Справа № 592/6297/24
Провадження № 1-кп/592/421/24
30 квітня 2024 року м. Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024200480001035, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.04.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Суми, не одруженого, з середньою освітою, працездатного, який не працює та не навчається, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданого Сумським відділом № 1 УДМС у Сумській області 26.03.2021 (дійсний до 26.03.2031),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора Окружної прокуратури м. Суми - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
встановив:
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
У період дії воєнного стану, а саме 13.03.2024 о 14:52 год. ОСОБА_3 прийшов до магазину «Аврора» ТОВ «Вигідна покупка», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де його увагу привернули тактична сумка, світлодіодний світильник та запальнички-пальники, що знаходилися на відкритому стелажі магазину. У цей час у ОСОБА_3 виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, 13.03.2024 о 14:52 год. ОСОБА_3 , діючи умисно, протиправно, у період дії воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальних збитків потерпілій стороні та бажаючи настання таких наслідків, знаходячись у приміщенні магазину «Аврора» ТОВ «Вигідна покупка», за адресою: м. Суми, вулиця Британська, буд. 41, впевнившись, що його дії є таємними та за ним ніхто не спостерігає, діючи в умовах воєнного стану, взяв з відкритої полиці стелажу сумку-Cross тактичну «Urban Line» в асорт., у кількості 1 шт. код (28538), світильник світлодіодний складний цоколь арт. 10408, у кількості 1 шт. код (65838), запальничку-пальник турбо KDR 2027, у кількості 2 шт. код (75151), вартість яких, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/119-24/5201-ТВ від 05.04.2024, складає 485 грн. 00 коп.
Вищезазначені світлодіодний світильник та запальнички ОСОБА_3 сховав до внутрішніх кишень куртки яка була на ньому одягнута а тактичну сумку одягнув по верх куртки, після чого, не розрахувавшись за даний товар, покинув приміщення магазину «Аврора» ТОВ «Вигідна покупка».
Викраденим майном ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд, чим завдав магазину «Аврора» ТОВ «Вигідна покупка» матеріального збитку на загальну суму 485 грн. 00 коп.
Крім того, 20.03.2024 о 11:38 год. ОСОБА_3 прийшов до магазину «Аврора» ТОВ «Вигідна покупка», що розташований за адресою: м. Суми, проспект Тараса Шевченка, буд. 2, де його увагу привернули сенсорний, накладний світильник, накладний світильник та запальнички-пальники, що знаходилися на відкритому стелажі магазину. У цей час у ОСОБА_3 виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, 20.03.2024 о 11:38 год. ОСОБА_3 , діючи умисно, повторно протиправно, у період дії воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальних збитків потерпілій стороні та бажаючи настання таких наслідків, знаходячись у приміщенні магазину «Аврора» ТОВ «Вигідна покупка», за адресою: м. Суми, проспект Тараса Шевченка, буд. 2, впевнившись, що його дії є таємними та за ним ніхто не спостерігає, діючи в умовах воєнного стану, взяв з відкритої полиці стелажу світильник накл. LED сенсор.н/батар.2 реж., у кількості 1 шт. код (89120), світильник накладний LED, у кількості 1 шт. код (86609), Запальничка-пальник турбо KDR 2027, у кількості 2 шт. код (75151), вартість яких, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/119-24/5202-ТВ від 08.04.2024, складає 494 грн. 00 коп.
Вищезазначені сенсорний, накладний світильник та накладний світильник ОСОБА_3 сховав до пакету який знаходився в нього в руках а запальнички-пальники до внутрішньої кишені куртки яка була на ньому одягнута, після чого, не розрахувавшись за даний товар, покинув приміщення магазину «Аврора» ТОВ «Вигідна покупка».
Викраденим майном ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд, чим завдав магазину «Аврора» ТОВ «Вигідна покупка» матеріального збитку на загальну суму 494 грн. 00 коп.
Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 Кримінального процесуального кодексу України судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
За встановлених обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) повторно, в умовах воєнного стану та його дії кваліфікує за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 по пред'явленому йому обвинуваченню за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України свою вину за фактичних обставин, установлених під час досудового розслідування та викладених у обвинувальному акті визнав повністю. Суду пояснив, що повністю згоден з пред'явленим обвинуваченням, дуже шкодує про вчинене. Дійсно, 13.03.2024, точний час не пам'ятає, він прийшов до магазину «Аврора», який розташований на вул. Британській в м. Суми, безпосередньо там виник умисел на викрадення майна. У торговому залі взяв з полиці сумку, яку вдягнув на себе, світильник та дві запальнички, які поклав в карман куртки, не розрахувавшись за товар покинув приміщення магазину. Сумку, світильник та одну запальничку подарував знайомим, одну запальничку продав, виручені кошти витратив на продукти харчування.
Крім того, 20.03.2024, точний час не пам'ятає, він прийшов до магазину «Аврора», який розташований на проспекту Шевченка в м. Суми, також безпосередньо там виник умисел на викрадення майна. У торговому залі взяв з полиці два лед-ліхтарики та дві запальнички, які поклав пакет та кишені куртки, не розрахувавшись за товар покинув приміщення магазину. Ліхтарики подарував знайомим, запальнички в нього викрали.
Ним не оспорюється вартість викраденого майна, встановленого проведеними експертними дослідженнями.
У вчиненому розкаюється, просив суворо не карати. Завдану шкоду має намір відшкодувати найближчим часом.
Визнавши на підставі ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, враховуючи думку учасників судового провадження, суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, а також необхідних для вирішення інших питань, зокрема, щодо долі речових доказів, процесуальних витрат, запобіжного заходу.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання суд відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, молодий вік, участь у діяльності ДФТГ, що не заперечено прокурором.
Обставин, що відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
Злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, відповідно до ч. 5 ст. 12 Кримінального кодексу України є тяжким злочином.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до роз'яснень викладених Пленумом Верховного Суду України у постанові «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 Кримінального кодексу України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд на підставі ст. 65 Кримінального кодексу України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами покарання» зазначено, що виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, не судимий, офіційно не працює, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має сталі соціальні зв'язки, має постійне місце проживання, характеризується формально нейтрально за місцем мешкання.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Згідно ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин 5 та 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судами при застосуванні таких норм права.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09.10.2018 у справі № 56/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Згідно ч. 1 ст. 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
При цьому, у п. 8 Постанови ПВСУ № 7 від 24.10.2010 ВСУ звернув увагу на те, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) ( 2341-14 ) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
При визначенні виду покарання ОСОБА_3 суд враховує також вартість викраденого майна, а дії вчинено за відсутності обставин, пов'язаних із воєнною обстановкою (під час дії повітряної тривоги, ракетної небезпеки, комендантської години, тощо), тому при його безальтернативності, суд вважає, що покарання у виді позбавлення волі становитиме надмірний тягар для останнього та не виконуватиме мети, закріпленої у кримінальному законі.
У зв'язку із цим, суд також бере до уваги, що обвинувачений повністю визнав вину, характер поведінки обвинуваченого під час досудового розслідування, що сприяв органу досудового розслідування у розкритті злочину, поведінку під час судового розгляду, що не оспорював фактичних обставин у справі, тим самим продемонстрував бажання стати на шлях виправлення, інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення не є корупційним кримінальним правопорушенням, кримінальними правопорушеннями, пов'язаними з корупцією, кримінальними правопорушення, передбаченими статтями 403, 405, 407, 408, 429 КК України, вчиненими в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, а ОСОБА_3 не є представником держави, у тому числі іноземної, зважаючи на дані, які в сукупності вказують на обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що дають підстави суду для застосування ч. 1 ст. 69 КК України, та при призначенні основного покарання, перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 185 КК України - у виді пробаційного нагляду та покласти на обвинуваченого обов'язки, що визначені ч. ч. 2, 3 ст. 59-1 КК України.
Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Дана позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справах «Ювченко та інші проти України» (рішення від 09 квітня 2020 року), та в справі «Скачкова та Рижа проти України» (рішення від 16 липня 2020 року), де зазначено, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».
У справі «Белане Надь проти Угорщини» (рішення від 13 грудня 2016 року) та у справі «Садоха проти України» (рішення від 11 липня 2019 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються при ухваленні вироку.
Цивільний позов не заявлено.
На підставі частини 2 статті 124 Кримінального процесуального кодексу України з ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів на проведення експертиз № СЕ-19/119-24/5201-ТВ від 05.04.2024, № СЕ-19/119-24/5202-ТВ від 08.04.2024 на загальну суму 2271 грн. 84 коп.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.04.2024 (справа № 592/6122/24, провадження № 1-кс/592/2546/24) до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України: 1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за викликом; 2) не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає з м. Суми, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця свого проживання, роботи.
До набрання вироком законної сили суд вважає за необхідне залишити застосований запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Керуючись статтями 368, 371, 374, 376, 392, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання з застосуванням ст. 69 Кримінального кодексу України у виді пробаційного нагляду на строк 3 (три) роки.
На підставі ч. 2, 3 ст. 59-1 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_3 до відбуття призначеного покарання обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
-виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
ОСОБА_3 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_3 обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації, відповідно до ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 2271 (дві тисячі двісті сімдесят одну) грн. 84 коп.
Речові докази у кримінальному провадженні відповідно до постанови слідчого:
-від 08.04.2024 - оптичний диск з відеозаписом за 13.03.2024;
-від 11.04.2024 - оптичний диск з відеозаписом за 20.03.2024;
залишити в матеріалах кримінального провадження, що зберігаються в Окружній прокуратурі м. Суми.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1