638,95 грн, яку виплачено 28.12.2021.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 у справі № 160/2083/22, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.10.2022, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з 15.09.2020 по 28.12.2021 та стягнуто з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 15.09.2020 по 28.12.2021 у розмірі 84 607,60 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Також згідно з постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.03.2022 у справі № 160/2947/21 визнано протиправною бездіяльність командира Військової частини НОМЕР_2 щодо виплати не в повному розмірі грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 15.09.2020 включно. Визнано протиправними дії командира Військової частини НОМЕР_2 , які полягають у не застосуванні пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні починаючи з 01.01.2020 по 15.09.2020 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2020 рік 2102 грн. Зобов'язано командира військової частини НОМЕР_2 починаючи з 01.01.2020 по 15.09.2020 включно, вчинити дії щодо перерахунку грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2020 рік 2102 грн та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти. Зобов'язано командира військової частини НОМЕР_2 вчинити дії щодо перерахунку та виплати компенсації за 5 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2020 рік, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2020 рік та перерахунку грошової допомоги по звільненню за 28 календарних років виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2020 рік 2102 грн та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
На виконання судового рішення в справі № 160/2947/21 Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення в загальному розмірі 127 724,15 грн та виплачено його з відрахуванням відповідних податків і зборів у сумі 125 808,28 грн на картковий рахунок позивача 03.11.2022, що підтверджується випискою з банківського рахунку.
Позивач вважає, що з боку відповідача мало місце порушення строків розрахунку при виплаті грошового забезпечення з 15.09.2020 по 03.11.2022, з урахуванням постанови суду в справі № 160/2947/21.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що остаточний розрахунок мав бути проведений з ОСОБА_1 15.09.2020 - в день звільнення.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що остаточний розрахунок фактично був здійснений в два етапи на виконання судових рішень в справах № 160/17036/20 та № 160/2947/21 - 28.12.2021 та 03.11.2022 відповідно.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі рішення в справі № 160/17036/20 було предметом розгляду в адміністративній справі № 160/2083/22 (рішення суду від 29.06.2022).
На час розгляду справи № 160/2083/22 було вирішено спір щодо виплати належних ОСОБА_1 сум грошового забезпечення при звільненні, заявлений у справі № 160/2947/21, і рішення в цій справі набрало законної сили 22.03.2022.
Судове рішення в справі № 160/2947/21 виконано відповідачем 03.11.2022.
Водночас суд звертає увагу, що рішення в справі № 160/2083/22 ухвалено судом першої інстанції 29.06.2022, назване рішення набрало законної сили 11.10.2022, відтак на час вирішення справи про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням судового рішення в справі № 160/17036/20, не настали обставини, які давала б підстави для включення до середнього заробітку сум, присуджених в справі № 160/2947/21, адже рішення в цій справі фактично було виконано після вирішення спору в адміністративній справі № 160/2083/22.
Відтак, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивач має право на звернення до суду з окремим позовом щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням рішення суду в справі № 160/2947/21.
Разом з цим, з огляду на те, що позивач самостійно обрав для себе спосіб відновлення порушеного права шляхом звернення до суду з окремими вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, усвідомлюючи при цьому, що на момент звернення з позовом до суду в справі № 160/2083/22, обидва рішення в справах № 160/17036/20 та № 160/2947/21, набрали законної сили, необхідно врахувати, що на виконання судового рішення в справі № 160/2083/22 позивачеві було виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, з урахуванням судового рішення в справі № 160/17036/20, а тому при вирішенні даної справи середній заробіток за період з 15.09.2020 по 28.12.2021 є таким, що стягнений з роботодавця відповідно до судового рішення, яке набрало законної сили, а тому не може бути стягнутий повторно.
Відтак, в даній справі має бути обрахований та стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, з урахуванням рішення суду в справі № 160/2947/21, не охоплений справою № 160/2083/22.
Суд апеляційної інстанції, зазначає, що на виконання рішення суду в адміністративній справі № 160/2947/21 відповідачем здійснено ОСОБА_1 доплату грошового забезпечення в сумі 125 808,28 грн. В даному випадку, має бути обрахований середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з грошового забезпечення позивача, яке існувало на момент звільнення зі служби та на момент звернення до суду з позовом в справі № 160/2947/21.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 Порядку № 100).
Під час розгляду справи № 160/8023/22 було встановлено, про що вбачається з його змісту, що грошове забезпечення позивача за серпень та вересень 2020 року складало 26945,54 грн, отже середньоденний розмір грошового забезпечення позивача розрахований наступним чином: (26945,54 грн. + 26945,54 грн.) / 61 (кількість днів в серпні та вересні 2020 року) = 883,46 грн.
З огляду на зазначене, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 16.09.2020 по 02.11.2022 становить 687 331 грн 88 коп. (883,46 грн х 778 днів затримки).
При задоволенні позову суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, порівняно із середнім заробітком, та інших конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності до подібних правовідносин викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 806/345/16, від 18.07.2018 у справі № 825/325/16, від 04.04.2018 у справі № 524/1714/16-а.
Зокрема, істотність частки компенсації за час затримки розрахунку складає: 125 808,28 грн. / 687 331 грн 88 коп. (сума компенсації щодо виплати не в повному розмірі грошового забезпечення середній заробіток за час затримки розрахунку) = 0,18.
Таким чином, сума, яка підлягає відшкодуванню за період з 16.09.2020 по 02.11.2022, становить: 883,46 грн (середня заробітна плата позивача за один робочий день) х 0,18 (частка компенсації) х 778 (кількість робочих днів затримки розрахунку, які підлягають відшкодуванню) = 123 719,73 грн.
Разом з цим, з метою недопущення подвійного стягнення за один й той самий період в межах правовідносинах щодо проходження публічної служби, які виникли між тими самим сторонами, з цієї суми має бути вирахувана сума стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 15.09.2020 по 28.12.2021 відповідно до судового рішення в справі № 160/2083/22.
Відтак, належною сумою до стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з урахуванням рішення в справі № 160/2947/21, є 39 112,13 грн (123 719,73 грн - 84 607,60 грн).
Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційні скарги Військової частина НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року в адміністративній справі № 160/18656/22 скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з 29.12.2021 по 02.11.2022.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 39 112 (тридцять дев'ять тисяч сто дванадцять) грн 13 коп.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з 30 квітня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови у випадках, передбачених ст. 328 КАС України.
Повна постанова складена 30 квітня 2024 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров
суддя Т.І. Ясенова