30.04.2024
Справа № 331/2673/24
Провадження № 2-о/331/270/2024
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді: Фісун Н.В., за участю секретаря Свириденко О.С., розглянувши цивільну справу за заявою
ОСОБА_1 , поданої адвокатом Паскал Павлом Михайловичем, заінтересована особа: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, -
Адвокат Паскал П.М., в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою в якій вказує, що ОСОБА_1 1971 року народження є сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 зареєстрована та проживала в по АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 мати заявника померла на окупованій ними території у м. Токмак, Запорізької області.
Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану заявник не має можливості, в наслідок того, що факт смерті його матері відбувся на тимчасово окупованій території України і документи, що підтверджують цей факт, видані установами, що розташовані на тимчасово окупованій території, тому вони не є підставою для проведення державної реєстрації смерті у порядку передбаченому законодавством України.
Рішення суду про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , є єдиною підставою для державної реєстрації її смерті на підставі медичних документів, оформлених медичними закладами на території непідконтрольній українській владі.
Встановлення факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , проведеної державним органом України та для реалізації його права на отримання спадщини.
Просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті громадянки України, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в смт. Чернігівка, Пологівського району Запорізької області і зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Токмак, Пологівського району, Запорізької області, у віці 73 (сімдесяти трьох) років.
Заявник та її представник до суду не з'явилися, надали до суду клопотання про розгляд заяви за їх відсутності, на задоволенні заяви наполягають.
Представник заінтересованої особи належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
До позову додані копії паспорту громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 , 1971 року народження є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 17.03.1971 року народження, яке міститься в матеріалах справи.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 19.10.2023 року, довідкою про смерть № С-11288 виданої органом окупаційної влади (Симферопольский районный отдел ЗАГС №3 Депаратамента ЗАГЗ Министерства юстиции Республики Крым від 19.10.2023 року).
Отже, отримати свідоцтво про смерть заявник не може, оскільки ОСОБА_2 померла на тимчасово окупованій рф території.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який, послідуючими Указами Президента України, неодноразово подовжувався та триває і на даний час.
М. Токмак Пологівського району Запорізької області відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» є тимчасово окупованою територією, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 315 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ст.317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 р. „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Відповідно до листа-роз'яснення Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду на адресу голів апеляційних судів (вх. № 312/0/207-21 від 16.04.2021 року) встановлено, що для встановлення фактів народження та смерті вимога місцевих судів про необхідність отримання громадянами письмової відмови в органах державної реєстрації актів цивільного стану не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.
У відповідності з ч. ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року № 1064.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року (з наступними змінами), визначено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Вказані нормативно-правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на території бойових дій чи тимчасово окупованих територіях, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті в позасудовому порядку.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Даючи оцінку допустимості у даній цивільній справі таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується вимогами міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до статей 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а також положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", - будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Разом з тим, згідно із частиною четвертою статті 9 Закону, встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню у межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У Постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17 викладено правову позицію згідно із якою документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
За змістом частини четвертої статті 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 10 травня 2001 року у справі "Cyprus v. Turkey" (заява № 25781/94) ЄСПЛ вказав, що "зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів далеке від абсолютного. Для людей, які проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним від влади de facto, включаючи й їхні суди; і саме в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які стосуються сказаного, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, зокрема і цим. Думати інакше означало б зовсім позбавити людей, які проживають на цій території, всіх їхніх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, це також означало б позбавити їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (§ 96)."
Надані суду медичні документи, які видані незаконно створеними органами, хоч і не мають юридичної сили, проте дозволяють встановити фактичні обставини, необхідні для вирішення справи.
Встановлення факту, що має юридичне значення, необхідне заявнику для державної реєстрації смерті та отримання свідоцтва про смерть.
Враховуючи, що заявник позбавлений можливості провести державну реєстрацію смерті своєї матері у позасудовому порядку, а встановлення даного факту не порушує прав та інтересів третіх осіб та не пов'язане з подальшим вирішенням спору про право, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви.
Керуючись ст.ст.,81,263-265,273,293,315-319 ЦПК України, Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", суд,
Заяву ОСОБА_1 , поданої адвокатом Паскал Павлом Михайловичем, заінтересована особа: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території - задовольнити у повному обсязі.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті громадянки України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в смт Чернігівка, Пологівського району Запорізької області, зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Токмак, Пологівського району, Запорізької області, Україна, у віці 73 (сімдесяти трьох) років.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізької апеляційного суду.
Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження не зупиняє його виконання.
Повний текст рішення виготовлений 30 квітня 2024 року.
Суддя Н.В.Фісун