29 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 539/2258/20
провадження № 51-2233ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої та апеляційної інстанцій, - ОСОБА_4 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року щодо ОСОБА_5 ,
установив:
Вироком Ленінського районного суду м. Полтави від17 лютого 2022 року ОСОБА_5 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст.15, ч. 1 ст. 115 КК України та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку із недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про перегляд ухвали апеляційного суду у касаційному порядку.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України,колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, допущені судами при його винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Однак в порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України прокурор у своїй касаційні скарзі, хоч і зазначає про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, незаконність і необґрунтованість ухвали суду апеляційної інстанції, проте не наводить доводи на обґрунтування цього у даному кримінальному провадженні відповідно до положень ч. 1 ст. 438 КПК України.
Також автор скарги не зазначає в чому полягає незаконність ухвали апеляційного суду, які конкретно порушення вимог ст. ст. 419, 420 КПК України, на його думку, було допущено цим судом, які доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.
Зокрема прокурору необхідно врахувати, що обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України, та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Разом з тим касатору слід врахувати і те, що відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Крім того, в порушення вимог ч. 6 ст. 427 КПК України до касаційної скарги не додано її копії та додатків до неї в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження (не вистачає 1 копії касаційної скарги та оскаржуваного рішення).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження, шляхом подання виправленої касаційної скарги.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Залишити касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 без руху.
Встановити прокурору ОСОБА_4 десятиденний строк для усунення зазначених недоліків з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3