справа № 369/7520/22
головуючий у суді І інстанції Дубас Т.В.
провадження № 22-ц/824/2906/2024
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
03 квітня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Кириєнко Оксани Олександрівни на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2023 року
у справі за позовом Служби у справах дітей Боярської міської ради Київської області, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
У серпні 2022 року Боярська міська рада Фастівського району Київської області, діючи в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому просили суд:
позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей до досягнення ними повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебувають на обліку Служби у справах дітей Боярської міської ради як діти з сім'ї у яких батьки або особи, що їх заміняють ухиляються від виконання батьківських обов'язків, їх справи були передані від Служби у справах дітей та сім'ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, де вони перебували з 2018 року.
16 квітня 2018 року направленням від Служби у справах дітей та сім'ї Києво-Святошинської РДА ОСОБА_4. та ОСОБА_3 були влаштовані до Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації «Отчий дім», де знаходяться по теперішній час.
Київський обласний центр Соціально-психологічної реабілітації дітей «Отчий дім» надав довідку про те що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відвідують дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з червня 2018 року, та не цікавляться життям, здоров'ям та успіхами дітей. Діти знаходяться на повному державному утримуванні.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2023 року, залишено без розгляду позовні вимоги в частині вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_4 , яка на теперішній час є повнолітньою.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2023 року позов Боярської міської ради Фастівського району Київської області, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , задоволено частково.
Відібрано неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 та передано неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Службі у справах дітей виконавчого комітету Боярської міської ради, Фастівського району Київської області.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Служби у справах дітей виконавчого комітету Боярської міської ради Фастівського району Київської області аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 18 серпня 2022 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Служби у справах дітей виконавчого комітету Боярської міської ради, Фастівського району Київської області аліменти, на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 18 серпня 2022 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав відповідатиме її найкращім інтересам. Відповідачі є особами працездатного віку, законодавчо на них покладено обов'язок забезпечення утримання та виховання власної дитини, що є підставою для стягнення з них аліментів на утримання ОСОБА_3 .
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Кириєнко О.О. подала апеляційну скаргу, у якій просить:
скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Боярської міської ради Фастівського району Київської області та не відбирати неповнолітнього ОСОБА_3 у батьків;
надати можливість батькам налагодити зв'язок із дитиною та зобов'язати Службу у справах дітей виконавчого комітету Боярської міської ради надати повну інформація про місцезнаходження ОСОБА_3 із зазначенням актуальних засобів зв'язку із ним.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції повинен був відмовити у відкритті провадження, оскільки при поданні цього позову вже було наявне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2021 року у справі № 369/15238/18 відносно тих самих відповідачів з тих самих підстав між тими самими сторонами, яким відмовлено у задоволенні позову Боярської міської ради Фастівського району Київської області, спростовано усі доводи, на які посилався позивач.
Апелянт вказує, що доводи позивача щодо небажання батьків спілкуватися з дитиною не мають жодних доказів, тому це твердження можна розглядати тільки як припущення. Позивачем не надано доказів щодо вчинення дій, які б свідчили б про те, що позивач зв'язувався з відповідачами. Натомість відповідачі намагалися після 11 червня 2021 року зв'язатися з працівниками Служби у справах дітей виконавчого комітету Боярської міської ради для повернення дітей, проте працівники їх ігнорували, не відповідали на телефонні дзвінки, не надавали зустрітися з дітьми, чим унеможливлювали здійснювання батьками своїх батьківських обов'язків.
Також скаржник зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції не була заслухана думка ОСОБА_3 , адже при розгляді указаної категорії справи важливо почути думку дитини, а не брати до уваги маніпулятивні висловлювання служби у справах дітей. Суд першої інстанції мав врахувати думку дитини, оскільки у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 склалися теплі родинні відносини.
Представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Кириєнко О.О. у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.
Представник Служби у справах дітей Боярської міської ради Київської області у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи буз участі представника служби та ухвалення рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с. 6-7).
Відповідно до довідки, виданої Київським обласним центром соціально-психологічної реабілітації «Отчий дім» 05 листопада 2021 року вих. № 227, діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувають у Київському обласному центру соціально-психологічної реабілітації «Отчий дім» з 16 квітня 2018 року на повному державному утриманні. За час перебування дітей у центрі з червня 2018 року батьки їх не відвідували, листування не вели, участі в утриманні та вихованні не приймали (а.с. 8).
Згідно з довідкою, виданою Київським обласним центром соціально-психологічної реабілітації «Отчий дім» 12 липня 2022 року, з 16 квітня 2018 року згідно з наказом № 56 від 16 квітня 2018 року за направленням Служби у справах дітей та сім'ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області в Київський обласний центр соціально-психологічної реабілітації «Отчий дім» були зараховані та перебувають по теперішній час ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 бачили дітей тричі у період з квітня по травень 2018 році, коли вирішувалося питання з органами влади про доцільність повернення дітей у сім'ю. З травня 2018 року по теперішній час дітей не відвідували та не цікавилися їхнім життям (а.с. 9).
Наказом Служби у справах дітей Боярської міської ради Київської області від 03 червня 2021 року № 31-с взято з 03 червня 2021 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах на підставі скоєння фізичного, психологічного насильства у сім'ї (а.с. 10).
Наказом Служби у справах дітей Боярської міської ради Київської області від 03 червня 2021 року № 30-с взято з 03 червня 2021 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах на підставі скоєння фізичного, психологічного насильства у сім'ї (а.с. 11).
Відповідно до висновку Виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області від 14 липня 2022 року позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано доцільним (а.с. 4-5).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 4 статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» визначено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина 3 статті 51 Конституції України).
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Частиною 7 статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
При цьому положення вказаної Конвенції, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України.
Згідно з частинами 1-4 статті 150 СК України батьки зобов'язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини 1 статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Частиною 1 статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують
її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Згідно з частиною 1 статті 170 СК України визначено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
У своїй позовній заяві Боярська міська рада Фастівського району Київської області, діючи в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , просила суд:
позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь дітей аліменти.
Під розгляду указаної справи судом першої інстанції ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досягла повноліття, тому ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2023 року залишено без розгляду позовні вимоги в частині вимог, щодо позбавлення батьківських прав відносно неї.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції оскаржуваним рішенням ухвалив
відібрати неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 та передати дитину Службі у справах дітей виконавчого комітету Боярської міської ради, Фастівського району Київської області;
стягнути з ОСОБА_1 на користь Служби у справах дітей виконавчого комітету Боярської міської ради Фастівського району Київської області аліменти на утримання ОСОБА_3 , ОСОБА_3 до досягнення ними повноліття.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідачами рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволених позовних вимог щодо відібрання дитини, а позивачем указане рішення щодо часткового задоволення позовних вимог не оскаржується, тому апеляційний суд, розглядаючи справу у межах доводів апеляційної скарги відповідачів, надає оцінку правильності тільки в частині наявності підстав для відібрання неповнолітнього ОСОБА_3 .
Відповідачі в апеляційній скарзі посилаються на те, що вони намагалися після 11 червня 2021 року зв'язатися з працівниками Служби у справах дітей виконавчого комітету Боярської міської ради для повернення дітей, проте працівники їх ігнорували, не відповідали на телефонні дзвінки, не надавали зустрітися з дітьми, чим унеможливлювали здійснення ними своїх батьківських обов'язків.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).
Частиною 1 статі 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З наданих позивачем доказів, які наявні у матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 16 квітня 2018 року зарахований до Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації «Отчий дім» та перебуває там по теперішній час, а також з 03 червня 2021 року він взятий на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах на підставі скоєння фізичного, психологічного насильства у сім'ї.
Також з доказів, які долучені до позовної заяви, вбачається, що батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 бачили дітей тричі у період з квітня по травень 2018 році, коли вирішувалося питання з органами влади про доцільність повернення дітей у сім'ю. З травня 2018 року по теперішній час дітей не відвідували та не цікавилися їхнім життям.
Натомість відповідачі, посилаючись на те, що Служба у справах дітей виконавчого комітету Боярської міської ради перешкоджала їм зустрітися з дітьми та унеможливлювали здійснення ними своїх батьківських обов'язків, не надали жодного доказу на підтвердження таких обставин.
Доказів того, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після того ОСОБА_3 був зарахований до центру соціально-психологічної реабілітації вчиняли дії щодо спілкування з ним для налагодження відносин також не надано.
Апеляційний суд зауважує, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, а апеляційний суд розглядає справу у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що на час подання цього позову вже було наявне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2021 року у справі № 369/15238/18 відносно тих самих відповідачів з тих самих підстав між тими самими сторонами, яким відмовлено у задоволенні позову Боярської міської ради Фастівського району Київської області, спростовано усі доводи, на які посилався позивач, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Тлумачення пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість подальшого судового розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що: «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».
Суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно, збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Так, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2021 року № 369/15238/18 у задоволенні позову Бучанської районної державної адміністрації Київської області, в інтересах дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Бучанської районної державної адміністрації Київської області, Київський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Отчий дім», Києво-Святошинська окружна прокуратура, ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів - відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Бучанської районної державної адміністрації Київської області в інтересах дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Бучанської районної державної адміністрації Київської області, Київський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Отчий дім», Києво-Святошинська окружна прокуратура, ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , про скасування усиновлення - відмовлено.
Указане рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили 15 липня 2021 року.
Зі змісту указаного рішення вбачається, що підставою позовних вимог Бучанської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав було ухилення від спілкування з дітьми, вчинення насилля над дітьми, жорстоке поводження з ними.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову судом зазначено зокрема про відсутність доказів існування підстав, передбачених статтею 164 СК України, факт насилля мав виключно разовий характер та лише з боку матері дітей.
Підставою позовних вимог Боярська міська рада Фастівського району Київської області про позбавлення батьківських справ у цій справі № 369/7520/22 є те, що відповідачі з червня 2018 року після влаштування дітей до Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації «Отчий дім», де вони знаходяться по теперішній час, не відвідували їх, не цікавилися життям, здоров'ям та успіхами дітей.
Отже, зважаючи на те, що підстави позову у справі, що переглядається в апеляційному порядку (№369/7520/22), та у справі № 369/15238/18, рішення суду в якій набрало законної сили, не є тотожними, обставини справи стосуються подій, які хронологічно відбувалися у різні періоди, а тому апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що таким обставинам вже надана правова оцінка судом.
Щодо доводів відповідачів про те, що під час розгляду справи у суді першої інстанції не була заслухана думка неповнолітнього ОСОБА_3 , апеляційний суд враховує таке.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 серпня 2022 року відкрито провадження у цій справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Представник відповідачів - адвокат Кириєнко О.О. знайомилася із матеріалами справи 10 січня 2023 року, що підтверджується її розпискою (а.с. 41).
Тобто з цього часу їй та відповідачам було достеменно відомо про наявність указаної справи у провадженні суду, а також про предмет та підстави позову.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі скористалися своїм правом та подали відзив на позовну заяву, а також заявили клопотання про витребування матеріалів справи № 369/15238/18.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 квітня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
26 липня 2023 року представником відповідачів - адвокатом Кириєнко О.О. заявлене клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та виклик у судове засідання неповнолітнього ОСОБА_3 для з'ясування його думки.
У вказаному клопотанні представником відповідачів не зазначено та не обґрунтовано причини пропуску нею строку та подання указаного клопотання після закриття підготовчого судового засідання.
Частиною 4 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується із висновком суду про відмову у задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, оскільки представник відповідача була обізнана про розгляд указаної справи, приймала участь у судових засіданнях, подавала відзив та клопотання про витребування доказів, а тому відсутні підстави вважати, що строк на заявлення указаного клопотання пропущений нею з поважних причин.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2023 року в оскаржуваній частині ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Щодо судових витрат.
Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Кириєнко Оксани Олександрівни залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 29 квітня 2024 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська