25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 754/14256/23
провадження № 61-5004ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила суд стягнути аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 6 000,00 грн щомісячно, на кожну дитину, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року позов задоволено частково.
Зобов'язано стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 272,00 грн прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з подальшою індексацією, починаючи з 06 жовтня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Зобов'язано стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2 833,00 грн прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з подальшою індексацією, починаючи з 06 жовтня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , залишено без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року залишено без змін.
У квітні 2024 року ОСОБА_1 направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
Предметом позову у цій справі є стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей (6 000 грн х 2 х 6 місяців = 72 000 грн), а тому відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України справа є малозначною.
Малозначна справа є такою з урахуванням її властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що справа має для нього виняткове значення, оскільки заробіток відповідача є недостатнім для сплати аліментів у розмірі присудженому судом першої інстанції і таке судове рішення призведе до його скрутного майнового становища.
Верховний Суд вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке.
Стосовно виняткового значення справи для учасника справи, то у цьому випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником.
Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.
Справа, що має виняткове значення для учасника - це справа, що може бути виокремлена із загальних правил розгляду справ Верховним Судом. Під час розгляду такої справи Верховний Суд може здійснити сукупність процесуальних дій, спрямованих на визначення наявності або відсутності передбачених ЦПК України підстав для перегляду справи в порядку касаційного провадження, з метою усунення встановлених у зв'язку з цим порушень законності попередніх судових рішень.
Верховний Суд може визначити підстави для перегляду справи, що має виняткове значення для учасника, тобто з'ясувати питання, чи є ця справа винятковою відповідно до цивільного процесуального закону. Підставами для розгляду справи, що має для учасника виняткове значення, може бути виявлене після її апеляційного розгляду неоднакове застосування судом (судами) апеляційної інстанції одного й того ж положення закону, а також визнання міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, судового рішення таким, що порушує міжнародні зобов'язання України.
У справі, що має виняткове значення для її учасника, та яка може бути допущена до розгляду Верховним Судом у касаційному порядку з метою перегляду судового рішення, суд першої інстанції допустив порушення закону, які не були усунені судом апеляційної інстанції, або одночасно допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення закону. Крім того, має відбуватися порушення питань факту і права згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, чинним законодавством України, визначення яких вимагає розгляду справи по суті щодо неспроможності держави дотриматися своїх позитивних зобов'язань у частині регулювання певного виду діяльності, яка має шкідливі наслідки для заявника, а також досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання його здатності користуватися своїми правами, була добре відома органам влади та має триваючий характер.
Також особа, яка подає касаційну скаргу у малозначній справі, зобов'язана надати докази та навести доводи на обґрунтування наявності обставин, що є підставою для допуску судового рішення у його справі до перегляду Верховним Судом.
З огляду на викладене заявник не обґрунтував необхідності для відкриття справи, яка не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження у малозначній справі.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалені у малозначній справі, яка не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська