Дата документу 30.04.2024 Справа № 331/6807/23
Справа № 22-ц/807/1071/24 Головуючий у 1-й інстанції Скользнєва Н.Г.
Є.У.№ 331/6807/23 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
30 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Бєлки В.Ю.,
Подліянової Г.С.,
розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2024 року, якою відмовлено у поновленні пропущеного строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення,
У провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя перебувала на розгляді справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Поділено спільне майно, придбане під час шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шляхом визнання права власності на 1/2 частку однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 32,63 кв.м., в тому числі житлова площа 17,5 кв.м., (помер РПВН 20465112, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 180605323101) за ОСОБА_2 .
Поділено спільне майно, придбане під час шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шляхом визнання права власності на 1/2 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 51,31 кв.м., в тому числі житлова площа 28,1 кв.м.,( номер РПВН 23540373, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 180505523101) за ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 9 291,08 грн.
Не погоджуючись із заочним рішенням, ОСОБА_1 25.03.2024 у звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення, у якій, у тому числі, просила поновити їй строк на звернення до суду з цією заявою.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні пропущеного нею процесуального строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення. Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишити без розгляду та повернуто заявнику.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду. На думку скаржника суд першої інстанції безпідставно відмовив у поновленні строку на подачу заяви про перегляд заочного розгляду, апелянт вважає, що навіть якщо строк був трішки пропущений, в умовах воєнного стану суд першої інстанції повинен був розуміти складнощі та поновити строк. Окрім того, апелянт вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм статті 287 ЦПК України, оскільки за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення, суд мав або залишити заяву без задоволення, або скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду. Таким чином, на думку апелянта, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Бичківський О.О., зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права. Відповідачкою пропущено процесуальний строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, тому суд першої інстанції обґрунтовано у відповідності до ст.183 ЦПК України відмовив у поновлені пропущеного строку і залишив заяву без розгляду.
За приписами частин другої ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5, 6, 9,10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п.9 ч.1 ст. 353 ЦПК України).
В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Залишаючи заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення без розгляду на підставі ст. 126, 127, 284 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 отримала повний текст оскаржуваного рішення 01 березня 2024 року, її представник адвокат Уткін О.Є. - 26 лютого 2024 року, у заяві про перегляд заочного рішення, поданій 25 березня 2024 року, не наведені причини пропуску встановленого ст. 284 ЦПК України строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, а відтак заява на підставі ст.183 ЦПК України підлягає залишенню без розгляду.
Проте такі висновки суду першої інстанції суперечать нормам процесуального права, а тому з ними не можна погодитися.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Згідно із статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є, у тому числі, є розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Доступність апеляційного та касаційного оскарження судових рішень неодноразово була предметом розгляду Конституційного Суду України.
Зокрема, Конституційний Суд України визнав, що можливість (право) оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою права особи на судовий захист.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
Законодавець, щоб не чинити свавільно під час установлення обмежень або заборон на оскарження апеляційним порядком окремих процесуальних судових рішень (ухвал), повинен, зокрема, враховувати юридичні наслідки, що настають для особи в результаті ухвалення судового рішення (ухвали), наявність інших, установлених процесуальним законом, дієвих механізмів захисту та поновлення порушених прав і свобод особи (абзац другий підпункту 4.3.2 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року № 2-р(II)/2023).
У справі, яка розглядається, суд першої інстанції залишив без розгляду заяву відповідача про перегляд заочного рішення з підстав пропуску строку на звернення із такою заявою.
Відповідач посилалася на те, що без скасування ухвали суду про залишення заяви про перегляд заочного рішення вона позбавлена процесуальної можливості оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Главою 11 «Заочний розгляд справи» Розділу ІІІ «Позовне провадження» ЦПК України встановлено особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення.
Проте Главою 11 Розділу ІІІ ЦПК України не врегульовано наслідки, які настають у результаті пропуску процесуального строку, встановленого для подання заяви про перегляд заочного рішення, у зв'язку з чим з метою забезпечення однакового застосування судами норм права та щоб гарантувати юридичну визначеність, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21) сформулювала правовий висновок щодо вирішення спірного питання.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що форму заяви про перегляд заочного рішення, вимоги до її змісту, підписання, додатків, кількості копій визначають частини перша-сьома статті 285 ЦПК України. До неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (частина восьма статті 285 ЦПК України), яка регламентує порядок залишення позовної заяви без руху та її повернення.
Цей припис треба розуміти як такий, який стосується невиконання саме тих вимог, що передбачені у частинах першій-сьомій статті 285 ЦПК України. Якщо учасник справи оформив заяву про перегляд заочного рішення без дотримання саме вказаних вимог, тобто неналежно, до цієї заяви застосовуються положення статті 185 ЦПК України. В інших випадках її положення до заяви про перегляд заочного рішення незастосовні. Ухвалу про повернення такої заяви можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від заочного рішення (пункт 22 частини першої статті 353 ЦПК України).
За змістом речення першого частини першої статті 286 ЦПК України суд зобов'язаний прийняти до розгляду заяву про перегляд заочного рішення, якщо вона відповідає вимогам частин першої-сьомої статті 285 ЦПК України, тобто є належно оформленою.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Отже, не у всіх випадках, коли до суду надійшли документи після спливу процесуального строку, ці документи необхідно залишати без розгляду. Так, якщо відповідач подав заяву про перегляд заочного рішення поза межами встановлених частинами другою та третьою статті 284 ЦПК України строків, то це згідно з положеннями Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України не звільняє суд від обов'язку застосувати порядок, визначений у статті 287 ЦПК України, та постановити через пропуск строку на подання заяви про перегляд заочного рішення ухвалу про залишення цієї заяви без задоволення, якщо немає підстав для задоволення заяви про поновлення відповідного строку.
У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження (частина третя статті 287 ЦПК України).
Оскільки кожну належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд зобов'язаний згідно з реченням першим частини першої статті 286 ЦПК України прийняти та невідкладно надіслати її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи, то немає ґрунтовних підстав вважати, що визначений статтею 287 ЦПК України порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення застосовний тільки до розгляду суті цієї заяви та незастосовний до розгляду на предмет дотримання строку її подання. Тому, оскільки спеціальне правове регулювання, передбачене Главою 11 Розділу ІІІ ЦПК України, охоплює порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення, поданої поза межами встановленого строку, то немає підстав залишати її без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).
У разі відмови у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суд з цієї причини відмовляє у задоволенні такої заяви про перегляд. Тоді відповідач, який її подав, може оскаржити в апеляційному порядку заочне рішення, обґрунтувавши, зокрема, поважність причин для пропуску строку на подання заяви про перегляд цього рішення. Передбачене у реченні другому частини четвертої статті 287 ЦПК України спеціальне правило про початок відліку строку на апеляційне оскарження заочного рішення застосовне лише до тих рішень, які суд ухвалив за правилами, що діють з 15 грудня 2017 року.
Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 297/500/20 (провадження № 61-13814св21), від 07 червня 2022 року у справі № 2-1923/10 (провадження № 61-14318св21), від 27 липня 2022 року у справі № 523/14269/20 (провадження № 61-1396св22), від 10 серпня 2022 року у справі № 754/3380/17 (провадження № 61-7235св21), від 22 листопада 2023 року в справі № 200/4670/13-ц (провадження № 61-10431св23).
Ухвалою від 16 лютого 2023 року Велика Палата Верховного Суду (провадження № 14-4цс23) повернула на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 2-7852/11, в межах розгляду якої порушувалося питання про відступ від висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), не вбачаючи підстав для відступу від наведеного правового висновку.
19 жовтня 2023 року Велика Палата Верховного Суду (провадження № 14-67цс23) повернула на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 465/5184/14-ц, в межах розгляду якої порушувалося питання про відступ від висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), не вбачаючи підстав для відступу від наведеного правового висновку.
Отже, правова позиція суду касаційної інстанції з даного приводу, та Великої Палати Верховного Суду зокрема, є сталою та незмінною.
З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження №14-74цс21), про застосування статті 126 ЦПК України щодо заяви про перегляд заочного рішення, а саме чи може суд, розглянувши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення (зокрема на предмет того, чи є підстави у зв'язку з пропуском строку на її подання розглядати цю заяву по суті), вчинити інші дії, ніж передбачені у частині третій статті 287 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про перегляд заочного рішення з урахуванням висновків цієї постанови.
Керуючись ст. ст. 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2024 року у цій справі скасувати та направити цивільну справу для продовження розгляду в суді першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуюча: І.В. Кочеткова
Судді: В.Ю. Бєлка
Г.С. Подліянова