79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.10.07 Справа№ 4/1621-27/238
Суддя Судова-Хомюк Н.М.
За участю секретаря КорольМ.Р.
розглянула справу
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-східна промислово-продовольча компанія», м.Київ
До відповідача : Закритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод», м.Львів
Про стягнення заборгованості за простими векселями на суму 1 036 178 ,10 грн..
В судовому засіданні взяли участь:
Від позивача: не з»явився
Від відповідача : Тороній Г.М. -представник
Суть спору: Позовні вимоги заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Північно-східна промислово-продовольча компанія», м.Київ до Закритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод», м.Львів про стягнення заборгованості за простими векселями на суму 1 036 178 ,10 грн.. До матеріалів справи долучені документи на підтвердження доказу правонаступництва Закритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод»щодо зобов»язань Відкритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод».
Сторона позивача позовні вимоги підтримала, відсутність оригіналів спірних векселів пояснює їх передачою стороні відповідача.
Сторона відповідача позовні вимоги не визнає, до суду було подано клопотання про проведення судово-технічної та судово-почеркознавчої експертизи в зв»язку з тим, що сторона відповідача не підтвердила ідентичність підписів керівника юридичної особи та печатки підприємства на документах, які долучені стороною позивача та аргументують підстави позовних вимог, зокрема : Акт пред»явлення векселів до сплати від 21.01.2004р. та Акт приймання -передачі векселів від 21.01.2004р..
Судом було задоволено клопотання сторони відповідача про дослідження зразків підпису та печатки, що були виконанні від імені Відкритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод», що зумовило зупинення провадження у даній справі у відповідності до ст. 79 ГПК України. Проведення експертизи було покладено на Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України.
Згідно Висновку № 845 ( експерт Гнатів Г.А.) судово -технічної експертизи друкарських форм, відтиски круглої печатки від імені Відкритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод»у наданих на дослідження Акті пред»явлення векселів до сплати від 21.01.2004р. та Акті приймання -передачі векселів від 21.01.2004р. між ВАТ «Львівський керамічний завод»та ТзОВ «Північно-східна промислово-продовольча компанія», нанесені за допомогою круглої печатки, що належала ВАТ «Львівський керамічний завод».
Згідно Висновку №844 від 10.07.2007р. ( експерт Кучинська В.О. ) судово-почеркознавчої експертизи підписи від імені Бека Ю.М., розташовані в графі «Платник»після слова «Директор»на Акті пред»явлення векселів до сплати від 21.01.2004р. та Акті приймання -передачі векселів від 21.01.2004р. між ВАТ «Львівський керамічний завод»та ТзОВ «Північно-східна промислово-продовольча компанія» виконані не Беком Ю.М., а іншою особою.
Після надходження вказаних Висновків, які долучені до матеріалів справи, сторона позивача в судове засідання не з»являлась, поштова кореспонденція направлена за адресою, вказаній у позовній заяві, поверталася на адресу суду.
Суд вважає, що долучені до матеріалів справи письмові докази та отримані в попередніх судових засіданнях пояснення представників сторін є достатніми для розгляду спору по суті у відповідності зі ст.75 ГПК України.
В ході слухання справи проводилась технічна фіксація судового процесу.
Судом встановлено наступне.
В період 2002-2003рр. компаніями ТзОВ «Натан»і ТзОВ «Інтер-Бізнес-Софт»здійснювались поставки товарно-матеріальних цінностей ( обладнання) для ВАТ «Львівський керамічний завод». В рахунок оплати заборгованості за отриману продукцію ВАТ «Львівський керамічний завод»передав пакети простих векселів зазначеним компаніям , в тому числі простий вексель № 733251052819 від 24.04.2003р. на суму 646 318, 34 грн. та простий вексель № 733251052820 від 07.05.2003р. на суму 389 859,76 грн., що підтверджується Актами прийому-передачі векселів від 23.04.2003р. та від 07.05.2003р., Додатковою угодою №2 до Договору №124/1 від 07.05.2003р..
Зазначені векселі в подальшому були викуплені ТзОВ «Північно-східна промислово-продовольча компанія», м.Київ на підставі наступних договорів купівлі -продажу векселів:
- Договору № 29/04-В купівлі -продажу векселів від 29.04.2003р., укладеного між ТзОВ «Натан» та ТзОВ «Північно-східна промислово-продовольча компанія», згідно з умовами якого було передано у власність покупця-позивача простий вексель № 733251052819 від 24.04.2003р. на суму 646 318, 34 грн., емітований ВАТ «Львівський керамічний завод».
- Договору № 14/05-В купівлі -продажу векселів від 14.05.2003р., укладеного між ТзОВ «Інтер-Бізнес-Софт» та ТзОВ «Північно-східна промислово-продовольча компанія», згідно з умовами якого було передано у власність покупця-позивача простий вексель № 733251052820 від 07.05.2003р. на суму 389 859,76 грн., емітований ВАТ «Львівський керамічний завод».
Сторона позивача зазначає, що вона, як законний власник зазначених векселів, набула права звернутися до відповідача з вимогою щодо виконання грошового зобов»язання за вказаними векселями на загальну суму 1 036 178,10 грн..
21.01 2004р. між сторонами було укладено Акт пред»явлення векселів до сплати, відповідно до якого ТзОВ «Північно-східна промислово-продовольча компанія»передало, а ВАТ «Львівський керамічний завод»- правонаступником є ЗАТ «Львівський керамічний завод»отримало до сплати оригінали вказаних векселів.
Листом від 17.04.2006р. позивачем була направлена вимога до керівника ЗАТ «Львівський керамічний завод»про виконання грошового зобов»язання за векселями на загальну суму 1 036 178,10 грн., однак на момент розгляду даної справи спірна заборгованість стороною відповідача не сплачена та не визнається.
Для розгляду судової справи визначальними є норми Закону України від 06.07.1999р.»Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі», ця конвенція набрала чинності для України 06.01.2000р., Закон України «Про обіг векселів в Україні»від 05.04.2001р, положень Цивільного та Господарського Кодексів України.
Згідно з ч.1 ст.21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», вексель -цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов»язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя ( векселедержателю).
Видавати переказні та прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги ( ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»від 05.04.2001р.).
Аналіз долучених до матеріалів справи документів не відображає в повній мірі існування заборгованості у ВАТ «Львівський керамічний завод»- правонаступником якого є ЗАТ «Львівський керамічний завод».
Сторона позивача обґрунтовує підстави виникнення права щодо стягнення спірної суми за емітованими ВАТ «Львівський керамічний завод»простими векселями, в першу чергу, договорами купівлі -продажу векселів від 29.04.2003р., та від 14.05.2003р..П.3.1 вказаних договорів містить вимогу про оплату вартості векселя, переданого Актом приймання-передачі . Стороною позивача не представлено та не долучено до матеріалів справи докази перерахування коштів за отримані прості векселі , як це передбачено умовами договорів купівлі -продажу векселів від 29.04.2003р., та від 14.05.2003р.. Крім того стороною позивача не надано аргументованих пояснень, щодо підписання угод від імені ТзОВ «Натан» різними особами , які перебували у статусі директора ТзОВ «Натан». Угода №30 від 02.12.2002р., накладна до неї, акт приймання -передачі об»єкту поставки та специфікації підписані директором ТзОВ «Натан»- Алексійчуком В.М., при чому кожен з зазначених документів містить різне написання прізвища вказаної особи. Додатковою угодою №1 до договору №30 від 02.12.2002р. ТзОВ «Натан»та ВАТ «Львівський керамічний завод»визначили, що розрахунки за вказаною угодою будуть проводитись, як шляхом перерахунку грошових коштів, так і у вексельній формі.
В матеріалах справи знаходиться Акт звірки взаєморозрахунків від 24.03.2003р., підписаним керівником ВАТ «Львівський керамічний завод»та керівником ТзОВ «Натан»- Алексійчуком В.М.. Вказаний документ містить інформацію про те, що зобов»язання за договором №30 від 02.12.2002р. виконані повністю, в зв»язку з чим дана угода вважається закритою. В той же час за Актом приймання -передачі векселів від 23.04.2003р., ВАТ «Львівський керамічний завод»передає в рахунок погашення заборгованості за договором №30 від 02.12.2002р., шістдесят дев»ять векселів на загальну суму 16 460 682,94 грн., які прийняті ТзОВ «Натан»в особі директора Семенюка А.П. . Наступним документом , яким виступає Акт приймання -передачі погашених векселів від 25.04.2003р., засвідчується, що згідно договору доручення №004377 від 18.04.2003р. Донецький комерційний біржевий банк ТзОВ КБ «Донбіржбанк»передав , а ВАТ «Львівський керамічний завод» прийняв погашенні бланки векселів . У вказаному переліку погашених векселів спірні векселі , що є предметом даного судового спору, відсутні.
Додаткова угода №2 до договору 124/1 від 07.05.2003р. засвідчує, що ВАТ «Львівський керамічний завод»та ТзОВ «Інтер-Бізнес-Софт»дійшли згоди щодо обміну виписаних простих векселів , в зв»язку із зміною їх номіналу.
Аналіз вказаних документів дає суду підстави стверджувати, що статус векселедержателів з моменту виникнення договірних відносин з ВАТ «Львівський керамічний завод»-правонаступником якого виступає - ЗАТ «Львівський керамічний завод», отримали ТзОВ «Натан»та ТзОВ «Інтер-Бізнес-Софт». Укладаючи договори купівлі -продажу векселів з позивачем - ТзОВ «Північно-східна промислово-продовольча компанія», попередні векселедержателі повинні були передати документи, які засвідчують підстави оформлення векселів ВАТ «Львівський керамічний завод». Як зазначено Законом України «Про обіг векселів в Україні»від 05.04.2001р., видавати переказні та прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.
Сторона позивача не довела наявності вказаних документів та не представила їх, як докази на підтвердження підстав оформлення спірних векселів.
Проводячи оцінку долучених до матеріалів справи копій простих векселів за № 733251052819 від 24.04.2003р. на суму 646 318, 34 грн. та за № 733251052820 від 07.05.2003р. на суму 389 859,76 грн., суд зазначає, що одним з обов»язкових елементів векселів визначається термін платежу, або дата виконання вексельного зобов»язання .Строк платежу має бути лише один для всієї вексельної суми, а виписуватися може одним з чотирьох способів :
1. призначається на точно зазначений календарний день;
2. термін платежу визначається конкретними датами дня,тижня ,місяця від дати складання векселя;
3. за пред»явленням;
4. після пред»явлення у визначений днем, тижнем, місяцем час.
Спірні векселі за терміном платежу були оформлені ВАТ «Львівський керамічний завод»за пред»явленням . Вексель, виписаний терміном «за пред»явленням», оплачується негайно.Сам факт пред»явлення такого векселя має відбутися впродовж одного року від дати складання.
До матеріалів справи сторона позивача долучила копію вимоги про виконання зобов»язання за векселями, що була надіслана відповідачу 16.04.2006р., копія поштової квитанції міститься в матеріалах справи.
Згідно з п.77 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, чинного на період видачі спірних векселів, до простого векселя застосовуються такі ж положення , що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо : індосаменту (статті 11-20), строку платежу ( статті 33-37), позову у разі неплатежу ( статті 43-50, 52-54), та позовної давності ( статті 70-71).
Ст.38 держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред»явлення повинен пред»явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.
Відповідно до ст.53 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, після закінчення строків, встановлених для пред»явлення переказного векселя строком за пред»явленням … векселедержатель втрачає свої права проти індосантів, проти векселедавця.
Наведене дає підстави суду стверджувати, що вимоги щодо сплати простого векселя за № 733251052819 від 24.04.2003р. на суму 646 318, 34 грн. повинні були пред»являтися до 24.04.2004р..
Вимоги щодо сплати простого векселя за № 733251052820 від 07.05.2003р. на суму 389 859,76 грн., повинні були пред»являтися до 07.05.2004р..
До обов»язкових елементів векселів відноситься і зазначення місця платежу. Цей елемент векселя пишеться поряд із найменуванням платника. Місцем платежу у спірних векселях вказано адресу Донецького комерційного біржевого банку ТзОВ КБ «Донбіржбанк». Враховуючи те, що місцем платежу зазначено комерційний банк, спірні векселі належать до доміцильованих і оплачуються банком на умовах, визначених угодою між ним і платником . Сторона позивача не представила доказів звернення до вказаного банку з вимогами щодо погашення заборгованості за спірними векселями.
Передача векселя здійснюється індосаментом -особливим написом, за яким векселедержатель передає всі права за векселем набувачу векселя.Як правило, перший індосамент ставиться у крайній лівій частині зворотного боку векселя.Усі наступні індосаменти векселетримачі розміщують під ним. На звороті спірних наказів міститься відмітка : «Платити наказу», яка завірена підписом керівника підприємства та його печаткою ( підписи та зразки печаток виконані від імені ТзОВ «Натан»та ТзОВ «Інтер-Бізнес-Софт»).
Платіж за векселем -це повне і своєчасне задоволення вимог, які випливають із тексту векселя. Платіж здійснюється законному векселетримачеві, тому факт законності його права на отримання платежу має бути надійно засвідчений. Для виконання цієї вимоги боржник повинен перевірити безперервність і послідовність низки індосаментів і таким чином легітимувати власника як законного векселетримача. Посилання позивача на Акт пред»явлення векселів до сплати від 21.01.2004р., відповідно до якого ТзОВ «Північно-східна промислово-продовольча компанія»передало, а ВАТ «Львівський керамічний завод»- правонаступником є ЗАТ «Львівський керамічний завод»отримало до сплати оригінали вказаних векселів, та Акт приймання -передачі векселів від 21.01.2004р. є безпідставним та не може братися судом до уваги. Платіж за векселем здійснюється за умов одночасного передання платежу боржником і зустрічного повернення векселя тримачем, який видає платникові відповідну розписку. Факт передання погашеного векселя платникові засвідчується відповідним актом. Акт складається у двох примірниках, які зберігаються в обох учасників упродовж трьох років.
Оскільки підпис від імені керівника підприємства -відповідача виконаний не встановленою особою, що підтверджується Висновком експерта, посилання позивача на Акт пред»явлення векселів до сплати від 21.01.2004р. та Акт приймання -передачі векселів від 21.01.2004р. є безпідставним.
Стороною позивача не доведено також виконання дій щодо проведення протесту у неплатежі спірних векселів. Відмова від платежу має бути засвідчена актом , тому що своєчасно не оплачений вексель втрачає значення особливого боргового зобов»язання. Протест у неплатежі є офіційним нотаріальним засвідченням того факту, що платіж за векселем вимагався, але не був отриманий. Механізм здійснення протесту полягає у підготовці необхідних документів векселетримачем і пред»явленні їх нотаріусові за місцем перебування платника разом із неоплаченим векселем наступного робочого дня після збігу терміну платежу, але не пізніше 12-ї години дня. Тоді ж нотаріус пред»являє платникові вимогу про негайну оплату векселя.Якщо до 12-ї години наступного дня підтвердження платежу не надійшло, нотаріус опротестовує вексель, роблячи на ньому відповідний напис та оформлюючи акт протесту.Протест у несплаті за простим векселем учиняється проти векселедавця . Акт про протест у неплатежі засвідчує, що за цим векселем було своєчасно вчинено усі встановлені законом дії для збереження його дієвості, тобто право тримача вимагати оплати вексельної суми.
У відповідності до ст.33 Господарсько-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. За таких обставин, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, які не підтверджені відповідними доказами, а тому не можуть підлягати до задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 163,165 ГК України, ст.ст. 194,198 ЦК України, ст.ст.32,33,43,49,79,82, 83,84,85 ГПК України, суд, -
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя