1Справа № 335/804/24 2/335/1070/2024
08 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., за участі секретаря судового засідання Зайцевої С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
23.01.2024 Концерн «Міські теплові мережі», в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 01.10.2013 по 30.11.2023 позивач надав відповідачу послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії, за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 24 163 грн. 18 коп., яку відповідачем сплачено не було. У зв'язку з чим, просить суд, стягнути з ОСОБА_1 борг у розмірі 24 163 грн. 18 коп. та судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, у позовній заяві просить суд справу розглянути за її відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання надав заяву, в якій просить суд, застосувати наслідки спливу строку позовної давності за позовними вимогами Концерну «Міські теплові мережі» про стягнення з нього суми заборгованості за послуги з централізованого опалення за особовим рахунком № НОМЕР_1 квартири АДРЕСА_2 ..
Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, приходить до наступного висновку.
Правовідносини щодо прав та обов'язків між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення і типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 року №630 та іншими нормативно-правовими актами України.
Судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав нерухомого майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №358958404 від 19.12.2023, квартира АДРЕСА_3 , належить на праві спільній частковій власності ОСОБА_1 (3/20 частки, що складається з кімнати №2), на підставі рішення суду від 09.12.2021, за яким ОСОБА_1 набув право власності на вказану кімнату в порядку спадкування за законом.
Встановлено, що позивачем надавались послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 01.10.2013 по 30.11.2023.
Згідно довідки про наявність заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 обліковується за ОСОБА_1 , Концерном «МТМ» у період з 01.10.2013 по 30.11.2023 у вищезазначену квартиру позивачем були наданні послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води на загальну суму 24163,18 грн.
Відповідно до розрахунку суми нарахувань та накопиченої заборгованості, оплата за надані послуги за вказаною адресою здійснювалась частково, у зв'язку із чим, за період з 01.10.2013 по 30.11.2023 у відповідача виникла заборгованість у розмірі 24 163,18 грн., особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Предметом регулювання згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189 (далі - Закон № 2189) є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії. постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Законом визначено, зокрема нову класифікацію житлово-комунальних послуг, нову систему взаємовідносин, що виникатимуть у процесі надання та споживання цих послуг, передбачено різні моделі договірних відносин у сфері комунальних послуг, а також визначено особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Споживач (індивідуальний) - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Згідно з абз. 8 п. 2 Правил «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване опалення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормальної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Частина 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає обов'язки індивідуального споживача, серед яких в т.ч.: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (п. 1); оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5); дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об'єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг (п. 8).
Відповідно до частин 1,3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
На офіційному веб-сайті Концерну «Міські теплові мережі» опубліковано типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до п.п. 1, 2, 4 Договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну «Міські теплові мережі».
З 01.11.2021 року між позивачем та відповідачем було укладено Типовий індивідуальний договір № 10607217 про надання послуги з теплової енергії та послуги гарячої води.
Послуги з опалення квартири не відносяться до тих, які не надаються виключно мешканцям житла, а одночасно забезпечують утримання житла в належному стані, тож відповідачі у даному випадку є споживачами житлово-комунальних послуг, які надаються за вказаною адресою.
Як передбачено п. 18, 20 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.2005 року № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, за ст. 612 ч. 1 ЦК України.
У порядку досудового врегулювання спір між сторонами не вирішений.
Частиною третьою статті 12, частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Позивачем, як доказ на підтвердження позовних вимог надано розрахунок заборгованості, довідку щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, згідно з якими відповідач має заборгованість з оплати послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01.10.2013 по 30.11.2023 на загальну суму 24 163 грн. 18 коп.
Отже, наданий позивачем розрахунок заборгованості, а також враховуючи, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростований відповідачем, суд бере до уваги.
Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, а також наявності підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд враховує таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
Пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину. Вказаний закон набрав чинності з 02 квітня 2020 року.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020, який неодноразово продовжувався та тривав до 30.06.2023.
З позовом до суду Концерн «МТМ», звернувся 23.01.2024. Строк позовної давності продовжено з дня набрання чинності змін у Розділі «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо продовження строку позовної давності, з 02.04.2020.
Враховуючи викладені обставини, суд доходить до висновку, що позивач пропустив строк позовної давності за вимогами, які виникли з 01 жовтня 2013 року по березень 2017 року, оскільки за вимогою про стягнення заборгованості за березень 2017 року, яка є простроченою відповідачем станом на дату подання позову строк позовної давності було продовжено.
Таким чином, Концерном «МТМ» заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з березня 2017 року по 30.11.2023 у межах строку позовної давності.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, у межах строку позовної давності, у загальному розмірі 22 094,81 грн. Водночас, у частині вимог про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг за період з 01 жовтня 2013 року по 01.03.2017, слід відмовити, у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності до цих позовних вимог.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2 215,04 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов Концерну «Міські теплові мережі» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», 137, ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.03.2017 по 30.11.2023, у розмірі 22 094 (двадцять дві тисячі дев'яносто чотири) гривень 81 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», 137, ЄДРПОУ 32121458) судовий збір у розмірі 2 215 (дві тисячі двісті п'ятнадцять) гривень 04 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Повне судове рішення складено 12 квітня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня його проголошення через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.А.Крамаренко