Дата документу 25.04.2024
Справа № 334/948/24
Провадження № 2/334/1091/24
25 квітня 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі головуючого судді Коломаренко К.А., при секретарі Цілінко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, -
02 лютого 2024 року представник позивача Концерну «Міські теплові мережі» - Літвінова Т.А. (діє на підставі Довіреності) звернулася до суду через систему «Електронний суд» з позовом про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, в якому просить суд стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, обґрунтовуючи вимоги тим, що Концерн «Міські теплові мережі» у період з листопада 2020 року по квітень 2021 року надав послуги з централізованого опалення у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , нежиле приміщення 36, яке належить на праві приватної власності відповідачу на загальну суму 4 616,80 грн., споживачем за вказаний період здійснено оплати не здійснювались.Станом на 02.02.2024 року сума заборгованості за вказаний період складає 4 616,80 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати по сплаті судового збору, які були ним понесені у зв'язку зі зверненням із позовом до суду в розмірі 2 422,40 гривень та повернути надмірно сплачений судовий збір.
Ухвалою суду від 05.02.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився. 12.04.2024 року від представника позивача Концерну «Міські теплові мережі» - Літвінової Тетяни Андріївни надійшла заява, в якій позивач доводить до відома суду, що наразі заборгованість відповідача повністю сплачена, що свідчить про відсутність предмету спору та, як наслідок, є підставою для закриття провадження. Просить закрити провадження, у зв'язку з відсутністю предмету спору та вирішити питання щодо повернення позивачу на рахунок сплаченої суми судового збору за подачу позовної заяви.
Відповідач ОСОБА_1 в судові засіданні не з'явилася, про час та місце розгляду справи судом повідомлена належним чином, шляхом направлення судових повісток на адресу надання послуг та на адресу останнього відомого зареєстрованого місця проживання, а також шляхом направлення документів в електронний кабінет відповідача, про що свідчать конверти, які повернулися на адресу суду та довідки про доставку електронного документу до електронного кабінету. Також про розгляд справи повідомлялася шляхом розміщення на офіційному веб-сайті судової влади України оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме. Про причину неявки суд не повідомила, відзиву напозовну заяву не надала, з заявами, клопотаннями про відкладення судового засідання не зверталася.
Згідно вимог ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, в якому просить суд стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення в розмірі 4 616,80 гривень.
Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктом 2 частини 1ст. 255 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відсутній предмет спору провадження у справі підлягає закриттю.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Під предметом спору розуміється об'єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем.
З заяви, поданої представником позивача 12.04.2024 року, вбачається, що станом на день подання заяви про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, між сторонами не залишилось неврегульованих питань.
За змістом пункту 2 частини першоїстатті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. З огляду на викладене, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Аналогічні висновки містяться у Постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті, незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
До такого висновку дійшов Верховний суд у постанові від 03.05.2018 у справі № 404/251/17.
За частиною 2 статті 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про закриття провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Судом встановлено, що за подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4 294,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №17955 від 12.09.2023 року та платіжною інструкцією №17958 від 12.03.2024 року.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Отже, у ч.3 ст. 133 ЦПК України наведено вичерпний перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Докладніше кожна з категорій цих витрат конкретизована у статтях 137,138, 139, 140 ЦПК України.
При цьому, банківська комісія - це грошові суми, що списуються з рахунків клієнтів як плата за обслуговування рахунку або за надання спеціальних послуг. Банківська комісія береться також за оплату чеків, розміщення депозитів, виконання постійних доручень, пряме дебатування.
Стягненню підлягають виключно судові витрати без врахування комісії, оскільки банк було обрано особою самостійно, та банківська комісія за своєю суттю не є частиною судового збору чи судовими витратами, який встановлюється державою відповідним нормативно-правовим актом та є обов'язковим до сплати.
Саме такий висновок викладений в Постанові КЦС ВС від 25.01.2023 №523/12032/18 (61-6898св22).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Окрім того, звертаючись до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4 294,40 гривень. Позивачем подано заяву про повернення помилково сплачених коштів.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач звертаючись до суду сплатив судовий збір у більшому розмірі ніж того вимагає стаття 4 Закону України «Про судовий збір», а тому надміру сплачений судовий збір у розмірі 1 871,60 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
З огляду на вищевикладене, оскільки суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 гривень та надміру сплачений судовий збір в розмірі 1 872,00 гривень,а всього - 4 294,40 гривень - підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись п.2 ч.1 ст.255, ст.. 137, ст. 141, статтями 258-261 ЦПК України, -
Провадження у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, - закрити.
Повернути Концерну "Міські теплові мережі" сплачену суму судового збору з Державного бюджету України у розмірі 4294,40 грн., (сплачений згідно з платіжною інструкцією №17955 від 12.09.2023 року на суму 2 147,20 гривень, рахунок отримувача UA828999980313131206000008512, та платіжною інструкцією №17958 від 12.09.2023 року на суму 2 147,20 гривень, рахунок отримувача НОМЕР_1 ) та перерахувати кошти Концерну „МТМ” в розмірі 4 294,40 гривень, на наступні реквізити: рахунок № НОМЕР_2 , ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, ЄДРПОУ 32121458, свідоцтво платника ПДВ : № 11030127 ІПН : 321214508249.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя: Коломаренко К. А.