Дата документу 02.04.2024 Справа № 317/4217/23
Єдиний унікальний № 317/4217/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/530/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
02 квітня 2024 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Наталівка Запорізького району Запорізької області, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, не одружений, офіційно не працює, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 23 листопада 2022 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.309 КК України до 2 років обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік;
- 09 грудня 2022 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік (приведений у відповідність ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 06 жовтня 2023 року),
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 - в режимі відео конференції.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 звернувся з апеляційною скаргою на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 30 листопада 2023 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.
На підставі ст.ст.71, 72 КК України до призначеного покарання приєднано частково не відбуте покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 09 грудня 2022 року, (приведеного у відповідність ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 06 жовтня 2023 року) та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання за сукупністю вироків - два роки один місяць позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення судової хімічної експертизи від 21 червня 2023 року у сумі 956,00 грн.
Скасовано арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 16 травня 2023 року.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили ухвалено не обирати.
Вирішена доля речових доказів.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить змінити вирок в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_6 покарання у виді штрафу (розмір - на розсуд суду, із розстрочкою) і окремим виконанням попереднього вироку.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на його думку незаконність вироку суду полягає в тому, що його підзахисному в порушення вимог ст.65 КК України було призначено суворе і обтяжливе остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 1 місяць, і не було призначено альтернативне покарання, не пов'язане із позбавленням волі - штраф.
Апелянт вважає, що законним і справедливим покаранням для ОСОБА_6 , враховуючи його щире каяття, активне сприяння швидкому розкриттю злочину, розгляд справи в порядку ст.349 КПК України, один епізод, дрібний розмір наркотичної речовини, відсутність потерпілих, було б призначення йому покарання у виді штрафу з окремим виконанням попереднього вироку.
Вказує, що таке покарання, як штраф був би достатньо суворим і обтяжливим покаранням, але враховуючи можливість його окремого від попереднього вироку виконання, не приводив би до позбавлення волі людини, яка ніколи не була в тюремних умовах і для якої це надзвичайно надмірне покарання.
Вважає, що покарання у виді штрафу (від 34000 до 85000 грн.) надало б ОСОБА_6 шанс не випадати на 2 роки з життя, не погружатися в тюремне середовище, в той же час було б достатньою карою (економічним шоком) - спонукало б останнього більше працювати, більше соціалізуватися, робити висновки на майбутнє, і запобіжником для скоєння нових злочинів.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 , діючи умисно, будучи особою, яка протягом року після засудження за цією статтею, зазіхаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, а так само суспільні відносини, що охороняють здоров'я населення України, ігноруючи вимоги Закону України «Про наркотичн №60/95-ВР (в редакції Закону №530-v від 22 грудня 2006 року) із подальшими змінами та доповненнями, Постанови Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 №770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» із подальшими змінами та доповненнями, 10 травня 2023 приблизно о 19 годині 00 хвилин, при невстановлених обставинах, знаходячись у лісосмузі, біля зупинки громадського транспорту за місцем свого мешкання у АДРЕСА_1 , більш точного місця не встановлено, переслідуючи мету незаконного придбання, зберігання, перевезення психотропної речовини без мети збуту, знайшов та в подальшому підібрав згорток з психотропною речовиною, тим самим незаконно придбав, після чого помістив його до правої кишені власних штанів, та в цей же день, приблизно о 20 годині 00 хвилин із вказаним згортком, в середині якого знаходилась психотропна речовина, направився на «таксі», а саме: транспортному засобі марки «Москвич» з реєстраційним номером НОМЕР_1 НА, до с. Новоолександрівка, Запорізького району Запорозької області, тим самим почав незаконно зберігати та перевозити психотропну речовину без мети збуту.
Надалі, цього ж дня, ОСОБА_6 був зупинений співробітниками поліції на блок пості АДРЕСА_2 , де в період часу з 21 години 25 хвилин по 21 годину 35 хвилин, під час проведення огляду місця події у останнього виявлено та вилучено згорток з психотропною речовиною, яка згідно з висновком експерта № СЕ-19/108-23/7127-НЗПРАП від 21 червня 2023 року - є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, - PVP, маса якої склала відповідно 3,7666 г та 3,7342 г (в перерахунку на основу). Загальна маса особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, - PVP склала 7,5008 г, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я №188 від 01 серпня 2000 року (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України №634 від 29 липня 2010 року) є великим розміром.
Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та вважала вирок суду законним та обґрунтованим; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог закону дотримався при розгляді цього провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і правильно кваліфікував дії обвинуваченого.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, зазначених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.309 КК України, в апеляційній скарзі не оспорюється, у зв'язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК України, колегією суддів вирок суду в цій частині не переглядається.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника про можливість пом'якшення призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. При призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії нетяжких злочинів, відомості щодо особи обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за аналогічні кримінальні правопорушення, новий злочин вчинив в період іспитового строку, що вказує на його небажання ставати на шлях виправлення, характеризується посередньо. Обставиною, що пом'якшує покарання, суд врахував щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням всіх обставин і відомостей про особу обвинуваченого у сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення останньому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення, але не на максимальний строк.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України, призначене обвинуваченому покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та буде сприяти досягненню мети, визначеної у ст.50 КК України.
З огляду на фактичні обставини провадження і відомості про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних, аналогічних, злочинів, звільнявся від відбування призначеного покарання з випробуванням, проте належних висновків для себе не робив та продовжував вчиняти нові злочини, призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання неможна вважати надто суворим.
Підстав для застосування положень ст.69 КК України та пом'якшення призначеного ОСОБА_6 покарання, колегія суддів не убачає.
Окрім того, згідно з положенням ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
З урахуванням наведених вимог закону, суд першої інстанції обґрунтовано до призначеного покарання за цим вироком частково приєднав невідбуту обвинуваченим частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 09 грудня 2022 року, з урахуванням положень ст.72 КК України - лише 1 місяць позбавлення волі, остаточно призначивши покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць.
Отже, обставини, на які посилається захисник, були враховані судом при призначенні покарання.
Доводи захисника, наведені в апеляційній скарзі та при апеляційному розгляді, про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.309 КК України у виді штрафу (від 34000 грн до 85000 грн), не є слушними, з огляду на відомості про особу обвинуваченого, який раніше судимий за аналогічні кримінальні правопорушення, окрім того, останній офіційно ніде не працює.
Відповідно, не є слушними доводи захисника про можливість самостійного виконання оскаржуваного вироку, з огляду і на те, що в цьому випадку в будь-якому разі покарання обвинуваченому має бути призначене за правилами ст.71 КК України, з реальним його відбуванням, з підстав, наведених вище.
Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.404-405, 407, КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 30 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4