26.04.2024
Справа № 331/116/24
Провадження № 2/331/815/2024
26 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі
головуючого судді: Жукової О.Є
за участю секретаря: Мироненко О.В.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
законного представника відповідача: ОСОБА_3
розглянувши в загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_4 в особі представника адвоката Вертелецького Миколи Олександровича до ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_3 , третя особа Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Пудлик Інна Миколаївна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
Позивач в особі представника ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_3 , в якій просила визначити їй додатковий строк три місяці, з дня набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 82 років померла мати позивачки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відкрилась спадщина.
Позивачка по справі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідною донькою померлої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2
ОСОБА_4 була не єдиною донькою спадкодавиці. Так спадкодавець ОСОБА_6 окрім доньки, мала також сина ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Не будучи спеціалістом у галузі права позивач вважала себе єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_6 .
Водночас, померлий брат позивачки мав неповнолітнього сина ОСОБА_5 (відповідача у справі), що звернувся до нотаріуса за оформленням спадщини.
Спадкодавець ОСОБА_6 була особою похилого віку, пенсіонером, постійно проживала та була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 .
Зазначена квартира на праві спільної сумісної власності належала спадкодавцю ОСОБА_6 , батьку позивачки - ОСОБА_7 та позивачці - ОСОБА_4 ..
Хоча позивачка ОСОБА_4 зареєстрована та має постійне проживання у м. Києві, однак вона постійно опікувалась добробутом та здоров'ям матері, допомагала фінансово, відвідувала останню, на час своєї відсутності залучала для надання допомоги їй третіх осіб, серед яких була і гр. ОСОБА_8 .
Приблизно наприкінці січня 2023 року у зв'язку з погіршенням самопочуття матері, яка на той час мала поважний вік у 82 роки, ОСОБА_4 вимушена була приїхати до м. Запоріжжя та оселитись у квартирі АДРЕСА_1 для здійснення догляду та надання відповідної допомоги ОСОБА_6 .
Саме позивачка одноосібно займалась погребінням ОСОБА_6 , була замовником проведення відповідних ритуальних послуг, в повному обсязі оплатила їх вартість.
Після похорону матері, ОСОБА_6 повернулась до м. Києва, де проживає до теперішнього часу.
Оскільки ОСОБА_4 та її мати ОСОБА_6 на час відкриття спадщини проживали разом, позивачка певний час вважала себе такою, що прийняла спадщину відповідно до положень ст. 1268 ЦК України.
Повернувшись до м. Києва, ОСОБА_4 звернулась за консультацією до адвоката та нотаріуса, від яких отримала роз'яснення, зокрема, положень п. 3.19. та п. 3.20 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», з яких слідувало, що оскільки вона проживала з матір'ю на момент смерті останньої без реєстрації місця проживання, то не вважається такою, що прийняла спадщину, а відтак має подавати заяву про прийняття спадщини протягом 10 місяців з моменту її відкриття.
Отже позивачка будучи ознайомленою з положеннями законодавства, чинними на час смерті матері, знала, що оскільки проживала зі спадкодавцем без реєстрації місця проживання, враховуючи, положення Постанови КМУ №164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» має 10 місяців на подання заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_6 , тобто має право на вчинення такої дії до 11 січня 2024 року.
Враховуючи вказані роз'яснення закону ОСОБА_6 в межах вказаного строку подала заяву про прийняття спадщини.
Так 21 листопада 2023 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ротач І.І. із заявою про видачу свідоцтва про спадщину за законом, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 .
Вказана заява була направлена до приватного нотаріуса ЗМОН ОСОБА_9 за місцем заведення спадкової справи, що була відкрита за заявою іншого спадкоємця - онука спадкодавиці ОСОБА_5 .
Після надходження заяви ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Пудлик І.М. позивач дізналась про те, що нею було пропущено строк на прийняття спадщини, а також про наявність заповіту на свою користь.
Постановою від 20.12.2023 приватний нотаріус Пудлик І.М. відмовив громадянці ОСОБА_4 у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянки ОСОБА_6 на відповідне майно, у зв'язку з пропуском нею 6 місячного строку на прийняття спадщини.
Враховуючи, що ОСОБА_4 не є спеціалістом у галузі права, вона очевидно не знала про виключення із Постанови КМУ № №164 положень про зупинення строку на прийняття спадщини, правомірно розраховувала на сталість законодавства в умовах війни (воєнного стану) та його передбачуваність.
Вважає, в даному випадку вона пропустила строк для прийняття спадщини з причин введенням на території України воєнного стану та веденням бойових дій у країні; у зв'язку із суперечливими положеннями закону щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які протягом відведеного для прийняття спадщини періоду часу декілька разів кардинально змінювалися таким чином, що були непередбачуваними для спадкоємиці та в кінцевому етапі мали своїм наслідком пропущення строку для подачі нею заяви про прийняття спадщини.
Також, позивач зазначає про необізнаність про наявність заповіту і вважає зазначену обставину також поважною причиною пропущення строку для подачі нею заяви про прийняття спадщини.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2024 року провадження по справі відкрите. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Законний представник неповнолітнього відповідача ОСОБА_3 надала відзив на позов, в якому в задоволенні позовних вимог просила відмовити.
В обґрунтування відзиву зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати позивачки та бабуся неповнолітнього ОСОБА_5 . Окрім доньки померла мала сина ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, заяву на прийняття якої подав онук спадкодавця - неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - спадкоємець за законом згідно ст. 1266 ЦК України та є таким, що спадщину прийняв.
ОСОБА_6 до моменту смерті дійсно проживала в АДРЕСА_2 , але проживала вона за вказаною адресою сама. Відповідач увесь час проживала в м. Києві.
15.03.2023 року їй зателефонував двоюрідний брат позивачки, ОСОБА_10 та повідомив, що померла її свекруха. Оскільки сусіди померлої почали хвилюватися, що ОСОБА_6 довгий час не з'являється на вулиці, та оскільки вона жила сама, то підняли тривогу щодо її стану здоров'я та життя. ОСОБА_10 , племінник померлої, разом з поліцією та сусідами був присутній «як родич померлої» при відчиненні дверей квартири АДРЕСА_1 , виявивши тіло ОСОБА_6 . Як потім встановили експерти, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто померла декілька днів лежала в квартирі до моменту знаходження тіла. Отже, факт проживання позивачки по справі разом з матір'ю, ОСОБА_6 , не відповідає дійсності. Позивачка приїхала разом з сім'єю з міста Києва на поховання своєї матері, яке відбулося 16.03.2023 року, до цього моменту вона в востаннє була в місті Запоріжжя на похованні свого брата ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вона підтверджує присутність позивачки на похоронах її матері.
Вважає, що ОСОБА_4 на протязі шести місяців вправі була звернутись із відповідною заявою до нотаріуса про прийняття спадщини, у неї не було ніяких непереборних та істотних труднощів для вчинення дій для прийняття спадщини. Позивач ОСОБА_4 в позовній заяві про визначення додаткового строку на прийняття спадщини не посилається на об'єктивні, непереборні та істотні труднощі для спадкоємця, тобто не посилається на поважні причини пропуску шестимісячного строку на подачу заяви про прийняття спадщини. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, на які вона посилається в позовній заяві. Жодного доказу, що вона фактично проживала в місті Запоріжжя з початку 2023 року позивач не надає та даний факт не відповідає дійсності.
Ухвалою суду від 19 лютого 2024 по справі закрите підготовче провадження.
Представник позивача у вступному слові позовні вимоги підтримав, наполягав на задоволенні позову, надавши пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.
Законний представник відповідача ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог просили відмовити з підстав, викладених у відзиві.
Третя особа Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Пудлик Інна Миколаївна надала суду клопотання про розгляд справи у її відсутність.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 суду пояснила, що з позивачкою підтримує дружні стосунки. ОСОБА_4 проживає та працює в Києві. У лютому 2023 року бачила позивачку в Запоріжжі, знає, що та приїжджала до матері та доглядала її. В 2022 році вона разом з ОСОБА_4 заїжджали до її матері. В березні 2023 року їй зателефонувала позивачка та просила під'їхати до матері, оскільки остання не брала слухавку. Вона під'їхала, однак ОСОБА_6 не виходила. Сусідка сказала, що викликала поліцію. Коли приїхала поліція, вони разом з головою ОСББ відчинили двері та побачили, що ОСОБА_6 померла. Наступного дня приїхала ОСОБА_4 . Про те, що ОСОБА_6 залишила заповіт їй нічого не було відомо, позивач про це ніколи не казала.
Свідок ОСОБА_11 пояснила, що ОСОБА_3 є її матір'ю. Її бабуся ОСОБА_6 з січня 2023 року проживала в квартирі одна , та померла також одна в квартирі. Наскільки їй відомо, квартиру відчиняли з поліцією. ОСОБА_12 була на похоронах, однак , хто їх оплачував, їй невідомо. Про смерть бабусі дізналася зі слів двоюрідного брата.
Як пояснив суду свідок ОСОБА_10 , ОСОБА_4 є його двоюрідною сестрою. В березні 2023 року йому зателефонувала ОСОБА_4 та повідомила, що її мати померла. Також вона просила його бути присутнім при розкритті квартири,оскільки вимагалася присутність родичів. Останній раз він бачив ОСОБА_4 в 2009 році на похоронах батька. На похоронах матері позивачка була присутня. З приводу укладання заповіту йому нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він є головою ОСББ «Соборний 96» Він був присутнім при розкритті дверей, коли ОСОБА_6 знайшли мертвою в квартирі. Поліцію викликала ОСОБА_8 . Йому відомо , що ОСОБА_6 мешкала одна в квартирі, за останні чотири роки він не бачив, щоб до неї хтось приходив.
Допитаний в судовому засіданні в режимі відео конференції з Подільським районним судом м. Києва свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що позивач є його матір'ю. Йому відомо, що в лютому-березні 2023 року його мати ОСОБА_4 була в Запоріжжі , оскільки виїжджала до бабусі, яка за станом здоров'я потребувала допомоги. За день до того, як стало відомо про смерть бабусі, мати приїхала до Києва щоб забрати речі. Вони разом сім'єю приїжджали на похорон бабусі. Ритуальні послуги оплатила його мати. В його родині ніколи не було розмов про спадщину та про існування заповіту його матері нічого відомо не було.
Суд, вислухавши вступне слово учасників справи , показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видано Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 15.03.2023.
Після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме на:
- 41/90 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі 1/90 частку, яку ОСОБА_6 прийняла, але не оформила своїх спадкових прав згідно ст. 1241 Цивільного Кодексу України після померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 сина - ОСОБА_7 ;
- 1/20 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яку ОСОБА_6 прийняла, але не оформила своїх спадкових прав згідно ст. 1241 Цивільного Кодексу України після померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 сина - ОСОБА_7 ;
- 1/10 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , яку ОСОБА_6 прийняла, але не оформила своїх спадкових прав згідно ст. 1241 Цивільного Кодексу України після померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 сина - ОСОБА_7 ;
-1/10 частку простих іменних акцій АТ «МОТОР СІЧ» у кількості 28 штук, яку ОСОБА_6 прийняла, але не оформила своїх спадкових прав згідно ст. 1241 Цивільного Кодексу України після померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 сина - ОСОБА_7 .
Позивачка по справі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідною донькою померлої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується, свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_2 , відповідно до якого батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_15 та ОСОБА_6 .
21 листопада 2023 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ротач І.І. із заявою про видачу свідоцтва про спадщину за законом, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 ..
Вказана заява була направлена до приватного нотаріуса ЗМОН ОСОБА_9 за місцем заведення спадкової справи, що була відкрита за заявою іншого спадкоємця - онука спадкодавиці ОСОБА_5 .
Постановою від 20.12.2023 приватний нотаріус Пудлик І.М. відмовив громадянці ОСОБА_4 у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянки ОСОБА_6 на відповідне майно у зв'язку з пропуском нею 6 місячного строку на прийняття спадщини.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець , який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто.
Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.
Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними, така правова позиція викладена у рішенні ВСУ у справі №6-1320цс17.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» 30.05.2008 № 7 в абзаці 6 пункту 24 роз'яснено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Суд враховує, що причиною пропуску встановленого законом строку для прийняття спадщини позивачем сприяло те, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України,відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Відповідно до статті 64 Конституції України, статей 12-1 і 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статей 7 і 34 Закону України «Про нотаріат», Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».
З 29.06.2022 діяли нові зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану. Ці зміни були запроваджені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 №719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану».
Так, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
Отже, позивач , звернувшись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ротач І.І. із заявою про видачу свідоцтва про спадщину за законом, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 21 листопада 2023 року вважав, що діє у відповідності до вимог чинного законодавства, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», був впевненим , що строк для прийняття спадщини продовжений.
Як передбачено ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
У справі «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).
У справі «The Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.
При цьому ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в даному випадку спадкоємець пропустила строк для прийняття спадщини з причин введенням на території України воєнного стану та веденням бойових дій у країні; у зв'язку із суперечливими положеннями закону щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які протягом відведеного для прийняття спадщини періоду часу декілька разів кардинально змінювалися таким чином, що були непередбачуваними для спадкоємиці та в кінцевому етапі мали своїм наслідком пропущення строку для подачі нею заяви про прийняття спадщини. При цьому Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні, зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України».
Згідно матеріалів спадкової справи, заповіт ОСОБА_6 був. посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Саламатовою М.В. 06 липня 2020 року за реєстровим № 807, за яким мати позивачки все належне їй майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, заповідала гр. ОСОБА_4 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 в м.Запоріжжі. Вказаний заповіт не скасовано та не змінено.
Як пояснив в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , його матері нічого не було відомо про існування заповіту .
Про необізнаність ОСОБА_4 про наявність заповіту також свідчить те, що 21 листопада 2023 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ротач І.І. із заявою про видачу свідоцтва про спадщину за законом, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 ..
Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховним Судом України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.
Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17, від 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
Крім того, суд враховує, що строк, який пропустила позивач , є незначним, оскільки остання звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом 23.11.2023.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
За таких обставин , проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки причини, зазначені позивачем є об'єктивними та непереборними.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись 3,4,11-13, 19, 259, 263, 265 , 279 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_4 в особі представника адвоката Вертелецького Миколи Олександровича до ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , додатковий строк тривалістю три місяці , починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили, для надання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Повний текст судового рішення 30 квітня 2024 року.
Суддя: О.Є. Жукова