Справа № 504/1556/24
Номер провадження 3/504/985/24
30.04.2024смт.Доброслав
Суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Якимів А.В., розглянувши матеріали справи, що надійшли УПП Департаменту патрульної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
на розгляд Комінтернівського районного суду Одеської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 .
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому правопорушенні не визнав. Також, ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотання про визнання його правосуб'єктності, як людини. Крім того, надав суду заяву, відповідно якої зазначив, що перебуває у правовому статусі - людина і є єдиним джерелом влади та наділяє державні органи владними повноваженнями, надав суду доручення на захист його прав та заборонив застосовувати відносно нього фікції та презумпції. Також, надав суду письмову заяву про закриття провадження відносно нього, яка аргументована наступними доводами: Національна поліція України не є органом державної влади або юридичною особою публічного права, суб'єктом публічно-владних повноважень; у поліцейських не було законних підстав вимагати від нього будь-яких дій; працівники поліції не знають ознак сп'яніння та не перелічили виявлені ознаки у нього. Крім того, просив долучити до матеріалів провадження низку письмових матеріалів та диск з відеозаписами.
Крім того, ОСОБА_1 надав письмові пояснення по суті протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно якого він 20.03.2024 керував автомобілем КІА р.н. НОМЕР_1 , на виїзді з м. Одеси. На КПП був зупинений працівниками поліції через відсутність, на автомобілі, заднього номерного знаку. Після чого, поліцейський почав наполягати на тому, щоб ОСОБА_1 надав йому свої документи для складення протоколу. На його вимогу пред'явити службове посвідчення, поліцейський не надав такого посвідчення, а показав «Спеціальний жетон». На запитання ОСОБА_1 чи є в працівника поліції довіреність від Національної поліції на здійснення будь-яких правочинів, поліцейський відповів що немає. Отже, ніяких підстав вважати що ОСОБА_1 має справу з представниками органів державної влади в нього не було, оскільки вони не змогли підтвердити свої повноваження відповідним затвердженим документом. В цей час, до авто підійшов інший поліцейський ОСОБА_3 . На усну «аферту» у вигляді надати документи, яку запропоновав лейтенант ОСОБА_4 та «вступити до правових взаємовідносин», ОСОБА_1 відповів відмовою, що видно на відео записі. Саме в цей час ОСОБА_4 здійснив правопорушення передбачене ст.353 ККУ Самовільне привласнення владних повноважень. Далі, ці працівники здійснювали його незаконне затримання, на пряме запитання чи він затриманий відповідали що ні, але не давали можливості рухатися далі протягом півтори години, та заблокували його авто з переду і з заду аварійними конусами, на вимогу скласти протокол про адміністративне затримання не реагували. Після чого, поліцейські вступили в «шахрайський зговір» і склали на ОСОБА_1 дві постанови і протокол. Свої документи поліцейським ОСОБА_1 не надавав, оскільки поліцейські не підтвердили свої повноваження і на підставі ст.63 КУ відмовився повідомляти будь яку інформацію про себе.
Судом встановлено, що 20.03.2024 о 13:08 год. за адресою: Одеська область, Одеський район, автодорога М14 21км+700м водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом КІА SOUL р.н. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, неприродна блідість, сповільнена мова). Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився, порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджується такими доказами:
-протоколом про адміністративне правопорушення від 20.03.2024 серії ААД №852374, що складений уповноваженою особою та підписаний ОСОБА_1 ;
-поясненнями ОСОБА_1 , який у протоколі про адміністративне правопорушення зазначив: «На підставі ст. 28 Конституції відмовляюсь від медичного дослідження. Не знаходився ні в якому стані сп'яніння»;
-відео записами, дослідженими в ході розгляду справи, на яких зафіксована відмова ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп'яніння.
Вказані докази повністю підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність, серед іншого, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Щодо доводів ОСОБА_1 викладених у клопотанні про закриття провадження за відсутності складу правопорушення, суд зазначає наступне.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.
У статті 1 Конституції України, Україна проголошується правовою державою, і, як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини та громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. Зобов'язання держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних і справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплено як основоположні принципи в Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 КУпАП протоколи про правопорушення за ст. 130 КУпАП мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції.
Протокол про адміністративне правопорушення складено інспектором полку Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Березюком Є.І., тобто посадовою особою органу Національної поліції, що відповідає приписам ч. 1 ст. 255 КУпАП.
Також, судом досліджено інформацію, що знаходиться на оптичному носії, що долучений до матеріалів справи, який містить дані, щодо спілкування поліцейських та водія ОСОБА_1 . З відео запису встановлено, що у зв'язку з порушенням Правил дорожнього руху, а саме п. 2.9 В, відсутністю заднього номерного знаку, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції. В ході розмови, працівник поліції, який представився водію, виявив у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння та назвав вказані ознаки водію, а саме: неприродна блідість, розширені зіниці очей. Водій ОСОБА_1 категорично відмовився від проведення огляду, після чого працівник поліції роз'яснив водію його права та направився складати адміністративні матеріали.
Згідно з п. 2 розділу І Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція №1452/735) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з п. 12 розділу 2 Інструкції №1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Таким чином, судом встановлено, що працівник поліції, який вказав, що в ОСОБА_1 , наявні ознаки наркотичного сп'яніння, перелічивши такі, мав передумови вимагати від останнього проходження огляду на стан сп'яніння, а тому діяв на підставі та в межах своїх повноважень.
Отже, суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що Національна поліція України не є органом державної влади або юридичною особою публічного права, суб'єктом публічно-владних повноважень; у поліцейських не було законних підстав вимагати від нього будь що; працівники поліції не знають ознак сп'яніння та не перелічили виявлені у ОСОБА_1 ознаки, оскільки вони спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Відносно пояснень, зазначених ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення суд зазначає, що згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дійсно, відповідно до ч. 2 ст. 28 Конституції України, жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
Разом з тим, в даному випадку водію запропоновано пройти огляд у лікаря-нарколога відповідно до вимог закону, як особі, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, при цьому підстави та порядок такого огляду визначені законом. Тобто, здійснення будь-яких медичних дослідів відносно ОСОБА_1 , в останнього не вимагалося.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, нормативно закріпленим обов'язком водія є проходження огляду для встановлення стану сп'яніння на вимогу працівника поліції, а тому доводи ОСОБА_1 в цій частині відхиляються.
Європейський суд з прав людини також вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України»).
Суд констатує, що інші доводи ОСОБА_1 з приводу обставин вчинення адміністративного правопорушення є загальними, та не спростовують висновків суду, щодо його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки докази, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, як і сам протокол є належними та допустимими доказами винуватості особи.
Визначаючи вид та розмір адміністративного стягнення, за вчинене порушення, суд враховуючи безальтернативність адміністративного стягнення за дане порушення, та вважає необхідним накласти на правопорушника адміністративне стягнення, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортним засобами строком на 1 рік.
Крім того, відповідно до частини 5 статті 4 Закону України «Про судовий збір», а також статті 40-1 КУпАП у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення особа, на яку накладено таке стягнення, сплачує судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,6 грн.
Керуючись ст. ст. 40-1, ст. 130, 283, 284 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортним засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,6 (шістсот п'ять) гривень (шістдесят) копійок.
Відповідно до ч. 1 ст.307КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш, як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Реквізити для сплати штрафу і судового збору розміщені на офіційному веб порталі «Судова влада» - https://km.od.court.gov.ua/sud1515/gromadyanam/zbir/ та https://km.od.court.gov.ua/sud1515/gromadyanam/tax/.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд Одеської області.
Суддя А. В. Якимів