Справа № 191/1692/21
Провадження № 2/191/552/21
24 квітня 2024 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Твердохліб А.В.,
за участю секретаря Яришевої Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Синельниківської міської ради Дніпропетровської області, правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом, за зустрічним позовом правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Синельниківська міська рада Дніпропетровської області, про визнання права власності за набувальною давністю,-
01.06.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Синельниківської міської ради Дніпропетровської області, правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом, вимоги у якій обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина. Спадкоємцем за законом є дружина - позивач ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 звернулась до Другої синельниківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , який мешкав на момент смерті за адресою: АДРЕСА_2 .
Розглянувши заяву ОСОБА_1 та надані документи, нотаріусом зроблено висновок, що свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, не може бути видане у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 , документів підтверджуючих право власності за померлим ОСОБА_4 , на спадкове майно не надала, тому нотаріусом складено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25 травня 2021 року.
В зв'язку із викладеними обставинами, посилаючись на ст.ст. 1217, 1268, 1221 ЦК України, позивач ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
11.10.2021 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Синельниківська міська рада Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що квартира АДРЕСА_1 була завжди батьківською квартирою. Її батько отримав квартиру коли працював на Ресорному заводі у м.Синельникове у 1975 року на склад сім'ї: батько та троє дітей. Прижиттєва воля батька ОСОБА_6 була такою, щоб залишити квартиру тому із дітей хто буде його доглядати. Мати ОСОБА_2 - ОСОБА_7 (дружина ОСОБА_6 ) померла у 1963 році, рідна сестра позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_8 померла у 2010 році та рідний брат ОСОБА_4 помер у 2014 році, залишилася тільки ОСОБА_2 , яка постійно доглядала за батьком.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , все життя опікувала ОСОБА_2 , користувалась та володіла повністю всією квартирою як своєю по АДРЕСА_4 , утримувала її, жодної згадки та сумніву про те, що якась частина цієї квартири не належить її батькові - не було.
ОСОБА_6 залишив на ім'я ОСОБА_2 заповіт на все своє майно, але коли вона почала його оформлювати у 2021 році, після його смерті 04.09.2020 році, то дізналася про те, що ОСОБА_6 не належить вся квартира, а тільки 1/3 частина.
Як з'ясувалося, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 таємним, обманним шляхом зареєстрували на себе по 1/3 частині квартири, так як вони ніколи не жили у спірні квартирі, не приймали участь в утриманні квартири, не сплачували комунальні послуги з 1975 року по сьогодні, не опікувалися ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 не знав, що квартира не вся належить йому, під час підписання заповіту у нотаріуса він зазначав, що йому належить повністю вся квартира.
Крім того, ОСОБА_6 мав право на спадщину після смерті свого сина у 2014 році та мав право на обов'язкову частку у спадщині після смерті сина.
Однак, знаходячись у стресовому стані, маючи поганий стан здоров'я, ховаючи своїх дітей один за одним, він не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, так як знаходився у тяжкій затяжній депресії.
ОСОБА_2 , як дочка та єдина спадкоємиця ОСОБА_6 - є правонаступником всіх прав та обов'язків ОСОБА_6 на майно, що входить до складу спадщини (спадкова маса) і може бути передано спадкоємцеві в порядку спадкування (спадкова трансмісія).
До складу спадкової маси включається не обов'язкова частка як така, а конкретне майно, право власності на яке належало спадкодавцю відповідно до розміру цієї частки. Отже, слід розмежовувати поняття «обов'язкова частка» і «майно, що входить до складу спадщини». Обов'язкова частка не входить до складу спадщини, спадкуванню підлягає саме майно.
ОСОБА_2 обрано такий судовий порядок захисту як визнання права власності в порядку набувальної давності.
Отже, батько ОСОБА_2 - ОСОБА_6 був власником квартири АДРЕСА_4 на підставі технічного паспорту на квартиру, який діяв до отримання свідоцтва про право власності і на житло від 1998 року.
Все життя він був зареєстрований один у вказаній квартирі.
ОСОБА_2 доглядала за своїм батьком, утримувала квартиру АДРЕСА_1 . Батько обіцяв їй, що квартира залишиться після його смерті саме їй, склав на її ім'я заповіт.
Однак, виявилося, що окрім нього власником спірної квартири є ще: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , після його смерті ніхто не оформлював спадщину аж до 2021 року.
Влітку 2021 року ОСОБА_2 дізналася що ОСОБА_1 звернулася із позовом про визнання права власності на 1/3 частку квартири в порядку спадкування за законом.
31.03.2021 року ОСОБА_2 зареєструвала своє право власності на 1/3 частки на підстав свідоцтва про право власності за заповітом після смерті ОСОБА_6 .
Але, ОСОБА_2 вважає, що має право на 2/3 частин квартири, вони були набуті нею за набувальною давністю, оскільки вона постійно у ній проживала більше 10 років по сьогодні, що підтверджується довідкою з місця проживання, має ключі від квартири. Регулярно сплачує за утримання квартири, комунальні послуги, здійснює будівельні та ремонтні роботи у квартирі, несе поточні витрати на її обслуговування, покращує її.
В зв'язку із викладеними обставинами, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 , просить визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , за набувальною давністю, в порядку ст. 344 ЦК України (том 1 а.с.134-137).
Згідно ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.10.2022 року, у зв'язку із проведення повторного авторозподілу судової справи №191/1692/21 її прийнято до свого провадження суддею цього ж суду ОСОБА_9 (том 1 а.с.191)
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2024 року у цивільній справі 191/1692/21 за позовом ОСОБА_1 до Синельниківської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Синельниківська міська рада Дніпропетровської області, про визнання права власності за набувальною давністю на частину нерухомого майна, залучено правонаступника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (том 2 а.с.103).
Представник позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_10 до початку проведення судового засідання надала суду заяву про підтримання позову та розгляд справи без їх участі.
Адвокатом відповідача Семенової Т.Г., правонаступником якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , до початку проведення судового засідання надано суду заяву в якій вона просила відмовити у первісному позові, зустрічні вимоги задовольнити, розгляд справи провести без її участі.
Представник відповідача Синельниківської міської ради Дніпропетровської області Яковіна О.В., до початку проведення судового засідання надала суду заяву про розгляд справи без її участі.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.
Відповідно до копії Свідоцтва про право власності на житло, виданого 17 грудня 1998 року на підставі розпорядження від 10.11.1998 року, в порядку приватизації, на праві власності належить ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , квартира АДРЕСА_1 (том 1 а.с.81).
ОСОБА_1 , яка є позивачем за первісним позовом, є дружиною спадкодавця ОСОБА_4 , що встановлено із копії Свідоцтва про одруження Серії НОМЕР_1 від 05.10.1996 року (том а.с.11).
Згідно п.4 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 22.05.2014 року виконавчим комітетом Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровськ помер ОСОБА_4 (том 1 а.с.6).
Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Згідно ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З наданої суду копії спадкової справи №312/2014 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , який проживав за адресою: АДРЕСА_2 , із заявою про прийняття спадщини звернулась дружина - ОСОБА_1 , яка отримала Свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом на іншу частину майна, яке не є предметом судового розгляду (том 1 а.с.31-56).
Постановою державного нотаріуса Другої синельниківської державної нотаріальної контори Мельникова О.Ж. від 25.05.2021 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , за законом, у зв'язку із ненаданням документів, підтверджуючих право власності за померлим ОСОБА_4 (том 1 а.с.5).
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).
На момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , він мав двох спадкоємців першої черги в порядку спадкування за законом, а саме:
-дружину ОСОБА_1 , яка звернулась до нотаріуса у визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України, із заявою про прийняття спадщини (том 1 а.с.33);
-батька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 (том 1 а.с.61).
Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 є рідною сестрою ОСОБА_4 , а тому віднесена до другої черги спадкоємців, що встановлено ст. 1262 ЦК України, але не набула права на спадкування після його смерті, у зв'язку із наявністю попередньої черги спадкоємців.
За ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
За ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Тобто, належна спадкодавцю ОСОБА_4 1/3 частка квартири за адресою: АДРЕСА_4 , яка є його особистою приватною власністю, набутою в порядку приватизації, підлягла б поділу між двома спадкоємцями.
Але, з огляду на те, що батько ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , із заявою про прийняття спадщини після смерті сина не звертався, на момент смерті із ним не проживав, тому позивач ОСОБА_1 , дотримавшись порядку звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець першої черги за законом, має право на спадкування 1/3 вказаної частки квартири, яка є особистою приватною власністю спадкодавця, і її вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, суд звертає увагу на відсутність підстав для застосування положень ст. 1241 ЦК України, щодо обов'язкової частки у спадщині непрацездатного батька спадкодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_6 , оскільки в даній справі, спадкування після смерті ОСОБА_4 здійснюється за законом, заповіт ним не складався.
Право на обов'язкову частку у спадщині існує тільки при наявності заповіту.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року зазначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: 1) право власності на нерухоме майно.
Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , суд виходить з наступного.
ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , від 07.09.2020 року (том 2 а.с.59, 68).
Як підтверджено копією Свідоцтва про право власності на житло, виданого 17 грудня 1998 року на підставі розпорядження від 10.11.1998 року, в порядку приватизації ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , належить на праві приватної часткової власності квартира АДРЕСА_1 (том 1 а.с.81, 82).
Відповідно до частини другої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Вказане свідоцтво є дійсним, питання про його скасування в судовому порядку не порушувалось.
З копії спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_6 , із заявою про прийняття спадщини звернулась дочка ОСОБА_2 (том 1 а.с.61), якій 31 березня 2021 року приватним нотаріусом Синельниківського міського нотаріального округу Дніпропетровської області видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_6 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 (том 1 а.с.83, 104).
У зустрічному позові ОСОБА_2 наполягала на тому, що має право на 2/3 частки від вказаної вище спірної квартири в порядку набувальної давності, згідно зі ст. 344 ЦК України.
Проте, з вказаною позицією позивача за зустрічним позовом суд погодитись на може, оскільки ОСОБА_2 не доведено правомірності визнання за нею як володільцем спірного нерухомого майна, права власності за набувальною давністю.
У статті 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Отже, набувальна давність - це спосіб набуття права власності на нерухомість, який не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а виникає із сукупності певних обставин, а саме: майно може бути об'єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності. Позивачем у справах про набуття права власності за набувальною давністю є володілець чужого майна.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі № 910/17274/17 зроблено висновок, що "умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном".
Так, з оглядну на викладені обставини, ОСОБА_2 , отримавши свідоцтво про право на спадщину після смерті батька, не очікувала на те, що останній мав у власності лише частину нерухомого майна, що відповідно вплинуло на розмір успадкованого нею майна за заповітом.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Позов про визнання права власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
Позивач ОСОБА_2 у позові вказала, що була обізнаною про власника квартири, яким в тому числі був її батько ОСОБА_6 , тому немає підстав для набуття нею права власності на вказане майно відповідно до статті 344 ЦК.
Таким чином, у задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).
З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності суд вважає, що первісні позовні вимоги позивача ОСОБА_1 , як спадкоємця першої черги в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , підлягають задоволенню, а зустрічний позов правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, за недоведеністю.
Розподіл судових витрат здійснити, в порядку ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 10, 12, 13, 258-259, 264, 265, 268, 315, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Синельниківської міської ради Дніпропетровської області, правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 у с. Пришиб Васильківського району Дніпропетровської області, право власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 65,9 кв.м., житловою площею 41,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Стягнути з правонаступника ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_9 у м. Синельникове Дніпропетровської області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 16 грудня 1995 року Мелітопольським МВ УМВС України в Запорізькій області, на користь ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 у с. Пришиб Васильківського району Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_5 , судовий збір у сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
В задоволенні зустрічного позову правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Синельниківська міська рада Дніпропетровської області, про визнання права власності за набувальною давністю, відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя А. В. Твердохліб