ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
23 квітня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/795/24
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Богацької Н.С.,
Колоколова С.І.,
секретар судового засідання - Полінецька В.С.,
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: Неїжпапа Ю.А., у порядку самопредставництва;
від відповідача-2: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”
на ухвалу Господарського суду Одеської області про забезпечення позову
від 01 березня 2024 року (повний текст складено 01.03.2024)
у справі № 916/795/24
за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю “Зерновий термінал Кілія”
до відповідачів:
1. Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”
2. Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі філії “Усть-Дунайськ” Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”
про визнання договору укладеним,-
суддя суду першої інстанції: Літвінов С.В.,
місце винесення ухвали: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 23.04.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У лютому 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Зерновий термінал Кілія” (далі також - позивач, ТОВ «ЗТК») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (далі також - відповідач-1, ДП «АМПУ») та філії “Усть-Дунайськ” Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (далі також - відповідач-2, Філія “Усть-Дунайськ” ДП «АМПУ») про визнання договору про забезпечення доступу Портового оператора до причалу №1 у порто-Пункті «Кілія» порту «Усть-Дунайськ» укладеним.
Позовні вимоги обґрунтовані зволіканням у підписанні відповідного договору позивачем після припинення договору про забезпечення доступу портового оператору до причалу №1 за №44-П-АМПУ-21 від 10.06.2021, що порушує вимоги Закону України “Про морські порти України”, ст. ст. 5, 10 Закону України “Про природні монополії”, Постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 405 та права ТОВ "Зерновий термінал Кілія", як діючого портового оператора.
Одночасно з позовною заявою ТОВ “Зерновий термінал Кілія” було подано заяву про забезпечення позову, в якій останнє просило суд заборонити ДП “АМПУ” та Філії «Усть-Дунайськ» ДП “АМПУ” вчиняти дії, щодо припинення/обмеження надання ТОВ “Зерновий термінал Кілія” послуг доступу до причалу №1 за адресою: м. Кілія, вул. Портова, 4 у порто-пункті «Кілія», порту «Усть-Дунайськ» та супутніх послуг, що забезпечують можливість здійснення господарської діяльності по проведенню вантажно-розвантажувальних робіт, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден, у порядку передбаченому обов'язковими постановами порту «Усть-Дунайськ» та зводом звичаїв порту «Усть-Дунайськ», за тарифами, визначеними наказом Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 №541 (зі змінами) та тарифами, погодженими Філією «Усть-Дунайськ» ДП “АМПУ”, до розгляду даної справи по суті.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову ТОВ «Зерновий термінал Кілія» зазначає, що він є портовим оператором, якому належить нерухоме майно, що розміщене на території порто-пункту «Кілія» порту “Усть-Дунайськ” і забезпечує здійснення господарської діяльності, як портовим оператором. Для доступу до цього майна та надання послуг клієнтам с перевантаження вантажів між ТОВ “ЗТК” та ДП “Адміністрація морських портів України” було укладено Договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) від 10.06.2021 №44-П- АМПУ-21, який, без жодного обґрунтування з боку ДП “АМПУ” та посиланням останнього на відсутність бажання продовжувати дію договору доступу до причалу, був припинений з 01.01.2024. Таким чином, односторонньою відмовою відповідача-1 від договору від 10.06.2021 №44-П- АМПУ-21 позивачу було обмежено доступ до майна, яке належить ТОВ “ЗТК”, а також до причалу №1, наданого у користування позивачу відповідно до цього договору.
Позивач зазначає, що Портовий оператор - це суб'єкт господарювання, який провадять свою діяльність в морському порту, зокрема, здійснює вантажно-розвантажувальні роботи на власних причалах або на причалі(ах), які знаходяться у господарському віданні ДП “АМПУ”, на підставі договорів про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів), договорів, оренди, концесії. Отже, без Договору про забезпечення доступу до причалу ТОВ «ЗТК» втратит статус Портового оператора. Тому, позивач звернувся до ДП «АМПУ» з вимогою про укладання Договору про забезпечення доступу Портового оператора до причалу, яку останнж ігнорує, що і стало підставою для звернення ТОВ «ЗТК» до господарського суду.
Позивач зазначає, що у разі задоволення судом позовних вимог, між ТОВ “Зерновий термінал Кілія” та ДП “АМПУ” буде вважатись укладеним Договір у запропонованій редакції з моменту винесення судового рішення, проте, до укладання зазначеного Договору у судовому порядку, ТОВ “ЗТК” буде вимушено залежати від ДП “АМПУ” щодо можливої роботи на території порто- пункту, оскільки саме укладання відповідного Договору слугує беззаперечним доказом обов'язку монополіста надати доступ Портовому оператору до причалу відповідно до існуючих умов та строків.
При цьому, ТОВ «ЗТК» наголошує, що чинним законодавством не передбачено, що зазначений доступ до причалу надається виключно на підставі укладеного Договору про забезпечення доступу Портового оператора до причалу, такий порядок був встановлений внутрішніми Наказом ДП “АМПУ” №321. Отже, такі незаконні та антиконкуретні дії відповідача призведуть до повного зупинення діяльності ТОВ “ЗТК” як суб'єкта господарювання, який здійснює господарську діяльність як портовий оператор, та призведе до зриву контрактів щодо перевантаження вантажів на 2024, що підтверджується, зокрема, службовим листом від 19.01.2024 диспетчера Філії «Усть-Дунайськ» ДП “АМПУ” до ТОВ “ЗТК” щодо повідомлення позивача про неможливість подальшого прийому суден ТОВ “ЗТК” до причалу.
Обґрунтовуючи необхідність застосування визначених заявником заходів забезпечення позову, позивач наголошує, що у разі задоволення позовної заяви у даній справі та з огляду на процесуальні строки розгляду справи, ТОВ “ЗТК” буде змушено звертатись до ДП “АМПУ” з новими позовами про відшкодування збитків, завданих незаконними діями ДП “АМПУ”, у тому числі, по не підтвердженню суден під обробку.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.03.2024 у справі №916/795/24 (суддя Літвінов С.В.) заяву Товариство з обмеженою відповідальністю “Зерновий термінал Кілія” про забезпечення позовної заяви задоволено частково. Заборонено Державному підприємству “Адміністрація морських портів України” та Державному підприємству “Адміністрація морських портів України” в особі філії “Усть-Дунайськ” Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” вчиняти дії, щодо припинення/обмеження надання Товариству з обмеженою відповідальністю “Зерновий термінал Кілія” послуг доступу до причалу №1 за адресою: м. Кілія, вул. Портова, 4 у порто-пункті «Кілія», порту «Усть-Дунайськ» та супутніх послуг, що забезпечують можливість здійснення господарської діяльності по проведенню вантажно-розвантажувальних робіт, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден, у порядку передбаченому обов'язковими постановами порту «Усть-Дунайськ» та зводом звичаїв порту «Усть-Дунайськ» до набрання рішенням з даної справи законної сили. В іншій частині заяви відмовлено.
Вказана ухвала суду мотивована існуванням реальної загрози того, що невжиття обраних позивачем заходів забезпечення позову може обумовити настання зазначених позивачем обставин, внаслідок чого можуть бути порушені права позивача, у зв'язку з чим суд вважає, що наразі наявні реальні передумови для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти дії щодо припинення/обмеження надання позивачу послуг доступу до причалу №1 у порто-пункті «Кілія», порту «Усть-Дунайськ» та супутніх послуг, що забезпечують можливість здійснення господарської діяльності ТОВ «ЗТК».
Що іншої частини вимог заяви про забезпечення позову, то суд зазначив що він позбавлений можливості встановлювати надання послуг за тарифами, визначеними наказом Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 №541 (зі змінами), та тарифами, погодженими Філією «Усть-Дунайськ» ДП “АМПУ”, враховуючи, що такий предмет розгляду належить здійснювати в порядку позовного провадження.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.03.2024 у справі №916/795/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Зерновий термінал Кілія” про забезпечення позову.
Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт наголошує на відсутності в оскаржуваній ухвалі обґрунтованих мотивів висновку суду першої інстанції про вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову.
На переконання скаржника, застосування вказаних заходів фактично тотожне задоволенню позовних вимог у даній справі та свідчить про безпідставне втручання місцевого господарського суду у господарську компетенцію відповідача.
Крім того, апелянт зазначає, що вжити судом заходи забезпечення позову не узгоджуються з предметом запропонованого ТОВ «ЗТК» договору та виходять за його межі. Так, умовами запропонованого договору позивачеві надавався б доступ до причалу №1 портового пункту «Кілія» філії «Усть-Дунайськ» ДП «АМПУ», що перебуває у господарському віданні відповідача, для проведення вантажно-розвантажувальних робіт. Водночас, вжитими заходами місцевий господарський суд заборонив відповідачу вчиняти дії щодо припинення/обмеження надання ТОВ «ЗТК» як послуг доступу до вказаного причалу, так і супутніх послуг, що забезпечують можливість здійснення господарської діяльності по обслуговуванню та зберіганню вантажів, обслуговуванню суден.
Детальніше доводи ДП «АМПУ» викладені в апеляційній скарзі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.03.2024 у справі №916/795/24, розгляд справи призначено на 23.04.2024.
11.04.2024 від ТОВ "Зерновий термінал Кілія" до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає про її необґрунтованість, не погоджується з доводами останньої, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу ДП «АМПУ» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.03.2024 про забезпечення позову у справі №916/795/24 - без змін. По суті відзив на апеляційну скаргу є аналогічним заяві про вжиття заходів щодо забезпечення позову у даній справі. Так, позивач зауважує на тому, що ДП «АМПУ», як суб'єкт природної монополії, в порушення чинного законодавства створив штучні перепони ТОВ "Зерновий термінал Кілія" у доступі до причалу №1 за адресою: м. Кілія, вул. Портова, 4 у порто-пункті «Кілія» порт «Усть-Дунайськ», у зв'язку з чим лише запропоновані позивачем та, відповідно, вжиті місцевим господарським судом заходи забезпечення позову на теперішній час можуть слугувати єдиною дієвою гарантією належного виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог без необхідності звернення до суду з новими позовами. Разом з цим, позивач вважає, що оскаржувана ухвала містить належні мотиви вжиття судом заходів забезпечення позову, які безпідставно ототожнюються апелянтом з задоволенням позовних вимог та жодним чином не порушують прав скаржника.
22.04.2024 від представника ТОВ “Зерновий термінал Кілія” до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, в обґрунтування якого останній посилається на те, що він також приймає участь в іншій (кримінальної) справі №947/10977/20, судове засідання в якій призначено на 23.04.2024 об 11:00 год., але, враховуючи, що в останній буде оголошуватися вирок та з огляду на наявність 3-х обвинувачених, та велику кількість сторін, представник вказує, що орієнтовний час судового засідання буде не меншим, ніж 3 години, що позбавляє його можливості бути присутнім у господарському суді в судовому засіданні у справі №916/795/24, розгляд якої також призначено на 23.04.2024 о 14:45 год.
Розглянувши вказане клопотання, судова колегія відхиляє останнє, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Апеляційний суд констатує, що позивач був завчасно (з 01.04.2024) повідомлений про дату, час і місце розгляду справи і, відповідно, мав достатньо часу забезпечити явку в судове засідання іншого представника, оскільки діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб.
При цьому колегія суддів враховує, що оскільки учасники справи не обмежені законом в кількості уповноважених осіб для представництва їх інтересів у тому числі і в суді апеляційної інстанції, позивачем також не обґрунтовано неможливості розгляду апеляційної скарги за участю іншого представника ТОВ «ЗТК».
Судова колегія відзначає, що позивачем у клопотанні про відкладення розгляду справи не наведено жодних об'єктивних причин, які унеможливлюють розгляд справи за відсутності його представника.
З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що в даному випадку неможливість явки представника ТОВ «ЗТК» не позбавляє суд права вирішити спір, з урахуванням того, що відповідно до ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024, присутність сторони в судовому засіданні 23.04.2024 не визнавалась обов'язковою.
Проаналізувавши доводи заяви представника позивача про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що в останній не вказано, в чому саме полягає необхідність участі представника в судовому засіданні. Також, суд вказує, що позиція сторони позивача висвітлена у відзиві на апеляційну скаргу.
Таким чином, клопотання представника ТОВ «ЗТК» про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки повідомлені ним причини неявки судом поважними не визнаються.
У судовому засіданні 23.04.2024 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.
Представник позивача та представник відповідача-2 у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У судовому засіданні 23.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
За нормами ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшла наступних висновків.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії (п. 2).
Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову (пункти 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі №915/1185/20).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19.
Предметом спору у даній справі є вимога про визнання договору про забезпечення доступу Портового оператора до причалу №1 у порто-Пункті «Кілія» порту «Усть-Дунайськ» укладеним у редакції, викладеній в прохальній частині позовної заяви.
Отже, апеляційний господарський суд враховує, що у даній справі позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру, а відтак, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Згідно з ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Тобто, суд зобов'язаний з'ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог та не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”).
При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 22.07.2019 у справі №914/120/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Як зазначалось вище, ТОВ «ЗТК» в заяві про забезпечення позову просить, зокрема, вжити заходи забезпечення позову у вигляді заборони відповідачам вчиняти дії, направлені на перешкоджання позивачу здійснювати господарську діяльність по проведенню вантажно-розвантажувальних робіт, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден, у порядку передбаченому обов'язковими постановами порту «Усть-Дунайськ» та зводом звичаїв порту «Усть-Дунайськ», до розгляду даної справи по суті.
Судова колегія зазначає, що заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову.
Натомість, запропоновані позивачем заходи забезпечення позову не узгоджуються з предметом договору, який позивач просить визнать укладеним в судовому порядку, та виходять за його межі, оскільки за умовами вказаного договору позивачеві буде надано доступ до причалу №1 портового пункту "Кілія" філії "Усть-Дунайськ" ДП «АМПУ», що перебуває у господарському віданні відповідача, для здійснення господарської діяльності ТОВ «ЗТК». У той же час вжитими заходами місцевий господарський суд заборонив відповідачам вчиняти дії, щодо припинення/обмеження надання ТОВ “ЗТК” послуг доступу до причалу №1 у порто-пункті «Кілія», порту «Усть-Дунайськ» та супутніх послуг, що забезпечують можливість здійснення господарської діяльності по проведенню вантажно-розвантажувальних робіт, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден тощо.
Тобто, застосовані заходи забезпечення позову зводяться до вирішення справи по суті та є тотожними задоволенню позову, оскільки, не дивлячись на відсутність згоди відповідача на укладення договору, предметом якого, зокрема, є доступ до портової інфраструктури, яка наразі оспорюється позивачем, та відсутність рішення по суті, яким би такі вимоги було задоволено, відповідні заходи забезпечення фактично зумовлюють виконання відповідачем договору про забезпечення доступу Портового оператора до причалу №1 у порто-Пункті «Кілія» порту «Усть-Дунайськ», за укладанням якого позивач звернувся до господарського суду, шляхом надання позивачеві безперешкодного доступу до використання об'єктів портової інфраструктури та задля здійснення позивачем господарської діяльності.
З урахуванням викладеного, виходячи з предмета/підстав позову та обґрунтування заяви ТОВ "Зерновий термінал Кілія" про забезпечення позову, колегія суддів зазначає про те, що вимоги вказаної заяви фактично мають ознаки вирішення спору по суті і виходять за межі предмета та підстав позову (такі заходи не співвідносяться з предметом договору, на укладення якого спрямований позов), наслідком чого може бути імовірне порушення прав/законних інтересів відповідача,
Крім того, суд не може заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення договірних відносин з позивачем, адже право, зокрема, на припинення відносин/договорів гарантоване Конституцією та законами України.
При вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити з законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (ст. 6 Господарського кодексу України).
Така стала правова позиція Верховного Суду викладена в постановах від 19.10.2020 у справі №916/3844/19, від 30.06.2021 у справі №922/145/21, від 28.07.2021 у справі №910/3704/21 та від 15.08.2018 у справі №907/835/17.
При цьому, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність юридичної особи.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 25.01.2021 у справі №902/775/20, від 19.01.2021 у справі №902/774/20 та від 16.11.2020 у справі №910/7596/20.
Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 26.09.2019 у справі №521/10766/18.
Однак, у даному випадку застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачу чинити перешкоди щодо припинення/обмеження доступу ТОВ "Зерновий термінал Кілія" до причалу №1 у порто-пункті «Кілія» порту «Усть-Дунайськ», не лише може призвести до втручання в господарську діяльність відповідача, а й за умови недоведеності наявності порушення прав заявника, у зв'язку з припиненням договору від 10.06.2021 №44-П-АМПУ-21 та не укладанням нового, свідчитиме про порушення збалансованості інтересів сторін справи, а також може призвести до завдання іншій стороні збитків.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 05.10.2023 у справі №916/1889/23, в межах якої розглядалось питання вжиття за заявою ТОВ "Зерновий термінал Кілія" подібних заходів забезпечення позову щодо об'єктів портової інфраструктури портового пункту «Кілія» порту «Усть-Дунайськ» за адресою: м. Кілія, вул. Портова, 4.
Твердження позивача про те, що ДП «АМПУ», як суб'єкт природної монополії, в порушення чинного законодавства створив штучні перепони ТОВ "Зерновий термінал Кілія" у доступі до причалу №1 за адресою: м. Кілія, вул. Портова, 4 у порто-пункті «Кілія» (порт «Усть-Дунайськ»), а також про розповсюдження на спірні правовідносини постанови Кабінету Міністрів України №314 від 18.03.2022 "Про деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану", колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки зазначені обставини стосуються питання обґрунтованості позову, тобто суті позовних вимог, а тому надання цим доводам оцінки при вирішення забезпечення позову не надається.
Таким чином, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості виконання рішення господарського суду та ефективного захисту прав заявника, за яким останній звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви ТОВ "Зерновий термінал Кілія" про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, ухвала Господарського суду Одеської області від 01.03.2024 про забезпечення позову у справі №916/795/24 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з одночасною відмовою у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія" про забезпечення позову.
Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції спір по суті не розглядався, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 255, 269, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.03.2024 у справі №916/795/24 скасувати в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову.
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Зерновий термінал Кілія” про забезпечення позову відмовити.
Матеріали оскарження ухвали від 01.03.2024 у справі №916/795/24 повернути до Господарського суду Одеської області.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст складений та підписаний 29.04.2024.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Богацька Н.С.
Суддя Колоколов С.І.