30.04.2024
Справа № 331/2257/24
Провадження № 2/331/1516/2024
30 квітня 2024 року суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Жукова О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,
Позивач в особі представника ОСОБА_2 15.04.2024 звернувся до Жовтневого районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
Ухвалою судді Жовтевого районного суду м.Запоріжжя Жукової О.Є. від 16 квітня 2024 року зазначену позовну заяву було залишено без руху на підставі ст.185 ЦПК України та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху з підстав несплати судового збору, яку було надіслано до представника позивача ОСОБА_2 на електронну пошту, зазначену в позовній заяві: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалу суду від 16 квітня 2024 року про залишення позовної заяви без руху представником отримано 16 квітня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, однак станом на 30 квітня 2024 року до Жовневого районного суду м.Запоріжжя ніякої квитанції про сплату судового збору по даній справі не надходило.
Розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, прихожу до висновку про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачеві, виходячи із наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом враховано, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.
У ст. 129 Конституції України закріплено конституційний припис, згідно якого розгляд справ в судах відбувається відкрито, що, в свою чергу, гарантує особі, яка бере участь у справі, можливість своєчасно дізнатися про результати судового розгляду і отримати копію судового рішення з метою оскаржити судове рішення у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до принципу диспозитивності, на якому неодноразово наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, особи, які беруть участь у справі, мають можливість вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.
Вказаний принцип надає кожному учаснику процесу можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, особа має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Однак, після подання 15 квітня 2024 року до суду позовної заяви ані позивач ані його представник не вжили жодних заходів для того, щоб дізнатися про стан розгляду цієї заяви та усунути виявлені недоліки у встановлений судом десятиденний строк, про які зазначено в ухвалі суду від 16 квітня 2024 року, то позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню на підставі ч.3 ст.185 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно із ч. 5 ст.185 ЦПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 185, 285 ЦПК України, суддя,
Вважати неподаною і повернути позивачу позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Суддя: О.Є. Жукова