1Справа № 335/3422/24 3/335/1190/2024
03 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Макаров В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли із Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_2 від 31.05.2021 року,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
20.03.2024 року о 05 год. 01 хв., в м. Запоріжжі, пр. Соборний, 133, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Land Rover Free Lander», д.н.з. НОМЕР_3 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя і виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Про відповідальність попереджено. Від керування ТЗ відсторонено шляхом паркування ТЗ без порушень ПДР. Про повторність попереджено, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення повідомлявся належним чином, що підтверджується його особистим підписом у протоколі про адміністративне правопорушення та оголошенням про виклик на сайті суду, про причини неявки суду не повідомив, з заявою про відкладення розгляду справи до суду не звертався.
З огляду на положення ст. 268 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи, що ОСОБА_1 достовірно був обізнаний про знаходження в суді справи про адміністративне правопорушення відносно нього та повинен був проявляти зацікавленість у результатах її розгляду, однак до суду не з'явився, зацікавленості про стан справи не виявив, тому суд вважає можливим розглядати справу у його відсутності, що не суперечить вимогам ст. 268 КУпАП та не порушує гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод - право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, підтверджується такими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД 645451 від 20.03.2024 року, у якому належно викладені обставини вчинення адміністративного правопорушення;
- рапортом поліцейського взводу № 1 роти 1 батальйону 2 УПП в Запорізькій області ДПП сержанта поліції Герасименко О. від 20.03.2024 року;
- довідкою старшого інспектора з од відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП майора поліції Тонковської Олени, відповідно до якої, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП постановою від 01.03.2024 року та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років. Відомості про притягнення особи до відповідальності за ст. 130 КУпАП об'єктивно підтверджуються даними Єдиного державного реєстру судових рішень.;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР від 20.03.2024 року;
- відеозаписом події, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення ОСОБА_1 та факт керування транспортним засобом;
- архівом порушень.
Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини, встановлені в суді. При цьому достатні дані, які б спростовували чи ставили під сумнів наведені досліджені докази, вказували про порушення вимог ст. 266 КУпАП під час їх отримання у справі відсутні і не встановлені.
У п. 2.5. Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Санкція ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративне стягнення на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За змістом ст. 266 КУпАП вбачається, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно ст. 251 КУпАП, на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підставі вищевикладених фактичних обставин, суд вважає доведеним факт не виконання ОСОБА_1 вимог п. 2.5. ПДР України, а тому, провина останнього у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, доведена у повному обсязі.
Згідно положень ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Суд звертає увагу, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень ст.ст. 8, 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Підстав для повернення протоколу про адміністративне правопорушення, так само як і підстав для закриття провадження у справі не встановлено.
Пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність ОСОБА_1 обставин, що мали місце під час вчинення адміністративних правопорушень та після такого не встановлено.
Враховуючи особу ОСОБА_1 , характер вчиненого правопорушення, ступінь суспільної небезпеки, дане правопорушення є грубим порушенням Правил дорожнього руху та потенційно небезпечним для суспільства, а також становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, суд вважає призначити адміністративне стягнення в межах санкції частини другої статті 130 КУпАП.
Суд не вбачає правових підстав для застосування до ОСОБА_1 стягнення як оплатне вилучення транспортного засобу, оскільки останній згідно протоколу йому не належить.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 30 КУпАП, позбавлення наданого громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.
З матеріалів справи суддею встановлено, що постановою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01.03.2024 року у справі № 334/1055/24, що набрала законної сили 12.03.2024 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, та відповідно до ст. 36 КУпАП застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років.
Отже, станом на день винесення даної постанови ОСОБА_1 є особою, яку позбавлено права керування транспортними засобами та до закінчення строку дії такого стягнення він вчинив нове адміністративне правопорушення, тому в даному випадку необхідно застосувати ч. 3 ст. 30 КУпАП.
Невідбутий строк стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_1 на момент винесення судового рішення у даній справі складає - 4 років 11 місяців 8 днів.
Таким чином, до стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки ОСОБА_1 необхідно приєднати невідбуту частину стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що накладене на нього постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01.03.2024 року у справі № 334/1055/24, що набрала законної сили 12.03.2024 року, - 4 роки 11 місяців 8 днів, та остаточно визначити стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами - 7 років 11місяці 8 днів.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з ОСОБА_2 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 40-1, 280, 283, 294, ч. 2 ст. 130, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
На підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП приєднати невідбуту частину стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, згідно з постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01.03.2024 року у справі № 334/1055/24, та остаточно призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 (сім) років 11 (одинадцять) місяців та 8 (вісім) днів, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн. 60 коп. (шістсот п'ять гривень 60 копійок) на користь держави.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15-ть днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через 15-ть днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
У разі несплати правопорушником штрафу у вищевказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в поряду, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постановив про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу зазначений у постанові про стягнення штрафу.
Постанова по справі про адміністративні правопорушення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом 10-ти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці.
Суддя В.О. Макаров