про повернення позовної заяви
29 квітня 2024 року справа № 580/3644/24
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., перевіривши матеріали позову адвоката Єрьоміної В.А. від імені ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
12.04.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Єрьоміної В.А. (65009, м.Одеса, Гагарінське плато 5/3, оф.26) від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати йому, як учаснику бойових дій, грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2017 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення 18.01.2017;
зобов'язання відповідача виплатити йому, як учаснику бойових дій, грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2017 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення 18.01.2017.
Додатково просили розглянути справу правилами спрощеного провадження.
Обґрунтовуючи зазначили, що позивач проходив військову службу у відповідача та на сьогодні виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Відповідно до посвідчення від 18.05.2015 №280099 позивачу надано статус учасника бойових дій. Відповідач всупереч вимог законодавства не нарахував та не виплати позивачу грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2017 роки. Тому звернувся до суду.
Ознайомившись із матеріалами позову, виявлено недоліки позовної заяви, які перешкоджають відкриттю провадження у справі. У зв'язку з цим ухвалою від 17 квітня 2024 року суд залишив її без руху.
22.04.2024 на адресу суду від представниці позивача адвоката Єрьоміної В.А. надійшла заява вх.№20426/24, в якій просила поновити позивачу строк на звернення до суду зі вказаним позовом та відкрити провадження у справі (далі - Заява). Обґрунтовуючи зазначила, що ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Посилалася на висновки Верховного Суду у постанові від 04.04.2023 у справі №640/8348/21.
Того ж дня на адресу суду від відповідача надійшло заперечення на Заяву вх.№20846, в якому просив відмовити у задоволенні Заяви представниці позивача. Обґрунтовуючи зазначив, що Верховний Суд у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22 вказав, що до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою від 27 червня 2023 року №651 Кабінет Міністрів України скасував з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19. Отже, з 01.07.2023 розпочався відлік 3-місячного строку звернення до суду з позовними заявами (у спорах, пов'язаних з порушенням законодавства про оплату праці) та закінчився 02.10.2023 року. Позивач звернувся до суду лише 11.04.2024, тобто після закінчення трьох місячного строку звернення до суду. Представниця позивача в своїй заяві не зазначила жодних обставин і фактів, які об'єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду. Представниця позивача просила врахувати позицію Верховного Суду у постанові від 4 квітня 2023 року у справі №640/8348/21, але вищезазначена справа не підлягає врахуванню та застосуванню в цій справі так як, позивач звернувся до суду до моменту набрання чинності змінами до частини 2 статті 233 КЗпП України. Тому не обмежувався будь-яким строком.
Оцінивши доводи Заяви, суд дійшов висновку, що виявлені судом недоліки позову не усунені, наявні перешкоди для відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Норми Закону України "Про оплату праці", на які посилається представниця позивача, не регулюють правовідносини щодо застосування процесуальних строків в адміністративному судочинстві.
Заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21.
Отримуючи заробітну плату (грошове забезпечення) за 2015-2017 роки протягом 3 місяців з дати отримання позивач мав право звернутися з позовом щодо невірного його розрахунку.
Неоднаковий підхід до обчислення процесуального строку звернення до суду для осіб, які звертаюся в один проміжок часу з аналогічним предметом спору до того ж відповідача, свідчитиме про дискримінаційний та упереджений розгляд справи, що в умовах справедливого судочинства не допустиме.
Водночас витягом із наказу відповідача від 18.01.2017 №13 підтверджується, що з 18.01.2017 позивач виключений із списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення та йому наказано виплатити відповідні суми грошового забезпечення. Тобто, про всі складові розрахунку при звільненні позивач міг дізнатися під час ознайомлення з цим наказом і оспорити їх до суду протягом 3 місяців з дати ознайомлення з цим наказом.
Обставин досудового врегулювання спору не вказано.
В ухвалі про залишення позову без руху суд роз'яснив позивачу щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду зі вказаним вище позовом та обов'язку надати суду заяву про поновлення порушеного строку, в якій обґрунтувати для цього підстави, викласти доводи щодо поважності тому причин і надати докази.
Представниця позивача та позивач у Заяві не вказали жодного аргументу щодо поважності причин пропущеного строку на звернення до суду. Натомість зміст Заяви полягає виключно в не погодженні з висновками суду та власне, помилкове твердження представника позивача, що строк звернення до суду позивач не пропустив.
Щодо висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 04.04.2023 у справі №640/8348/21, на які посилається представниця позивача у Заяві. У вказаній справі обставини стосуються подібного предмета спору та не ідентичних обставин спору, позаяк спірні правовідносини у них регулювалися нормами ст.ст.116, 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». Однак для цієї справи вказані норми діють в редакції ЗУ №2352-IX від 01.07.2022. Отже, вказані вище висновки для неї не застосовні.
Викладені у Заяві доводи не стосуються об'єктивних факторів, свідчать про необґрунтоване зволікання позивача щодо звернення до відповідача та суду щодо нарахування та виплати йому, як учаснику бойових дій, грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2017 роки, а отже, не обґрунтовані. Тобто, за змістом не містить посилань на обставини, які перешкодили своєчасно звернутися до суду. Тому не підлягає задоволенню.
Оскільки поважних причин позивач та його представниця не вказують та матеріали позову не містять доказів наявності таких обставин, підстави для задоволення Заяви відсутні.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Згідно ч.5 ст.169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч.8 ст.169 КАС України), за умови усунення вказаних підстав для її повернення.
Оскільки недоліки позову не усунені, наявні підстави повернути позивачу позовну заяву.
Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Пунктом 2 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2011 №3676-VІ “Про судовий збір” (далі - Закон №№3676-VI) визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги. Відповідно до ч.2 вказаної статті Закону №3676-VI у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми, в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, повністю.
Оскільки відсутні докази понесення судових витрат позивачем, відсутні підстави для їх повернення.
Керуючись ст.ст.2-20, 121, 160-161, 169, 237, 241-246, 255, 295 КАС України, суддя
1. Відмовити повністю у задоволенні заяви вх. від 22.04.2024 №20426/24 адвоката Єрьоміної В.А. від імені ОСОБА_1 про усунення недоліків.
Повернути його позовну заяву до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали, позовну заяву та додані до неї документи направити ОСОБА_1 .
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Анжеліка БАБИЧ