Номер провадження: 22-ц/813/2649/24
Справа № 523/14984/22
Головуючий у першій інстанції Бузовський В.В.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
22.04.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,
учасники справи:
позивач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клюшка 118»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2023 року,
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клюшка 118» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клюшка 118» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в обґрунтування якої зазначило, що 29.06.2016 року створено та зареєстровано ОСББ «Клюшка 118». 24.11.2019 року рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Клюшка 118» розірвано з КП «ЖКС «Північний» договір на управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 та прийнято вказаний будинок на управління позивача.
Співвласниками багатоквартирного будинку затверджено порядок сплати та розмір внеску на управління багатоквартирним будинком та внесок на вивезення ТПВ. 15.12.2021 року рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Клюшка 118» затверджено зміни у розмірах внесків, які вступили в силу з 01.01.2022 року.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 . Відповідачем обов'язкові для співвласників платежі не сплачуються, у зв'язку з чим, за період з березня 2020 року по листопад 2022 року наявна заборгованість зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком, внесків на вивезення ТПВ у розмірі 14842,3 грн.
Також позивач вважає, що є підстави для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клюшка 118» заборгованість у розмірі 19268,14 грн, яка складається з: 14842,3 грн - заборгованість зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком та на вивезення ТПВ, 3840,13 - інфляційні витрати, 585,71 грн - 3 % річних та вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Суворовський районний суд м. Одеси рішенням від 05 вересня 2023 року позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клюшка 118» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клюшка 118» заборгованість у загальному розмірі 17279,59 грн, у тому числі: зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком та внесків на вивезення твердих побутових відходів за період з 21.03.2020 року по 21.11.2022 року у розмірі 14842,30 грн, інфляційні витрати за період з 21.03.2020 року по 23.02.2022 року у розмірі 1913,63 грн, три відсотки річних за період з 21.03.2020 року по 23.02.2022 року у розмірі 523,66 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем, як обслуговуючою організацією, в указаний період надавались послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території. Відповідно до квитанцій за 2020 - 2022 роки ОСОБА_1 здійснювала оплату ТОВ «Еко-Ренесанс» та КП «ЖКС «Північний» за надані послуги з вивезення ТПВ.
Станом на 23.02.2022 року, згідно наданому позивачем розрахунку, відповідач має заборгованість зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком та внесків на вивезення твердих побутових відходів у розмірі 10597,90 грн. Вказану суму суд першої інстанції застосував для розрахунку 3% річних та інфляційних збитків. Порушення грошового зобов'язання тривало з 21.03.2020 року до 23.02.2022 року - до дня який передував оголошенню на території України воєнного стану, тому вважав, що 3% річних складають 523,66 грн. Інфляційні збитки за цей період складають 1913,63 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що не є власником квартири АДРЕСА_2 , проживає у ній на підставі ордеру № 902, виданого 29.10.1975 року, тому зобов'язань щодо сплати заборгованості у останньої не виникає. Належним відповідачем вважає Одеську міську раду. Судом першої інстанції не враховано, що відповідач належним чином не ознайомлена з рішеннями ОСББ «Клюшка 118» від 24.11.2019 року та 15.12.2021 року. Посилається на те, що в під'їзді № НОМЕР_1 в якому проживає відповідач жодні роботи не виконуються, під'їзд потребує ремонту. Також з протоколу загальних зборів від 24.11.2019 року вбачається відсутність визначеного розміру внеску на управління будинку.
Тарифи встановлені позивачем на вивезення твердих побутових відходів не відповідають тарифам встановленим рішенням Виконавчого комітету ОМР № 143 від 28.05.2015 року. Також не враховано, що відповідач здійснювала оплату за вивезення ТПВ ТОВ «Еко-Ренесанс».
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.10.2023 року позивачу роз'яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.
Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги позивач отримав 23.10.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач не заперечувала, що вона є законним користувачем (наймачем) квартири АДРЕСА_2 та проживає в ній вже багато років. Вважає затверджений розмір внеску на управління багатоквартирним будинком обов'язковим для ОСОБА_1 . Відповідач з початку прийняття будинку в управління ОСББ «Клюшка 118» обізнана про його функціонування та необхідність сплати обов'язкових для усіх співвласників багатоквартирного будинку внесків, затверджених рішеннями загальних зборів, однак свідомо ухилялася від виконання своїх обов'язків.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованість у розмірі 19268,14 грн, тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 * 100 = 2684000 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.
Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Із тексту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду відповідачем оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині рішення суду не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку” № 12 від 24 жовтня 2008 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем, як обслуговуючою організацією, в указаний період надавались послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, відповідно до квитанцій за 2020 - 2022 роки ОСОБА_1 здійснювала оплату ТОВ «Еко-Ренесанс» та КП «ЖКС «Північний» за надані послуги з вивезення ТПВ.
Станом на 23.02.2022 року, згідно наданому позивачем розрахунку, відповідач мала заборгованість зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком та внесків на вивезення твердих побутових відходів у розмірі 10597,90 грн. Вказану суму суд першої інстанції застосував для розрахунку 3% річних та інфляційних збитків. Порушення грошового зобов'язання тривало з 21.03.2020 року до 23.02.2022 року - до дня який передував оголошенню на території України воєнного стану, тому вважав, що 3% річних складають 523,66 грн. Інфляційні збитки за цей період складають 1913,63 грн.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п. 6, 13 ст. 1 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п. 5 ст.1 Законом України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та відповідний обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Між сторонами склалися відносини щодо забезпечення надання житлово-комунальних послуг та здійснення споживачем оплати за отримані послуги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що не є власником квартири АДРЕСА_2 , а проживає у вказаній квартирі на підставі ордеру № 902, виданого 29.10.1975 року.
Згідно розпорядження Суворовської райдержадміністрації № 246р від 23.04.2019 року запропоновано відкрити особистий рахунок ОСОБА_1 на займану житлову площу, яка складається з 3 кімнат 39,54 кв.м по АДРЕСА_3 з правом укладення договору найму житлової площі.
Особисті рахунки на житлову площу в кв. АДРЕСА_2 з імені ОСОБА_2 переоформлено на ім'я ОСОБА_1 у зв'язку зі смертю відповідального квартиронаймача, що підтверджується витягом з розпорядження № 246р від 23.04.2019 року.
ОСОБА_1 постійно проживає та зареєстрована в АДРЕСА_3 , особистий рахунок відкрито на ім'я ОСОБА_1 . В квартирі зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою № 1955.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 61 ЖК встановлено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Положеннями ч. 4 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» зобов'язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідачем не заперечується факт проживання у вказаній квартирі на законних підставах. Також в матеріалах справи відсутні докази встановлення іншого порядку оплати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Зважаючи на те, що відповідач на законних підставах користується житлом, є споживачем послуг, які надаються позивачем, то у відповідності до положень законодавства має обов'язок здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця.
Посилання в цій частині на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.09.2020 року у справі № 906/884/19, апеляційний суд відхиляє, оскільки останній не є релевантним. Так, у зазначеній справі предметом спору є спонукання до укладення договору, правовідносини між сторонами врегульовано договором оренди, який не містив вимог про встановлення обов'язку орендаря з відшкодування орендодавцю (власнику майна) понесених останнім витрат.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.06.2016 року створено та зареєстровано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клюшка 118». Основним видом економічної діяльності об'єднання є комплексне обслуговування об'єктів.
24.11.2019 року відбулись загальні збори співвласників ОСББ «Клюшка 118». Відповідно до порядку денного на голосування ставились, зокрема питання № 2 щодо розірвання договору з управління багатоквартирним будинком з КП «ЖКС «Північний» та прийняття будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в управління ОСББ «Клюшка»; питання № 3 затвердження порядку сплати та розміру внеску на управління багатоквартирним будинком у розмірі 6 грн за 1 кв.м.
По другому питанню «за» проголосувало 383, «проти» - 6, по третьому питанню «за» проголосувало 373, «проти» - 11. Вказані рішення прийняті.
З додатку № 2 до протоколу загальних зборів ОСББ «Клошка118» вбачається, що співвласниками також затверджений внесок на вивезення твердих побутових відходів у розмірі 0,70 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 факту присутності на загальних зборах наприкінці 2019 року не заперечує, зазначає, що на них була присутня.
15.12.2021 року відбулись загальні збори співвласників ОСББ «Клюшка 118». Відповідно до порядку денного на голосування ставились, зокрема питання № 4 затвердження розміру та порядку сплати внеску на управління багатоквартирним будинком у розмірі 6,50 грн за 1 кв.м.
По четвертому питанню «за» проголосувало 390, «проти» - 29, « утрималось» - 2 вказане рішення прийнято.
Апеляційний суд зауважує, що згідно наданих позивачем доказів ОСОБА_1 брала участь у голосуванні, підпис останньої в графі квартира АДРЕСА_4 , площею 65,5 кв.м - «против». Враховуючи встановлені обставини, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності рішень про визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів від 24.11.2019 року та 15.12.2021 року.
Також апеляційним судом враховується, що відповідачем підписано заяву скаргу, яка прийнята ОСББ «Клюшка 118» 12.08.2020 року, з якої вбачається обізнаність відповідача про встановлені тарифи на утримання будинку та прибудинкової території та вивіз сміття, та вимога знизити останні до 4,50 грн.
01.03.2020 року між ОСББ «Клюшка 118» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Ренесанс» укладено колективний договір на вивезення твердих побутових відходів № 5262-20К/С. Порядок оплати за вказаним договором визначено положеннями розділу 5 вказаного договору.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання відповідача на те, що нарахування ОСББ «Клюшка 118» за надані послуги з вивезення ТПВ за тарифом 0,70 грн на кв.м, є незаконними, оскільки рішення якими затверджені порядок та розмір сплати внесків не скасовувались, в судовому порядку не оскаржувались, а тому є обов'язковими для виконання.
Враховуючи викладені обставини, відповідачем в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду не спростовано надання їй комунальних послуг ОСББ «Клюшка 118».
З наданої позивачем довідки про стан заборгованості за період з березня 2020 року по листопад 2022 року, боржника ОСОБА_1 , площа квартири 65,5 кв.м, внесок на управління багатоквартирним будинком - 6 грн за 1 кв.м з 01.12.2019 року; 6,50 грн за 1 км.м з 01.01.2022 року; вивіз ТПВ - 0,7 грн за 1 кв.м вбачається, що за період з березня 2020 року по лютий 2022 року заборгованість за внесками на управління багатоквартирним будинком складає 9497,5 грн, за вивезення ТПВ - 1100,4 грн.
Загальна заборгованості за період з березня 2020 року по листопад 2022 року, станом на 21.11.2022 року становить 14842,3 грн.
В матеріалах справи відсутні докази оплати ОСОБА_1 комунальних послуг на рахунок позивача.
Відповідач, заперечуючи проти стягнення заборгованості, надала суду квитанції, відповідно до яких ОСОБА_1 у період з березня 2020 року по лютий 2023 року здійснюється оплата за вивіз сміття на рахунки КП «ЖКС «Північний» та ТОВ «Еко-Ренесанс».
Апеляційним судом вказані квитанції не беруться до уваги, як докази здійснення оплати за отримані житлові послуги, надані позивачем, оскільки як вже зазначалось договір з управління багатоквартирним будинком з КП «ЖКС «Північний» розірвано, що відповідачем не заперечується та прийнято будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в управління ОСББ «Клюшка 118».
Також, на момент списання будинку з балансу КП «ЖКС «Північний» (станом на 28.02.2020 року) за адресою: АДРЕСА_1 , по особовому рахунку 11815772 ( АДРЕСА_3 ) заборгованість за вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) складала 2581,20 грн. У подальшому, грошові кошти, що надходили на рахунок ТОВ «Еко-Ренесанс» по особовому рахунку НОМЕР_2 , йшли в залік погашення боргу. Станом на 28.02.2023 року, фактично за 3 роки, погашено 919,85 грн боргу. Таким чином, станом 28.02.2023 року, заборгованість по особовому рахунку НОМЕР_2 складає 1661,35 грн. 3 1.03.2020 року нарахування по особову рахунку НОМЕР_2 відсутні. Наразі між ОСОБА_1 та ТОВ «Еко-Ренесанс» відсутній індивідуальний договір на вивіз ТПВ, що підтверджується листом ТОВ «Еко-Ренесанс» № 46 від 13.03.2023 року.
Враховуючи, що сплачені відповідачем кошти на оплату послуги з вивезення сміття зараховуються в рахунок погашення існуючої заборгованості перед ТОВ «Еко-Ренесанс», апеляційним судом не беруться до уваги доводи щодо здійснення оплати за вивезення сміття за тарифами визначеними рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 143 від 26.07.2018 року на рахунок ТОВ «Еко-Ренесанс».
З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованимвисновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за утримання багатоквартирним будинком та вивезення ТПВ за період з березня 2020 року по листопад 2022 року у розмірі 14842,30 грн.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, тому останній, на вимогу позивача, зобов'язаний сплатити інфляційні втрати та 3 % річних від простроченої суми.
Судом першої інстанції проведено розрахунок 3% річних та інфляційних витрат з урахуванням періоду за який підлягає стягненню заборгованість з березня 2020 року по лютий 2022 року відповідно до якого розмір 3% річних складає 523,66 грн, інфляційні витрати - 1913,63 грн, відповідачем проведений судом першої інстанції розрахунок не оскаржується, доводів щодо неправильного розрахунку апеляційна скарга не містить, власного розрахунку скаржником не надано, тому висновок суду першої інстанції апеляційний суд вважає обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Щодо суті апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді О.Ю. Карташов
М.В. Назарова