справа № 489/961/22
провадження №8/489/2/24
30 квітня 2024 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
секретаря судового засідання Єлишевої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в якій просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, судовий наказ Ленінського районного суду міста Миколаєва від 18.02.2022 у справі №489/961/22.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 15.02.2024 йому стало відомо із застосунку Дія, що 18.02.2022 Ленінським районним судом міста Миколаєва було винесено судовий наказ про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 10.12.2021 до досягнення найстаршою дитиною повноліття та судового збору в дохід держави у розмірі 248,10 грн. Того ж дня він звернувся до Інгульського ВДВС у місті Миколаєві, на його звернення було повідомлено, що в Інгульському ВДВС у місті Миколаєві виконавчі документи про стягнення аліментів з нього не перебувають. При цьому, на виконанні перебував судовий наказ про стягнення в дохід держави судовий збір, який був сплачений боржником. ОСОБА_2 повідомила йому, що коли вони були у сварці подала до суду заяву про стягнення аліментів з нього на утримання дітей, але не повернула його після примирення, тому суд виніс судовий наказ. Оскаржуваний судовий наказ не пред'являвся до виконання, оскільки він належним чином виконує свої батьківські обов'язки по утриманню дітей та діти разом з громадянською дружиною проживають з ним. Враховуючи, що боржник добровільно сплачує аліменти на утримання дітей та діти проживають разом з ним, як і сам стягувач, та виконавчий документ не пред'являвся до виконання, просить визнати судовий наказ таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Миколаєва Коваленка І.В. від 07.03.2024 заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.
У судове засідання, призначене на 09.04.2024, сторони, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, не з'явились.
Заявник надав до суду письмову заяву в якій просить провести розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Стягувач надала до суду письмову заяву в якій просить задовольнити заявлені вимоги, оскільки боржник добровільно сплачує аліменти на утримання дітей та діти проживають разом з ними, вона не має жодних претензій до свого чоловіка, та виконавчий документ не подавався до виконання.
Згідно з частиною третьою статті 432 ЦПК України, неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частин п'ятої, дев'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи та матеріали заяви, дійшов наступного.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №279, та серії НОМЕР_2 , актовий запис №686, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 записані батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується спеціальним ордером на житлову площу в гуртожитку №47 від 30.06.2020, та інформацією про зареєстроване/задеклароване місце проживання/зняття із зареєстрованого/задекларованого місця проживання особи від №1496/ІРТГ, №1497/ІРТГ та №1498/ІРТГ 22.02.2021, та №2293/19.04.01-02/24 від 15.01.2024.
18.02.2022 Ленінським районним судом міста Миколаєва було винесено судовий наказ, яким з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 10.12.2021 до досягнення найстаршою дитиною повноліття та судовий збір в дохід держави у розмірі 248,10 грн.
Згідно відповіді Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №30287 від 16.02.2024 виконавчі документи про стягнення аліментів з ОСОБА_1 не надходили та на примусовому виконанні станом на 16.02.2024 у відділі не перебувають.
Згідно з частиною третьою статті 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Статтею 173 ЦПК України передбачено, що суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
Відповідно до змісту частин першої, другої статті 432 ЦПК України, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або 3) з інших причин. При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню.
Законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у частині другій статті 432 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №2-4671/11 сформульовано правовий висновок, що підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято поділяти на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов'язку), зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання й інші, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є вичерпним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Отже, до підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об'єктивно відсутній обов'язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Враховуючи наведені норми закону, факт того, що діти проживають з батьком, він приймає участь в матеріальному утриманні дітей, спірний судовий наказ до примусового виконання не пред'являвся, та зважаючи на визнання заявлених вимог стягувачем, суд дійшов висновку про необхідність визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ по справі №489/961/22, виданий Ленінським районним судом міста Миколаєва 18.02.2022 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
За такого, суд вважає за необхідне заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Керуючись статтями 173, 432 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ, виданий 18.02.2022 Ленінським районним судом міста Миколаєва по справі №489/961/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 10.12.2021 до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 30.04.2024.
Суддя І.В. Коваленко