"27" листопада 2007 р. Справа № 17/333/06
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія “Гірничодобувна промисловість» (49038, м.Дніпропетровськ, вул.Столярова, 3-А)
до відповідача: Закритого акціонерного товариства “АКЗ»
(юр. адреса: 54001, м.Миколаїв, вул.Лазурна, 6-Б, кв.133)
(пошт. адреса: 56530, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с.Олександрівка-2, вул.Степова, 72)
Суддя Василяка К.Л.
від позивача: Бобров В.В. -дов. від 23.04.07р.
від відповідача:
СУТЬ СПОРУ: стягнення 36457,0 грн.
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує посилаючись на наступне:
- строк дії договору №60 від 31.03.2004р. закінчився 01.01.2005р., ніякі додаткові угоди, які продовжували б строк його дії не укладались;
- спірна поставка щебеню за накладними від 10.12.2005р. та 14.12.2005р. відбулась безпідставно; сторонами не було погоджені найменування та асортимент щебеню, його ціну; видаткові накладні представником товариства «АЗК» не підписано;
- позивачем поставлено продукцію не ту, яку зазначено в супровідних документах;
- 1362 т щебеню знаходяться на території підприємства.
У судовому засіданні 13.11.2007р. у відповідності до положень ст.77 ГПК України було оголошено перерву.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд -
31 березня 2004 року позивач та відповідач уклали договір купівлі -продажу № 66 ГПД, за умовами якого компанія зобов'язалась поставляти товариству щебінь фракції 40-80 мм по ціні та в кількості вказаній в специфікаціях, яка є невід'ємною частиною договору.
Поставка продукції передбачалась залізничним транспортом на умовах CPT станція Олександрівка Одеської залізниці.
Умовами договору сторони погодили, що ціна продукції складає 30 грн. за тону, право власності на яку переходить до покупця в момент отримання товару на станції.
Пунктом 7 договору його учасники зазначили, що договір вступає в дію з моменту підписання його сторонами та діє до 01.01.2005р.
Зміни та розірвання договору повинні оформлятись додатковими письмовими угодами.
Додатком №1 до договору (специфікація №1) позивач та відповідач погодили кількість товару -25000 тонн та його ціну -30,0 грн. за тонну.
Додатковою угодою від 20.07.2004р. було збільшено ціну продукції до 33 грн. за тонну.
У сторін відсутній спір щодо поставок позивачем продукції та оплати її покупцем, як в період дії договору, так і на протязі 2005 року, за винятком оплати продукції, яка була поставлена по накладним від 10.12.2005р. та від 14.12.2005р. у кількості 1316 тонн вартістю 63826,0 грн.
Стосовно спору між сторонами відносно поставки продукції по вказаним вище накладним як договірні зобов'язання (відповідач не вважає їх такими), суд дослідивши матеріали приходить до висновку, що ці поставки щебеню є позадоговірними тобто такі, що не витікають з договору від 31.03.2004р. №66 виходячи з наступного.
Як було зазначено раніше строк дії договору було погоджено сторонами до 01.01.2005р. і зміни до договору повинні оформлятись додатковими письмовими угодами.
Сторони не надали суду доказів того, що така додаткова угода, про продовження строку його дії, була між ними укладена.
Посилання позивача на те, що діями сторін договір було пролонговано, оскільки позивач поставляв, а відповідач отримував та сплачував продукцію не може бути достатнім доказом такої позиції.
Стаття 180 Господарського кодексу України передбачає обов'язок сторін погодити предмет, ціну та строк дії договору. Оскільки названі умови є істотними, то вони потребують і відповідного оформлення. Саме така умова -письмового оформлення викладена в п.7.2 спірного договору.
Не заслуговує на увагу твердження позивача про те, що його пропозиція про продовження строку дії договору від 05.01.2005р. була прийнята відповідачем, оскільки заявником не надано до суду доказів надсилання товариству такої угоди.
Посилання на лист від 09.09.2005р. з якого слідує, що така угода направляється повторно, разом з іншими відносно ціни від 04.04.05., 06.04.05., 05.07.05р., тобто майже по спливу 9 місяців після закінчення строку його дії, не є доведеним фактом прийняття цих умов.
Стаття 188 ГК України передбачає порядок зміни та розірвання господарських договорів. При цьому ці дії в односторонньому порядку не допустимі. Сторона, яка одержала пропозицію змінити договір повинна у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомити іншу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Між тим, позивач не надав до суду доказів такої згоди або передачі спору на вирішення суду.
Отже, між сторонами фактично існували договірні зобов'язання, які витікають з разової угоди купівлі-продажу, свідченням чого є видаткові накладні, рахунки на оплату, перевізні документи.
Відповідач не оспорює факт отримання та знаходження у нього 1316 т щебеню але відмовляється сплатити його вартість посилаючись на те, що ця продукція поставлена була йому продавцем помилково, видаткові накладні № РН -0000397 від 10.12.2005р. та № РН 000401 від 14.12.2005р. не підписані його представником, і відповідно до положень ст.. 1213 ЦК України у нього є один обов'язок повернути цей щебінь.
З наданих сторонами матеріалів слідує, що в період 2005 року позивач відвантажив відповідачу продукції на загальну суму 955647 грн. з яких останнім було оплачено 991200 грн. Тобто, сума заборгованості складає 36457 грн. з врахуванням боргу, що існував станом на початок 2005 року.
На весь поставлений товар продавцем було направлено покупцю податкові накладні.
Відповідачем не надано до суду доказів того, що ним були повернені позивачу податкові накладні на 1316 тонн щебеню та виставлені рахунки - фактури на оплату №СФ00284 від 14.12.2005р. та № СФ 00282 від 09.12.2005р.
Правилами видачі вантажів затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000р. № 644 (п.33) передбачено, що у разі прибуття на адресу одержувача вантажу, поставка якого йому не була передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом, тощо) останній зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання й очікувати розпорядження відправника щодо цього вантажу.
Обов'язок забезпечити зберігання товару в разі відмови покупця від його прийняття також передбачено статтею 690 Цивільного кодексу України.
Між тим, відповідачем не надано до суду доказів того, що товар, який надійшов на його адресу було прийнято ним на відповідальне зберігання, і про це було повідомлено поставщика. Не було відправлено письмового повідомлення або повідомлено останнього іншими засобами зв'язку про надання розпорядження щодо цього вантажу.
Більш того, в матеріалах справи (а. с.199) міститься копія факсограми ЗАТ «АКЗ» на адресу позивача за вих. №96 від 18.04.2006р., в якій пропонувалось направити представника для складання акту по якості поставленого товару у зв'язку з виниклим спором між підприємствами з питання поставки не якісного щебеню для виробництва силікатної цегли, а також залишення без розгляду претензії № 05/12-27 від 27.12.2005р. по цьому питанню, ...відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості №П-7, затвердженої постановою Держарбітражу від 25.04.1966р., положенням ст. ст. 268, 269 ГК України та ст.638 ЦК України.
Окрім названого документу, матеріали справи містять повідомлення за вих. №113 від 27.04.2006р. також на адресу позивача, в якому, знов таки, з посиланням на названу в факсограмі претензію та на саму факсограму, пропонувалось відповідно до домовленості від 27.04.2006р. направити представника 10 -12 травня для складання акту по якості поставленого товару.
Оцінюючи названі вище документи, суд приходить до висновку, що вони свідчать не про відмові товариства «АКЗ» від прийняття товару з причини безпідставної його поставки, а з тієї причини, що товар є неякісним.
Саме про якість товарів, що поставляються та про гарантії якості товарів, претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів йдеться у статях 268, 269 Господарського кодексу України, на які посилається відправник названих документів.
Отже, станом на 27.04.2006р. між сторонами не існувало спору відносно того, що відповідачу було поставлено щебінь безпідставно та прийнято на відповідальне зберігання, а дії останнього розцінюються судом як прийняття ним продукції для виробничих потреб.
Позову до суду щодо поставки неякісного товару відповідачем не подавалось.
Недоречними є заперечення товариства «АКЗ» про те, що йому було поставлено щебінь який використовується як баласт для доріг, а не щебінь -вапняк, оскільки в даному випадку мова йде про найменування вантажу в перевізних документах відповідно до Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів, перевезення сировини вапнякового походження.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача повному обсязі.
Керуючись ст.ст.44,49,82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити в повному обсязі..
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “АКЗ», юр. адреса: 54001, м.Миколаїв, вул.Лазурна, 6-Б, кв.133, пошт. адреса: 56530, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с.Олександрівка-2, вул.Степова, 72, (р/р 260056957 в ООФАППБ «Райффайзен банк «Аваль» м. Одеса, МФО 328351, код 31268743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія “Гірничодобувна промисловість», 49038, м.Дніпропетровськ, вул.Столярова, 3-А (р/р 2600730134705 в філії ДЦВ ПІБ м. Дніпропетровськ, МФО 305437, код ЄДРПОУ 31261769) 36457,00 грн. боргу, 364,57 грн. держмита та 118,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя