1Справа № 335/3297/24 1-кс/335/1742/2024
26 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082060000369 від 10.03.2023 року, досудове розслідування у якому здійснюється Відділом поліції № 1 ЗРУП ГУНП України в Запорізькій області, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Черноземне, Якимівського району, Запорізької області, який має середню освіту, неодружений, зі слів має неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не засудженого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, -
З наданих слідчому судді матеріалів вбачається, що Відділом поліції № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082060000369 від 10.03.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, у якому ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, за наступних обставин.
В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_6 , керуючись прагненням до наживи, перебуваючи у невстановленому місці, при невстановлених обставинах, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, вирішив зайнятися злочинною діяльністю, спрямованою на заволодіння чужим майном громадян України, шляхом таємного викрадення чужого майна та вимагання грошових коштів, з метою незаконного збагачення та протиправного отримання матеріальних благ протягом тривалого часу внаслідок вчинення корисливих умисних злочинів проти власності.
При цьому, розуміючи, що всі етапи злочинної діяльності задля досягнення кінцевого результату провести самотужки не вдасться та існує значний ризик бути викритим правоохоронними органами, ОСОБА_6 , володіючи лідерськими якостями, організаторськими здібностями та комунікабельністю, з метою незаконного збагачення та отримання матеріальних благ, керуючись корисливим мотивом і прагненням до наживи, вирішив утворити та очолити внутрішньо та зовнішньо стійке об'єднання - злочинну організацію, з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, спрямованих на таємне викрадення майна та вимагання грошових коштів.
ОСОБА_6 , будучи наближеною особою до так званого «вора в законі» на кримінальне прізвисько «Принц» і особисто вважаючи себе «кримінальним авторитетом», маючи підтримку в кримінальному середовищі, відповідно до неписаних правил та «воровських законів», користуючись своїм авторитетом, який надав йому певний пріоритет щодо взаємодії з іншими учасниками кримінального середовища, особистими якостями та можливостями, прийняв на себе повноваження лідера та керівника злочинної організації, взявши на себе функції керування вчиненням злочинів, наданням інструктажів щодо підготовки та безпосереднього вчинення іншими співучасниками крадіжок і вимагання грошових коштів, визначення послідовності дій останніх під час вчинення злочинів, об'єднання їхніх зусиль, детальний розподіл між ними обов'язків, складання спільного плану, який є обов'язковим для безумовного виконання всіма членами злочинної організації, що має на меті отримання швидкого та незаконного збагачення, особисто залучив до участі в злочинній організації довірених осіб, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які надали згоду на участь у ній та вчинені злочинів проти власності.
Крім того, з метою вчинення злочинів, спрямованих на таємне викрадення майна та вимагання грошових коштів, членами даної злочинної організації було залучено третіх осіб, з числа знайомих, які виконували роль виконавців, тобто які у співучасті з іншими суб'єктами кримінального правопорушення безпосередньо вчиняли кримінальні правопорушення.
Так, ОСОБА_10 , у невстановлений в ході досудового розслідування час, діючи у складі злочинної організації, діючи умисно, за вказівками та під керівництвом ОСОБА_6 , з відома інших учасників злочинної організації, залучив в якості виконавця ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 , будучи наближеним до членів вказаної злочинної організації, здійснюючи надання послуг з перевезення пасажирів (таксі) у Комунарському районі м. Запоріжжя, діючи за вказівкою невстановленої особи з числа членів вказаної злочинної організації, здійснював нагляд за іншими таксистами у вказаному районі, щодо сплати ними членам вказаної злочинної організації фіксованої суми грошових коштів за можливість надання послуг з перевезення пасажирів.
Так, 20.01.2024, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за вказівкою та за попередньою змовою з іншими членами вказаної злочинної організації, діючи спільно з невстановленою особою, діючи в умовах воєнного стану, перебуваючи в районі вул. Броньова у м. Запоріжжі, використовуючи два невстановлені в ході досудового розслідування автомобілі, перекрили рух автомобіля потерпілого ОСОБА_11 , який при цьому здійснював надання послуг з перевезення пасажирів (таксі) у Комунарському районі м. Запоріжжя, після чого, продовжуючи спільний злочинний умисел, направлений на вимагання грошових коштів, шляхом демонстрації бейсбольних биток та залякування, висловив погрози в бік потерпілого ОСОБА_11 , щодо подальших умов надання послуг з перевозки пасажирів у даному районі, наказавши при цьому потерпілому залишатись на місці та очікувати інших членів вказаної злочинної організації для вирішення вказаного питання.
В подальшому, того ж дня, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , діючи умисно, під пильним керівництвом ОСОБА_6 , та з відома ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , продовжуючи спільний злочинний умисел, направлений на вимагання грошових коштів, використовуючи автомобіль марки «BMW» реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки «Mercedes» реєстраційний номер « НОМЕР_2 », повторно перекрили рух автомобіля ОСОБА_11 та наказали останньому їхати за адресою: АДРЕСА_3 .
Прибувши за вказаною адресою, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , спільно з іншими невстановленими особами, діючи у складі злочинної організації, під пильним керівництвом ОСОБА_6 , та з відома ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , продовжуючи спільний злочинний умисел, направлений на вимагання грошових коштів, погрожуючи спричиненням тілесних ушкоджень потерпілому, висловили вимогу передачі їм грошових коштів в сумі від 25 000 до 30 000 гривень за можливість подальшого надання послуг з перевезення пасажирів (таксі) у Комунарському районі м. Запоріжжя.
Наступного дня, невстановлена особа, діючи спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , в ході телефонної розмови висловила від імені останніх вимогу до потерпілого ОСОБА_11 про передання їм грошових коштів в сумі 25 000 гривень за можливість подальшого надання послуг з перевезення пасажирів (таксі) у Комунарському районі м. Запоріжжя, у зв'язку з чим потерпілий звернувся до правоохоронних органів.
В подальшому, 25.03.2024 ОСОБА_5 , діючи умисно, продовжуючи спільний з іншими членами вказаної злочинної організації злочинний умисел, направлений на вимагання грошових коштів, діючи за вказівками ОСОБА_10 та за попередньою змовою з іншими членами злочинної організації, діючи в умовах воєнного стану, отримав від потерпілого ОСОБА_11 вищевказані грошові кошти в сумі 25 000 гривень за «безперешкодне» надання послуг з перевезення пасажирів в Комунарському районі м. Запоріжжя.
Посилаючись на те, що ОСОБА_5 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, може переховуватись від органів досудового розслідування й суду; впливати на свідків, потерпілого та інших осіб, які можуть бути причетні до злочину; вчинити інше кримінальне правопорушення; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а також на обставини і тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення і передбачений Законом строк покарання у вигляді позбавлення волі за його вчинення, зазначаючи про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, який не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду і забезпечити виконання процесуальних рішень у провадженні, слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, у якому просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 строком на 60 днів.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні. Посилаючись на тяжкість кримінального правопорушення і обставини його вчинення, а також дані про особу підозрюваного, який не працевлаштований та може продовжити вчинення кримінальних правопорушень, наполягав на наявності ризиків, про які зазначено у клопотанні. Наполягав, що більш м'який запобіжний захід не здатен забезпечити належну поведінку підозрюваного, тому просить застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, а у разі її визначення - у розмірі співмірному завданим збиткам. Зазначив, що строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні триває до 27.05.2024 року.
Захисник у судовому засіданні проти клопотання заперечував. Вважає недоведеними вищевказані ризики, зазначаючи, що підозрюваний після повідомлення йому про підозру не переховувався, самостійно з'явився до суду для розгляду даного клопотання, жодних дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню не вчиняв. Просив застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід, який забезпечить належну поведінку останнього і виконання ним процесуальних обов'язків, а саме: у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , на проживання за якою надала згоду його цивільна дружина ОСОБА_12 .
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію захисника, пояснив, що за місцем реєстрації не мешкає у зв'язку з окупацією, там залишилася його донька. На даний час проживає за адресою: АДРЕСА_2 з цивільною дружиною та її батьками, де може перебувати під домашнім арештом, не працює, доходу не має.
Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що Відділом поліції № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082060000369 від 10.03.2023 року, у якому 20.04.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
В ході розгляду клопотання встановлено, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023082060000369 триває до 27.05.2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих до нього матеріалах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , яке відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжкого злочину, та передбачений Законом вид покарання у вигляді позбавлення волі строком до дванадцяти років.
Також слідчий суддя враховує встановлені в ході розгляду клопотання дані про особу підозрюваного, який раніше не засуджений, не працевлаштований, останнім часом проживає у м. Запоріжжі, неодружений, та враховує його вік і стан здоров'я.
Даних про наявність у підозрюваного неповнолітньої дитини стороною захисту не надано, та, на переконання слідчого судді, наведені стороною захисту в ході розгляду клопотання обставини, є недостатніми для висновку про наявність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків.
Також не надано достовірних даних про те, що зазначена підозрюваним адреса у м. Запоріжжі є його постійним місцем проживання протягом тривалого часу, а не тимчасовим житлом, з огляду на те, що останній зареєстрований у іншому населеному пункті, де проживав до початку окупації. Крім того, у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини реєстрації підозрюваного за вказаною адресою як внутрішньо переміщеної особи.
З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини кримінального правопорушення, його тяжкості, даних про особу підозрюваного, на переконання слідчого судді, дослідженими матеріалами повністю підтверджуються ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КК України, про які зазначено у клопотанні слідчого та наведено прокурором у судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини наголошує, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі „Ілійков проти Болгарії” Європейський суд з прав людини зазначив, що „суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів”.
Оцінюючи ризики слідчий суддя враховує відсутність даних про наявність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків та виходячи із тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення і передбаченого законом покарання, приходить до висновку про обґрунтованість ризику переховування.
Обставини кримінального правопорушення і спосіб його вчинення, яке суперечить встановленим нормам та правилам поведінки у суспільстві, свідчить про вірогідність перешкоджання кримінальному провадженню з боку підозрюваного, враховуючи його спосіб життя та оточення.
Враховуючи, що в рамках досудового розслідування не встановлено всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження, а також всіх осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень, обґрунтованим є ризик впливу з боку підозрюваного на свідків, потерпілого та інших осіб, які можуть бути причетні до інкримінованого йому злочину.
В тому числі, прокурором обгрунтовано ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підозрюваним, з огляду на відсутність у нього будь-якого джерела доходу.
Стороною захисту наявність встановлених ризиків заперечується, однак в ході розгляду клопотання не наведено об'єктивних даних на їх спростування. Доводи на їх відсутність з огляду на те, що підозрюваний з дня повідомлення про підозру не переховувався та самостійно з'явився для розгляду даного клопотання, є недостатніми, враховуючи, що підставою застосування запобіжного заходу є не лише оцінка поведінки підозрюваного, а наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, ризики настання яких підтверджені стороною обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України” крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Надані слідчому судді матеріали кримінального провадження і встановлені в ході розгляду клопотання обставини кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_5 дають підстави для висновку про високий рівень їх суспільної небезпеки.
За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що тяжкість покарання, передбачена Законом за вчинення інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення у сукупності з обставинами його вчинення та наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також даних про його особу, обґрунтовують доводи органу досудового розслідування щодо підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, про застосування якого подано дане клопотання.
В силу встановлених в ході розгляду клопотання обставин, на переконання слідчого судді, поведінка підозрюваного під час досудового розслідування може бути забезпечена належним чином шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наведених органом досудового розслідування даних про обставини кримінального правопорушення, предмету злочину, його суспільної небезпеки й усвідомлення її підозрюваним, а також ступеню його участі у вченні кримінального правопорушення, згідно повідомленої підозри.
В ході розгляду клопотання суду надано відомості про власника житла за адресою, за якою підозрюваний може перебувати під домашнім арештом, а також згоду на це особи, яка проживає у зазначеному будинку та дані про неї, які долучено до матеріалів клопотання, проте, доводи в обгрунтування застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є непереконливими.
Стороною захисту не доведено, що більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту здатен забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків, будь-яких обгрунтованих даних щодо його характеристики та міцності його соціальних зв'язків суду не надано.
Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, одним із видів яких є запобіжні заходи.
Обставин, які б свідчили про те, що захід забезпечення кримінального провадження - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено та стороною захисту не наведено, обґрунтованих даних щодо неможливості утримання підозрюваного в ізоляції за станом здоров'я матеріали справи не містять та в судовому засіданні не наведено.
Встановлені слідчим суддею обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органу досудового й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також з метою запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Проте, слідчий суддя, вирішуючи питання доцільності визначення підозрюваному ОСОБА_5 розміру застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні, враховує положення статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у світлі якої, визначаючи доцільність тримання під вартою підозрюваного, суд має розглянути й альтернативні заходи забезпечення його явки до суду.
Виходячи із встановлених у судовому засіданні обставин, стадії досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, мети застосування запобіжного заходу, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 4 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
На підставі встановлених в ході розгляду клопотання обставин, слідчий суддя враховує характер та обставини кримінального правопорушення, розмір заподіяної шкоди, а також соціальне становище підозрюваного та його майновий стан.
Виходячи з вимог ст. ст. 178, 182 КПК України, з урахуванням положення Закону України „Про державний бюджет України на 2024 рік” щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2024 року складає 3 028 гривень, слідчий суддя приходить до висновку, що для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, є необхідним визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 гривень, внесення якої може гарантувати належну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків.
Під час розгляду клопотання не встановлено обставин, які б могли свідчити про непомірність визначеного розміру застави для підозрюваного.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне, у зв'язку із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, покласти на підозрюваного наступні обов'язки: прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора, або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Виходячи з вимог ст. 115 КПК України, строк дії запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 слід обраховувати з дня його застосування - з 26.04.2024 року, та, відповідно до ст.ст. 197, 219 КПК України, слідчий суддя визначає строк дії даної ухвали в межах строку досудового розслідування - до 27.05.2024 року включно.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 192-194, 196, 205, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 27.05.2024 року включно, який обчислювати з 26.04.2024 року.
Встановити заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області за наступними реквізитами: Отримувач - ТУ ДСА в Запорізькій області, Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер розрахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205; Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО 820172 (при призначенні платежу необхідно вказувати: вид платежу (застава, вартість частки майна тощо); ПІБ особи, за яку вноситься застава, або сторін по цивільній справі; номер справи (провадження); суд у якому розглядається справа) призначення платежу - застава ОСОБА_5 .
Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:
- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора, або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Уповноваженій службовій особі місця ув'язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення - негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 .
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваного, обов'язки, що покладаються у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та наслідки їх невиконання.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Встановити строк дії даної ухвали до 27.05.2024 року включно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.
Слідчий суддя: ОСОБА_1