Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313
Іменем України
27.11.2007
Справа №2-24/16047-2006А
За адміністративним позовом - Державного підприємства (ДП) «Видавництво і друкарня «Таврида» (95040, м. Сімферополь, вул.Генерала Васильєва, 44 )
До відповідача - Управління Пенсійного фонду України (ПФУ) в Центральному районі м. Сімферополя (9500, м.Сімферополь, вул..Леніна,17)
про визнання протиправним дій та скасування рішення
Суддя Г.Г.Колосова
При секретарі Капустіної І.М.
Від позивача - Мамутов А.Д., представник, довіреність у справі
Від відповідача - Захарчук О.О., головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу, довіреність у справі
Обставини справи:
Позивач звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України (ПФУ) в Центральному районі м. Сімферополя, у якому просить визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду стосовно самостійного змінення призначення платежу ДП «Видавництво і друкарня «Таврида», погашаючи ті недоїмки, стосовно яких у ДВС відкриті виконавчі провадження; скасувати рішення Управління Пенсійного фонду № 691 від 01.09.2006р. та № 1107 від 08.06.2006р. про застосування фінансових санкцій і нарахування пені; а також зобов'язати Управління Пенсійного фонду вчинити певні дії що до ретельного перерахування недоїмки ДП «Видавництво і друкарня «Таврида» по сплаті страхових внесків з урахуванням періоду мораторію (з 05.09.2006р. до 29.12.2006р.).
Ухвалою від 27.11.2006р. суд зупинив провадження у справі та призначив судово-економічну експертизу.
Ухвалою від 25.09.2007р. провадження у справі поновлене.
У судовому засіданні 05.11.2007р. позивач надав уточнення позовних вимог, згідно з якими він просить визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду стосовно самостійного змінення призначення платежу ДП Видавництво і друкарня «Таврида», погашаючи ті недоїмки, стосовно яких у ВДВС відкриті виконавчі провадження, та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду № 691 від 01.09.2006р. та № 1107 від 08.06.2006р. про застосування фінансових санкцій і нарахування пені.
У судових засіданнях та у поясненнях до позову позивач підтримує уточнені позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням висновку експертизи.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить у позові відмовити за мотивами, викладеними у запереченні на позов та у судовому засіданні.
Відповідач позовні вимоги не визнає за мотивами, які викладені у запереченнях на позов та у судових засіданнях.
Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України» № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до внесених змін до Кодексу Адміністративного судочинства України (від 08.09.2005р. № 2875-ІУ) повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється судом тільки за вимогою особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду.
Вказаних вимог від сторін не надходило.
Суд вважає можливим проведення судового процесу без здійснення фіксування судового процесу технічними засобами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд, -
встановив:
Державне підприємство «Видавництво і друкарня «Таврида» зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим 21.08.2002р. та зареєстровано в УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя як платник страхових внесків.
08.06.2006р. Управлінням ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя було винесено рішення № 691, яким до позивача застосований штраф у сумі 180230,64 грн. та нарахована пеня у розмірі 56467,19 грн. (а.с. 22).
Також 01.09.2006р. Управлінням ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя було винесено рішення № 1107, яким до позивача застосований штраф у сумі 82529,81 грн. та нарахована пеня у розмірі 20907,16 (а.с. 21).
Позивач просить скасувати вказані рішення, посилаючись на те, що відповідач неправомірно змінював призначення платежів поточних сум страхових внесків, які сплачувались позивачем, та зараховував їх у погашення заборгованості, яка виникла раніше, у тому числі і тієї, відносно якої відкрито виконавче провадження.
Крім того, у період з 05.09.2005р. по 29.12.2005р. діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів у відношенні ДП «Видавництво і друкарня «Таврида», однак відповідач не врахував цей факт при нарахуванні штрафу та пені.
Також позивач вказує, що заборгованість (по пені та штрафам), яка нарахована відповідачем у рішенні № 1107 від 01.09.2006р., не співпадає з сумами заборгованості, які вказані у листі Управління Пенсіонного фонду про досудову санацію № 725/01-5 від 30.08.2006р.
Позивач також посилається на те, що з акту звірки та розрахунків позивача не вбачається, яким чином нараховані штраф та пеня, чи врахований той факт, що рішенням Пенсійного фонду України № 9175/05-10 від 17.07.2006р. продовжений строк розгляду скарги на рішення № 691 та встановлено не нараховувати пеню до 27.08.2006р., рішенням Пенсійного фонду України № 13851/07-10 від 25.10.2006р. продовжений строк розгляду скарги на рішення № 691 та № 1107 до 04.12.2006р. та встановлено не нараховувати пеню протягом процедури оскарження.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що згідно з ч. 6 ст. 20 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IVвід 09.07.2003р. із змінами та доповненнями (Закон № 1058) страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно з ч. 5 ст. 106 Закону № 1058 за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Тому відповідач вважає правомірним зарахування поточних платежів позивача у рахунок сплати попередньої заборгованості.
А оскільки позивач має несплачену заборгованість, до нього мають бути застосовані санкції на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058.
Доводи відповідача суд до уваги не приймає, а уточнені вимоги позивача суд вважає такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.
Як вбачається з рішень, які оспорюються, штраф та пеня нараховані на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058.
Згідно з п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції:
за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;
20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;
50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Як вказано у рішенні № 691 від 08.06.2006р., штраф та санкції нараховані у розмірі 10%, 20%, 50%, тобто затримка сплати заборгованості складає 30, до 90 та більше 90 календарних днів.
У рішенні № 1107 від 01.09.2006р. вказано, що штраф та санкції нараховані у розмірі 20% та 50%, тобто затримка сплати заборгованості складає до 90 та більше 90 календарних днів.
Відповідачем до матеріалів справи надані розрахунки сум вказаних у рішеннях (87-93).
За який період виникла заборгованість, яка вказана у розрахунках, у який термін вона повинна бути сплачена, у розрахунках не вказано.
Тобто неможливо перевірити правомірність нарахування штрафу та пені, встановити, яким чином та за який період вони нараховані.
До матеріалів справи надано рішення Пенсійного фонду України № 9175/05-10 від 17.07.2006р., яким продовжений строк розгляду скарги позивача на рішення № 691 від 08.06.2006р. (а.с. 34).
Рішенням Пенсійного фонду України № 13851/07-10 від 25.10.2006р. продовжений строк розгляду скарги позивача на рішення № 691 від 08.06.2006р. та № 1107 від 01.09.2006р. до 04.12.2006р. (а.с. 139).
Згідно з ч. 12 ст. 106 Закону № 1058 у разі оскарження страхувальниками вимоги про сплату недоїмки або рішення про накладення штрафу нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу Пенсійного фонду або позову до суду.
Як вбачається з розрахунку до рішення № 1107 від 01.09.2007р., у вказаний період пеня була нарахована.
На які суми вона нараховувалась, чи включена у них сума за рішенням № 691 від 08.06.2006., встановити неможливо.
Також, як вбачається з постанови заступника керівника державної Виконавчої служби в Центральному районі м. Сімферополя від 21.07.2006р. про об'єднання виконавчих проваджень про стягнення сум з ДП «Видавництво і друкарня «Таврида», на виконанні у ДВС знаходяться вимога ПФУ у Центральному районі м. Сімферополя № ю-612-с від 07.06.2006р. на суму 52170,74 грн., № ю-210-с від 06.04.2006р. на суму 56715,08 грн. (а.с. 30).
Крім того, згідно з мировою угодою у справі № 2-29/13419-2005 від 22.12.2005р. заборгованість у розмірі 251520,39 станом на 22.12.2005р. повинна бути перерахована ДП «Видавництво і друкарня «Таврида» згідно графіку погашення: у 1 кварталі 2006р. - 117168 грн., 2 квартал 2006р. - 134352,39 грн. (а.с. 81).
Дослідивши надані матеріали, суд вважає, що порядок погашення та строки погашення сум, які знаходяться на примусовому виконанні у ДВС, та згідно графіку погашення за мировою угодою інші, ніж передбачені Законом № 1058.
Однак доказів того, що вказані факти враховані при нарахування штрафу та пені, відповідач не надав.
Взагалі, чи включені вказані суми у розрахунок, за порушення якого саме строку оплати нараховані штраф та пеня, якщо вказані суми включені у розрахунок, встановити неможливо.
У позовній заяві позивач посилається на те, що у період з 05.09.2006р. по 29.12.2006р. діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що фактично мораторій діяв 05.09.2005р. по 29.12.2005р.
Посилання позивача на те, що відповідач не врахував цей факт при нарахуванні штрафу та пені, суд до уваги не приймає, оскільки рішення винесені після залишення без розгляду заяви Управління ПФУ у Центральному районі м. Сімферополя про порушення справи про банкрутство ДП «Видавництво і друкарня «Таврида» ухвалою господарського суду АР Крим від 29.12.2005р. у справі № 2-29/13419-2005.
Згідно з висновком № 142/06 від 18.09.2007р. судово-бухгалтерської експертизи нараховані ДП «Видавництво і друкарня «Таврида» пеня та штраф, зазначені у рішеннях Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя № 691 від 08.06.2006р. та № 1107 від 01.09.2006р. не можуть бути обґрунтовані (а.с. 108-114).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про скасування рішення Управління Пенсійного фонду № 691 від 01.09.2006р. та № 1107 від 08.06.2006р. про застосування фінансових санкцій і нарахування пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Крім того, уточнивши позовні вимоги, позивач просить визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду стосовно самостійного змінення призначення платежу ДП Видавництво і друкарня «Таврида», погашаючи ті недоїмки, стосовно яких у ВДВС відкриті виконавчі провадження.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що УПФУ як кредитор передавши вимогу про сплату боргу на примусове виконання у ВДВС, автоматично передає своє право кредитора самостійно стягувати та нараховувати грошові кошти в рахунок вже переданої на примусове виконання вимоги про сплату боргу. Керуючись ст..11 Закону України «Про виконавче провадження», після того, як кредитор передає своє право вимоги, тобто право кредитора, УПФУ набуває статус (права та обов'язки) стягувача, а право примусового стягнення заборгованості переходить до державного виконавця ВДВС.
Статтею 11-1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені права та обов'язки сторін у виконавчому провадженні. Право стягувача - УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя в АРК, самостійно погашати заборгованість методом змінення призначення платежу боржника (підприємства) на користь боргу, про стягнення якого у ДВС відкрито провадження, законодавством не передбачено.
Однак, з позовної заяви, уточнення до позовної заяви та пояснень позивача у судових засіданнях не вбачається, якими платіжними документами, коли та у яких розмірах були сплачені платежі, призначення яких самостійно змінив відповідач, яке саме призначення він змінив.
Тобто встановити які конкретно дії просить визнати протиправними позивач, неможливо.
З урахуванням викладеного, вимоги позивача щодо визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду стосовно самостійного змінення призначення платежу ДП Видавництво і друкарня «Таврида», погашаючи ті недоїмки, стосовно яких у ВДВС відкриті виконавчі провадження, задоволенню не підлягають, у позові у цій частині відмовлено.
Оскільки п. 2 ч. 3 розділу VII КАС України передбачено, що розмір судового збору визначається відповідно п.п. б п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», що дорівнює 3,40 грн., зайво сплачене держмито у сумі 13,60 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, відповідно до п.2 ст. 89 КАС України по його заяві.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 2001 грн. 70коп. з Державного бюджету України на підставі ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно задоволеним вимогам.
Крім того, платіжним дорученням № 467 від 06.03.2007р. позивачем оплачено 2000грн. за проведення експертизи, які також підлягають стягненню з бюджету на його користь.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова складена у повному обсязі 30.11.2007року.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. ч.3 ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду в Центральному районі м. Сімферополя № 691 від 01.09.2006р. та № 1107 від 08.06.2006р. про застосування фінансових санкцій і нарахування пені.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства (ДП) «Видавництво і друкарня «Таврида» (95040, м. Сімферополь, вул.Генерала Васильєва, 44, ЄДРПОУ 05905680) 2001грн.70 коп. державного мита.
У решті позову відмовити.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.