ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
22 квітня 2024 року м. ОдесаСправа № 915/1397/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Аленін О.Ю., Таран С.В.
секретар судового засідання Арустамян К.А.
за участю представників учасників у справі про банкрутство:
Від АТ «Державний ощадний банк України» - адвокат Гофман О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2023 ухвалену суддею Давченко Т.М., м. Миколаїв, повний текст складено 25.12.2023
по справі № 915/1397/21
за заявою: ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
Описова частина.
У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Шибка О.Л. та ін. Попереднє засідання у справі призначено на 23.11.2021.
До Господарського суду Миколаївської області надійшло клопотання АТ «Державний ощадний банк» вих. № 55/5.5-03/22177/2023 від 01.06.2023 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2023, окрім іншого, відмовлено у задоволенні клопотання АТ «Державний ощадний банк» від 01.06.2023 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Приймаючи дане рішення суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із відстороненням арбітражного керуючого Шибка від виконання повноважень у справі та призначенням погодженої кредиторами кандидатури арбітражного керуючого, подане банком клопотання є передчасним, тому більш доцільним є зобов'язати призначеного керуючого реструктуризацією боргів перевірити декларації боржника, переглянути проект плану реструктуризації та надати суду відповідні відомості, скликати збори кредиторів для погодження вирішення питання щодо подальшої процедури у даній справі (розгляду погодженого кредитором плану реструктуризації боргів/переходу до процедури погашення боргів/про закриття провадження).
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2023 по справі №915/1397/21. Апелянт оскаржує дану ухвалу в частині відмови у задоволенні клопотання АТ «Державний ощадний банк» від 01.06.2023 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Апелянт зазначає, що рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято. Тобто, станом на 20.12.2023 (більше 120 днів від дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) суду не надано погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника.
Банк також зазначає, що у деклараціях про майновий стан боржника та членів його сім'ї, взагалі не наведено необхідної інформації. Інформація про повну відсутність майна, доходів та витрат боржника та членів її сім'ї (або про відсутність відомостей щодо мана доходів та витрат членів сім'ї боржника) є сумнівною, не підтвердженою відповідними документами та суперечить призначенню самій реструктуризації боргів боржника.
Апелянт вважає, що наявні одразу дві окремі підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , на які суд першої інстанції уваги не звернув.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2023 у справі №915/1397/21 в частині відмови в задоволенні клопотання AT «Ощадбанк» від 01.06.2023 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , задовольнити клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/1397/21 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Аленін О.Ю., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2024.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 915/1397/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2023 по справі №915/1397/21 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколавїської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/1397/21 в частині, яка стосується розгляду клопотання АТ «Державний ощадний банк» вих. № 55/5.5-03/22177/2023 від 01.06.2023 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/1397/21.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2023 по справі №915/1397/21 залишено без руху; встановлено Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої були додані докази сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн. Таким чином недоліки апеляційної скарги були усунуті.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2023 по справі №915/1397/21; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 14.03.2024; призначено справу №915/1397/21 до розгляду на 28 березня 2024 року о 12:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
Судове засідання по справі №915/1397/21, призначене на 28.03.2024 о 12:30, не відбулося у зв'язку з оголошенням на території Одеської області повітряної тривоги.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 визначено розглядати справу №915/1397/21 у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; призначено справу №915/1397/21 до розгляду на 22 квітня 2024 року о 10:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
22.04.2024 у судовому засіданні прийняв участь представник АТ «Державний ощадний банк України» - адвокат Гофман О.Є. Представники інших учасників у справі у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином.
Відповідно до п. 2, 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024, якою призначено справу №915/1397/21 до розгляду на 22 квітня 2024 року о 10:00, була отримана керуючим реструктуризацією арбітражним керуючим Плякою С.В. в електронному кабінеті - 29.03.2024.
Крім того, копія даної ухвали направлялася засобами поштового на адреси ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які були зазначені ними самостійно у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та у заяві про визнання кредиторських вимог, однак повернулась без вручення у зв'язку з відсутністю адресатів за вказаними адресами. Що за правилами ч. 6 ст. 242 ГПК України свідчить про отримання даними учасниками справи ухвали про призначення справи до розгляду.
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 22.04.2024, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2023 по справі №915/1397/21, до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2023 по справі №915/1397/21 по суті, не дивлячись на відсутність представників окремих учасників у справі, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.
Фактичні обставини, встановлені судом.
16.09.2021 гр. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Миколаївської області із заявою б/н від 16.09.2021 (вх. № 14035/21) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, у якій просить суд прийняти заяву до розгляду, відкрити провадження у справі про неплатоспроможність та призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Шибка Олександра Леонідовича. Заява обґрунтована неможливістю погасити більше 2-х місяців заборгованість, яка перевищує 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Шибка О.Л. та ін. Попереднє засідання у справі призначено на 23.11.2021.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2021 визнано грошові вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» до ОСОБА_1 у розмірі 277 980,74 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2021 визнано грошові вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у розмірі 945000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2021 за результатами попереднього засідання, окрім іншого, визначено розмір та перелік усіх визнаних вимог для внесення керуючим реструктуризацією боржника до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 :
- позачергові вимоги: Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» - 4 540,00 грн.; ОСОБА_2 - 4 540,00 грн.;
- вимоги другої черги: Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» - 276599,51 грн.; ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - 945000,00 грн.;
- вимоги другої черги: Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» - 1381,23 грн.
01.06.2023 до Господарського суду Миколаївської області надійшло клопотання АТ «Державний ощадний банк» вих. № 55/5.5-03/22177/2023 від 01.06.2023 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
В обґрунтування указаного клопотання банк зазначив про недоліки плану реструктуризації, поданого йому на погодження, вказав, що поданий керуючим реструктуризацією звіт про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника містить сумнівну інформацію щодо відсутності доходів боржника, щодо припинення діяльності арбітражного керуючого. Також банк як підставу для закриття провадження у справі з посиланням на ст. 126 Кодексу указує відсутність протягом 3-х місяців з дні відкриття провадження у справі погодженого плану реструктуризації.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, виходячи з таких підстав.
Частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи передбачено Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" цього Кодексу.
Так, порядок та наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені статтями 119, 120 КУзПБ.
В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, про введення процедури реструктуризації боргів боржника (пункт 2 частини п'ятої статті 119 КУзПБ).
За визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ, реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
При цьому, нормами КУзПБ встановлено перелік документів та відомостей, необхідних до подання заявником при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Зокрема, пунктом 11 частини третьої статті 116 КУзПБ визначено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства
Відповідно до частини п'ятої статті 116 КУзПБ декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Колегія суддів зауважує, що інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Саме тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.
Отже, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.
Аналогічна правова позиція викладена Палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.09.2021 по справі №910/6639/20.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 акцентував, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої КУзПБ установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Отже, до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Саме тому, реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи. Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміку розміру активів за відповідний період (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
У справах про неплатоспроможність боржників - фізичних осіб поняття "член сім'ї боржника" закріплено в частині п'ятій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Означені норми самостійно і вичерпно врегульовують зміст поняття "член сім'ї боржника", яке є спеціальним, встановленим саме для цілей визначення змісту правовідносин щодо відновлення платоспроможності фізичної особи. У цьому контексті положення статті 3 Сімейного кодексу України для регулювання відносин у процедурі розгляду справ про неплатоспроможність фізичних осіб не застосовуються.
Тлумачення частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, з огляду на мету правового регулювання відносин неплатоспроможності боржників - фізичних осіб, дає підстави для висновку, що до членів сім'ї такого боржника в обов'язковому порядку необхідно віднести його дітей (у тому числі повнолітніх), батьків та осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, незалежно від того, що вони не проживають з ним спільно, не пов'язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов'язків.
Палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.09.2021 по справі №910/6639/20 зауважила на необхідності врахування, в порядку частини четвертої статті 236 ГПК України, господарськими судами наведеної правової позиції у вирішенні питання включення відповідної інформації про майно, доходи й витрати членів сім'ї до декларації про майновий стан боржника, яка є невід'ємною складовою при його зверненні до суду зі заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Зміст п. 9-11 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність встановлює, що боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлюючі документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім'ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім'ї не надав інформацію". У разі відсутності майна та/або коштів у боржника або членів його сім'ї у відповідному рядку декларації проставляється прочерк «-». У декларації зазначається вартість майна боржника та членів його сім'ї на дату набуття права власності або за останньою грошовою оцінкою. Якщо вартість майна не відома боржнику або членам його сім'ї і її не може бути визначено на підставі правовстановлювальних документів, під час заповнення відповідного рядка декларації зазначається «Не відомо».
Отже, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлюючі документи, відповідні державні реєстри).
Посилаючись у декларації про майновий стан на те, що члени сім'ї не надали інформації про доходи, витрати, майно чи зобов'язання згідно з пунктом 9 Приміток до вищенаведеної форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність боржник має усвідомлювати, що ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника, позаяк спеціальним законом, яким є Кодекс України з процедур банкрутства, такої підстави ненадання інформації про майновий стан члена сім'ї не передбачено, натомість у частині п'ятій статті 116 цього Кодексу імперативно визначено, що декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати. Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 22.09.2022 у справі №916/2372/20.
Звертаючись до суду із заявою про порушення справи про неплатоспроможність боржником було надано декларації про майновий стан за 2018, 2019 та 2020 року.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно наданих декларацій (2018, 2019, 2020), до складу сім'ї боржника входять:
- чоловік - ОСОБА_3 , 18.06.1967, РНОКПП боржниця не зазначила;
- син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП боржниця не зазначила;
- син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
З наведеного вбачається надання членом сім'ї боржника неповної інформації, зокрема, приховування реєстраційного номеру облікової картки платника податку, за яким можливо ідентифікувати і провести детальний аналіз його майнового стану. Також відсутні будь-які пояснення фізичної особи члена сім'ї боржника стосовно причин ненадання такої інформації.
Крім того, колегія суддів зазначає, що у поданих до суду першої інстанції деклараціях про майновий стан за 2018-2020 роки ОСОБА_1 зазначила, що у неї відсутні відомості про доходи, витрати та наявність майна членів родини.
В той же час, ані звертаючись з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ані в подальшому, ОСОБА_1 не зазначила про об'єктивну неможливість отримання інформації з офіційних джерел щодо наявності у членів її сім'ї, доходу, рухомого та нерухомого майна, витрат тощо, вчиненню нею відповідних дій задля отримання такої інформації особисто боржником та/або її представником.
Колегія суддів зазначає, що КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля спонукання боржника до належного виконання обов'язків та уникнення недобросовісного використання судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ).
Пунктом 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ встановлено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо: боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про банкрутство фізичної особи: боржник подає суду декларації; керуючий реструктуризацією перевіряє декларації надані боржником та виявляє чи наявна у деклараціях поданих боржником неповна та/або недостовірна інформація; боржник отримує звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій; боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки його декларації має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.
У деклараціях про майновий стан за 2018, 2019 та 2020 роки ОСОБА_1 зазначила, що єдиний дохід, який вона отримала за даний період, це 24 000,00 грн отримані у 2018 році. Відповідно до декларацій, жодних майнових активів, грошових коштів у боржниці немає.
З огляду на дані відомості, колегія суддів вважає, що боржниця навмисно приховувала інформацію щодо доходів та майна членів своєї родини, не повідомляла суду джерела, за рахунок яких вона проживає, адже її сукупний дохід за 3 роки склав всього 24 000,00 грн.
В той же час, при зверненні до Господарського суду Миколаївської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ОСОБА_1 надала докази авансування грошової винагороди арбітражного керуючого 35 685,00 грн, однак не обґрунтувала джерело походження даних грошових коштів. Дані обставини знову ж таки можуть свідчити про приховування боржницею свого дійсного майнового стану.
Окрім того, як вбачається з листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України протягом 2018-2020 років ОСОБА_1 неодноразово перетинала держаний кордон України разом із чоловіком ОСОБА_3 та синок ОСОБА_5 :
- 12.10.2018 о 19:25 виїхала з території України через пункт пропуску Одеса авіаційним транспортом (рейс Одеса - Тель-Авів);
- 22.10.2018 04:08 заїхала на територію України через пункт пропуску Одеса авіаційним транспортом (рейс Тель-Авів - Одеса);
- 24.12.2018 о 11:15 виїхала з території України через пункт пропуску Одеса авіаційним транспортом (рейс Одеса - Шарм-Ель-Шейх);
- 31.12.2018 11:01 заїхала на територію України через пункт пропуску Одеса авіаційним транспортом (рейс Шарм-Ель-Шейх - Одеса);
- 14.06.2019 о 14:56 виїхала з території України через пункт пропуску Київ авіаційним транспортом (рейс Київ - Брюссель);
- 19.06.2019 04:08 заїхала на територію України через пункт пропуску Київ авіаційним транспортом (рейс Брюссель - Київ);
- 09.02.2020 о 17:27 виїхала з території України через пункт пропуску Київ авіаційним транспортом (рейс Київ - Бангкок);
- 25.02.2020 13:06 заїхала на територію України через пункт пропуску Київ авіаційним транспортом (рейс Бангкок - Київ).
Зазначене свідчить про подальше приховування боржником свого дійсного майнового стану за період, що підлягав декларуванню, маніпулювання фактичними обставинами, що також свідчить і про неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи щодо майнового стану боржниці та членів її родини.
Отже, суд апеляційний інстанції вважає, що ОСОБА_1 у деклараціях про майновий стан за 2018, 2019 та 2020 роки зазначила неповну інформацію стосовно майна, доходів і витрат членів її сім'ї, обмежившись посиланням на те, що вона не містить відповідних відомостей, зокрема стосовно їх доходів, інших грошових виплат, нерухомого майна.
Колегія суддів зазначає, що з моменту порушення справи про банкрутство стосовно боржника/відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).
Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має й принцип узгодженості нормативних приписів права із суміжними інститутами права, що має гарантувати інтеграцію законодавства у сфері неплатоспроможності/банкрутства до національної системи права.
Так, КУзПБ як спеціальний нормативно-правовий акт має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством юридичних осіб та неплатоспроможністю фізичних осіб, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів та належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
На переконання суду, коло членів сім'ї боржника в частини п'ятої статті 116 КУзПБ визначено у зв'язку із встановленням його обов'язку подати декларацію про майновий стан боржника за відповідною формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, як додаток до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Подання декларації про майновий стан боржника полягає у необхідності підтвердження наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначених у частині другій статті 115 КУзПБ.
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
Пунктами 2, 3 частини другої статті 123 КУзПБ встановлено, що основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є, зокрема, розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника, прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Частиною п'ятою статті 123 КУзПБ, зокрема, визначено, що рішення про затвердження плану реструктуризації боргів приймається конкурсними та забезпеченими кредиторами окремо. План реструктуризації боргів та зміни до нього вважаються схваленими, якщо їх підтримали всі забезпечені кредитори та не менше 50 відсотків конкурсних кредиторів.
Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Вказана норма кореспондується з частиною першою статті 130 КУзПБ, згідно якої господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120-ти днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
Разом з цим, приписи частини першої статті 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з'ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.
Частиною сьомою статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:
1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім'ї;
2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;
3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
Конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з'ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.
До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.
Враховуючи призначення цієї норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов'язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.
У абзаці п'ятому частини сьомої статті 123 КУзПБ визначено, що господарський суд протягом одного року з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність з підстав, визначених цією частиною, не може відкрити провадження у новій справі про неплатоспроможність щодо того самого боржника.
Відтак, зібравши певний перелік підстав для закриття провадження у справі в окремій нормі (частина сьома статті 123 КУзПБ), законодавець акцентував насамперед на спеціальних наслідках її реалізації - неможливості протягом року повторно скористатися такою процедурою для очевидно недобросовісного боржника.
А тому, перелік підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ слід тлумачити як вичерпний лише в аспекті застосування передбачених цією ж нормою обмежувальних наслідків такого закриття.
Також, у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ передбачено право зборів кредиторів (кредитора у частині другій статті 128) звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність якщо:
- збори кредиторів прийняли рішення про відмову у схваленні плану реструктуризації боргів боржника (пункт 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ);
- господарський суд відмовив у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника (частина десята статті 126 КУзПБ);
- боржником порушено план реструктуризації боргів (частина друга статті 128 КУзПБ).
Системний аналіз цих норм свідчить про те, що за наведених вище підстав (окрім частини сьомої статті 123 КУзПБ) господарський суд може вирішити питання щодо доцільності подальшого руху справи лише за клопотанням зборів кредиторів (кредитора), яким на певній стадії судової процедури реструктуризації боргів боржника надано виключне право ініціювати за власним вибором перехід до наступної судової процедури неплатоспроможності фізичної особи або закриття провадження у справі.
При цьому, колегія суддів зазначає, що визначені у пункті 2 частини восьмої статті 123, частині десятій статті 126 та частині другій статті 128 КУзПБ підстави для звернення зборів кредиторів (кредитора) із клопотанням про закриття провадження у справі можуть бути зумовлені саме неконструктивною позицією останніх при погодженні плану реструктуризації боргів, порушеннями при схваленні зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, іншими обставинами, які не залежать від волі боржника, що має врахувати господарський суд при вирішенні питання про задоволення чи відмову у задоволенні такого клопотання зборів кредиторів (кредитора) крізь призму мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
З огляду на наведене, само по собі клопотання кредиторів про закриття провадження/перехід до наступної судової процедури, за відсутності передбачених спеціальним законом підстав та обставин, не може бути достатньою та безумовною підставою для задоволення господарським судом такого клопотання.
За приписами ч.11 ст. 126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
За змістом цієї норми:
- чітко визначений строк, з якого вона може бути застосована судом - після спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника;
- обов'язковою умовою її реалізації є неподання до господарського суду протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника;
- коло ініціаторів її застосування не конкретизовано;
- господарський суд набуває право на альтернативне вирішення подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з частиною сьомою статті 123 КУзПБ свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.
Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
Водночас, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов'язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.
За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов'язує неможливість її судового розгляду.
Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Разом з цим, очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.
За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУЗПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
У даному випадку, станом на 20.12.2023 (день винесення оскаржуваної ухвали) зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника у даній справі, хоча провадження у даній справі було відкрито ще 05.10.2021.
Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність
У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у постанові від 20.09.2022 по справі №920/27/21 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом, як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
Колегія суддів наголошує, що судова процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ); дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).
Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
З огляду на вищенаведене, на переконання колегії суддів не надання боржником усіх повних та достовірних відомостей щодо майна, доходів та витрат його та членів його сім'ї, доказів сумлінного виконання обов'язків боржника, зокрема вжиття заходів щодо отримання доходу задля погашення існуючої значної заборгованості, не може свідчити про добросовісну поведінку боржника, що відповідно до наведених висновків є підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Таким чином, колегія суддів доходить до висновку про необхідність задоволення клопотання Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх. 7021/23 від 01.06.2023) №№915/1397/21 та закриття провадження у справі №915/1397/21 на підставі ч. 7 ст. 123 КУзПБ.
В той же час, безпідставним є посилання суду першої інстанції на передчасність клопотання банку про закриття провадження у справі, адже новий керуючий реструктуризацією боргів має перевірити декларації боржника. У даному випадку, суд самостійно може оцінити обставини надання чи не надання боржником усіх повних та достовірних відомостей щодо майна, доходів та витрат його та членів його сім'ї та зробити висновки щодо його добросовісності.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У даному випадку судом першої інстанції не було з'ясовано обставини, що мають значення для справи, наявна недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішенням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Керуючись статтями 269-271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2023 по справі №915/1397/21 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2023 по справі №915/1397/21 в частині відмови у задоволенні клопотання АТ «Державний ощадний банк» від 01.06.2023 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (пункт 7 резолютивної частини ухвали) - скасувати.
Прийняти нове рішення.
Клопотання Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх. 7021/23 від 01.06.2023) - задовольнити.
Провадження у справі №915/1397/21 за заявою боржника ОСОБА_1 про неплатоспроможність - закрити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (Код ЄДРПОУ 00032129, 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 3 028,00 грн.
Зобов'язати Господарський суд Миколаївської області видати наказ з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню.
Повний текст постанови складено та підписано 29.04.2024.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: О.Ю. Аленін
С.В. Таран