Дата документу 25.04.2024
Справа № 334/2424/24
Провадження № 2/334/1574/24
25 квітня 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Коломаренко К.А., за участю секретаря судового засідання Цілінко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
встановив:
25 березня 2024 року представник позивача ОСОБА_2 (діє на підставі Довіреності) звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в якому просить суд стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2019 року по 31.01.2024 в розмірі 16 029,90 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позову зазначив, що позивач по відношенню до відповідача, як споживача послуг, являється виконавцем житлово-комунальних послуг, а саме централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а також з постачання теплової енергії. Відповідачем послуги сплачувались не вчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим, сума заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2019 року по 31.01.2024 року становить 16 029,90 гривень, що підтверджується розрахунками.
Ухвалою суду від 27.03.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
В судове засідання представник позивача не з'явився. 24.04.2024 року від представника позивача Концерну «Міські теплові мережі» - Захарова Кирила Сергійовича надійшла заява, в якій позивач доводить до відома суду, що наразі заборгованість відповідача повністю сплачена, що свідчить про відсутність предмету спору та, як наслідок, є підставою для закриття провадження. Просить закрити провадження, у зв'язку з відсутністю предмету спору, по справі №334/2424/24 за позовом Концерну „Міські теплові мережі до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги та вирішити питання щодо повернення позивачу на рахунок № НОМЕР_1 , ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, ЄДРПОУ 32121458, свідоцтво платника ПДВ: № 11030127, ІПН: 321214508249, сплаченої суми судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи судом повідомлена належним чином, про що свідчить конверт, який повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» . 10.04.2024 року на адресу суду засобами поштового зв'язку подала відзив на позовну заяву, в якому просить закрити провадження у справі у зв'язку з недоцільністю його провадження та не стягувати з неї суму судового збору,оскільки сума боргу нею сплачена. Просила провести судове засідання без її участі.
Згідно вимог ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в якому просить суд стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2019 року по 31.01.2024 в розмірі 16 029,90 грн. та судові витрати.
Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктом 2 частини 1ст. 255 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відсутній предмет спору провадження у справі підлягає закриттю.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Під предметом спору розуміється об'єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем.
З заяви, поданої представником позивача 24.04.2024 року, вбачається, що станом на день подання заяви про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, між сторонами не залишилось неврегульованих питань.
За змістом пункту 2 частини першоїстатті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. З огляду на викладене, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Аналогічні висновки містяться у Постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті, незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
До такого висновку дійшов Верховний суд у постанові від 03.05.2018 у справі № 404/251/17.
За частиною 2 статті 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про закриття провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Судом встановлено, що за подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2728 від 12.03.2024 року.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Отже, у ч.3 ст. 133 ЦПК України наведено вичерпний перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Докладніше кожна з категорій цих витрат конкретизована у статтях 137,138, 139, 140 ЦПК України.
При цьому, банківська комісія - це грошові суми, що списуються з рахунків клієнтів як плата за обслуговування рахунку або за надання спеціальних послуг. Банківська комісія береться також за оплату чеків, розміщення депозитів, виконання постійних доручень, пряме дебатування.
Стягненню підлягають виключно судові витрати без врахування комісії, оскільки банк було обрано особою самостійно, та банківська комісія за своєю суттю не є частиною судового збору чи судовими витратами, який встановлюється державою відповідним нормативно-правовим актом та є обов'язковим до сплати.
Саме такий висновок викладений в Постанові КЦС ВС від 25.01.2023 №523/12032/18 (61-6898св22).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Сплата судового збору позивачем у справі підтверджується платіжною інструкцією № 2728 року від 12.03.2024 року у розмірі 2 422,40 грн.
З огляду на вищевикладене, оскільки суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 гривень підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись п.2 ч.1 ст.255, ст.. 137, ст. 141, статтями 258-261 ЦПК України, -
Провадження у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, - закрити.
Повернути Концерну "Міські теплові мережі" сплачену суму судового збору з Державного бюджету України у розмірі 2422,40 грн., сплачену згідно з платіжною інструкцією №2728 від 12.03.2024 року, рахунок отримувача НОМЕР_2 , та перерахувати кошти Концерну „МТМ”,на наступні реквізити: рахунок № НОМЕР_1 , ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, ЄДРПОУ 32121458, свідоцтво платника ПДВ : № 11030127 ІПН : 321214508249.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя: Коломаренко К. А.