25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 761/12971/22
провадження № 61-3104св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Волейків»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполісстрой»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Волейків» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва
у складі судді Пономаренко Н. В. від 26 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мережко М. В., Поліщук Н. В., Соколової В. В., від 25 січня 2024 року, і виходив з наступного.
Основний зміст позовних вимог та заперечень щодо них
1. У липні 2022 року ОСББ «Волейків» звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ «Мегаполісстрой», про витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Свої вимоги ОСББ «Волейків» мотивувало тим, що 11 листопада 2008 року новостворений будинок за адресою: АДРЕСА_1 , було введено в експлуатацію. Рішенням установчих зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку за вказаною адресою від 21 травня 2019 року було вирішено створити ОСББ «Волейків», яке у подальшому було зареєстроване в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15 липня 2019 року. Рішенням правління ОСББ «Волейків» від 28 липня 2019 року вирішено, зокрема, прийняти в управління об'єднання будинок включно з паркінгом та прибудинковою територією з 01 серпня 2019 року.
3. ОСББ «Волейків» зазначало, що йому стало відомо, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за відповідачем ОСОБА_1 .
4. У червні 2022 року ОСББ «Волейків» отримало у комунальному підприємстві Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» технічний паспорт на 25 поверх 4 секції вказаного будинку, у якому відсутня квартира АДРЕСА_1 , а замість неї вказана вентиляційна камера. Вентиляційна камера є допоміжним приміщенням будинку та відноситься до спільного майна співвласників багатоквартирного будинку.
5. Позивач вважав, що відповідач протиправно заволодів спірним приміщенням, яке призначене для забезпечення безпечної експлуатації будинку, та перешкоджає йому здійснювати реалізацію права володіння, користування і розпорядження спільним майном співвласників будинку шляхом обмеження доступу до вентиляційної камери. Відсутність фактичного доступу до вказаного приміщення та технічного обладнання несе ризик його пошкодження або знищення, що може призвести до порушення прав всіх власників будинку, у тому числі неможливості безпечної експлуатації самого будинку.
6. Посилався на те, що право власності на спірне приміщення було набуто співвласниками багатоквартирного будинку одночасно з набуттям права власності на житлові квартири та нежитлові приміщення відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України та пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
7. З урахуванням зазначеного, ОСББ «Волейків» просило позов задовольнити, витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру за адресою: кв. АДРЕСА_1 , на користь усіх власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26 квітня
2023 року у задоволенні позовних вимог ОСББ «Волейків» відмовлено.
9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено, що право власності було набуто відповідачем з порушенням приписів частини другої статті 331 ЦК України. У матеріалах справи відсутня проєктна документація на весь будинок АДРЕСА_1 , що унеможливлює перевірку твердження позивача, що спірна квартира має технічні характеристики, властиві допоміжному приміщенню (вентиляційна камера). Оскільки судом не встановлено, що спірна квартира є допоміжним приміщенням, а отже, права позивача, який діє в інтересах власників квартир будинку, не порушені, отже у позові належить відмовити.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
10. Постановою Київського апеляційного суду від 25 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСББ «Волейків» залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 квітня 2023 року - без змін.
11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач, відповідно до вимог законодавства не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що спірна квартира відноситься до допоміжних приміщень і перебувала у спільній власності власників квартир будинку, а тому права позивача, який діє в інтересах власників квартир будинку, не порушені та не підлягають судовому захисту.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
12. 04 березня 2024 року ОСББ «Волейків» через систему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 січня 2024 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
13. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає порушення норм процесуального права, вказавши, що суди встановили обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Крім того, вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилено клопотання про витребування доказів. Водночас зазначає, що до апеляційної скарги були включені заперечення на протокольну ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року, які були повністю проігноровані апеляційним судом, у зв'язку з чим вважає, що відсутня правова позиція Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 353, статей 359, 367, 382 ЦПК України (пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
14. Згідно з доводами касаційної скарги, стороною позивача у суді першої інстанції було заявлено клопотання про витребування доказів - документів, на підставі яких за відповідачем було зареєстроване право власності на спірне нерухоме майно, які мають істотне значення для вирішення справи, однак таке клопотання не було задоволено судом. В свою чергу відповідач не надав жодних документів, на підставі яких він набув право власності на спірну квартиру. Клопотання позивача про витребування доказів було порушено у суді першої інстанції 13 грудня 2022 року, у задоволенні якого протокольною ухвалою суду відмовлено 31 січня 2023 року. Апеляційним судом не було надано належної оцінки вказаним обставинам, враховуючи, що апеляційна скарга містила такі доводи. Апеляційним судом також протокольною ухвалою було повторно відмовлено у витребуванні доказів, які відмовився витребувати суд першої інстанції.
15. Заявник вказує, що при вирішенні спору судами було прийнято рішення на підставі недопустимого доказу - технічного паспорту, наданого відповідачем, який викликає сумніви у його достовірності.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16. Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 761/12971/22.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
17. У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли цілком об'єктивних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог, належним чином оцінивши подані докази. Вказує, що технічний паспорт, виготовлений станом на 2013 рік, який долучений позивачем до позовної заяви, не є достатнім та належним доказом, на підставі якого можна встановити, що спірна квартира має технічні характеристики, властиві приміщенню загального користування. Окрім зазначеного, договір купівлі-продажу майнових прав, на підставі якого позивач набув у власність квартиру є чинним, ніким не оскаржувався та не визнавався недійсним, як і державна реєстрація права на квартиру. Під час вирішення порушеного позивачем клопотання про витребування доказів районний суд встановив, що документи, які просить витребувати позивач, не стосуються предмету та підстав позову, відповідно не допоможуть встановити обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні порушеного клопотання.
18. Також у поданому відзиві сторона відповідача просить долучити до матеріалів справи новий доказ - інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що не відповідає приписам статті 400 ЦПК України, якими визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
19. Окрім зазначеного, порушене клопотання про виклик у судове засідання сторін спору, яке також до задоволення не підлягає, оскільки відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Необхідності у виклику учасників справи Верховним Судом не встановлено.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20. 21 травня 2019 року установчими зборами багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , прийнято рішення про створення ОСББ «Волейків», яке 15 липня 2019 року зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
21. Рішенням правління ОСББ «Волейків» від 28 липня 2019 року прийнято в управління вказаний будинок включно з паркінгом та прибудинковою територією з 01 серпня 2019 року.
22. ОСОБА_1 є власником квартири
АДРЕСА_1 , згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
23. Право власності на спірну квартиру зареєстровано за відповідачем
09 серпня 2019 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К. С. на підставі наступних документів: договору купівлі-продажу майнових прав
№ МП/К/04/392-А, укладеного 05 жовтня 2016 року між ТОВ «Мегаполісстрой» та ОСОБА_1 ; акту прийому-передачі квартири в житловому будинку по договору № МП/К/04/392-А від 05 жовтня 2016 року, складеному 17 жовтня 2016 року; довідки про оплату 100 % вартості об'єкта нерухомості за договором № МП/К/04/392-А від 05 жовтня 2016 року купівлі-продажу майнових прав, виданої 14 жовтня 2016 року ТОВ «Мегаполісстрой»; виписки зі списку інвесторів, за кошти яких ТОВ «Мегаполісстрой» збудована квартира, виданої 17 жовтня 2016 року ТОВ «Мегаполісстрой».
24. Згідно з технічним паспортом, виготовленим 17 жовтня 2016 року, спірна квартира знаходиться на 24 поверсі та складається з гардеробної - 1,8 кв. м, житлової кімнати - 47,9 кв. м, санвузла - 3,4 кв. м.
Позиція Верховного Суду
25. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
26. Згідно з положеннями пункту 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
27. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
28. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
29. Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
30. Згідно зі статтею 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
31. Відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку, регулюються Законом України від 29 листопада 2001 року № 2866-ІІІ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон № 2866-ІІІ) та Законом України від 14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417-VIII).
32. Відповідно до частин першої, четвертої статті 4 Закону № 2866-ІІІ об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
33. Згідно зі статтею 12 Закону № 2866-ІІІ управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.
34. Відповідно до статті 16 Закону № 2866-ІІІ об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, в тому числі захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.
35. Згідно зі статтею 1 Закону № 417-VIIIбагатоквартирний будинок - це житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
36. Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 417-VIIIспільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
37. Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням.
38. Визначальним для правильного вирішення подібних спорів є з'ясування та визначення правового статусу спірних приміщень у багатоквартирному будинку, а саме встановлення, чи належать спірні приміщення до числа допоміжних, з урахуванням характеристик таких приміщень.
39. Звертаючись до із цим позовом, позивач стверджував, що відповідач фактично заволодів спірним приміщенням, яке є допоміжним в будинку та призначене для забезпечення безпечної експлуатації будинку, та перешкоджає йому здійснювати реалізацію права володіння, користування і розпорядження спільним майном співвласників будинку шляхом заборони доступу до вентиляційної камери.
40. Водночас судами встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
41. Згідно з технічним паспортом, виготовленим 17 жовтня 2016 року, спірна квартира знаходиться на 24 поверсі та складається з гардеробної - 1,8 кв. м, житлової кімнати - 47,9 кв. м, санвузла - 3.4 кв. м.
42. Позивач на підтвердження того, що спірна квартира є допоміжним приміщенням, надав частину технічного паспорту будинку на АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 21 травня 2013 року, з планом 25 поверху, на якому відсутня квартира АДРЕСА_1 , водночас наявне приміщення венткамери, площею 54,2 кв. м.
43. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).
44. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
45. Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
46. Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
47. Разом з тим відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно він особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
48. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
49. Так, згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
50. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
51. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) вказано, що для витребування власником майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
52. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
53. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
54. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
55. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи підстави позову й вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, дійшов загалом обґрунтованого висновку про недоведеність підстав для витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь позивача спірної квартири АДРЕСА_1 , на користь усіх власників квартир та нежитлових приміщень у вказаному багатоквартирному, оскільки позивачем не доведено належними та достовірними доказами, що спірна квартира є фактично допоміжним приміщенням, право власності на яку належить власникам квартир у житловому будинку.
56. Під час вирішення спору судами належним чином досліджено подані сторонами докази, зокрема частину технічного паспорту будинку за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 21 травня 2013 року, з планом 25 поверху, на якому відсутня квартира АДРЕСА_1 . Водночас, відповідачем надано технічний паспорт на спірну квартиру, яка розміщена на
24 поверсі будинку. Приміщення, яке зазначено в технічному паспорті, що надав позивач, як вентиляційна камера, має іншу площу (54,2 кв. м), ніж квартира позивача (загальна площа 53,1 кв. м). Позивачем не надано проєктної документації на будинок, у якому знаходиться спірна квартира, право власності на яку зареєстровано за відповідачем.
57. Отже позивачем не надано достовірних й достатніх доказів на підтвердження того, що допоміжне приміщення (вентиляційна камера) було переобладнано у квартиру, право власності на яку зареєстровано за відповідачем.
58. Докази, подані позивачем, беззаперечно не свідчать про те, що відповідач користується саме допоміжним приміщенням житлового будинку.
59. Вказаним обставинам надана належна оцінка судами попередніх інстанцій.
60. Відповідно до статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
61. Позивачем не порушувалося клопотання про проведення у справі відповідної технічної експертизи з метою достовірного встановлення обставин, які є предметом доказування.
62. Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
63. Під час вирішення справи у суді першої інстанції стороною позивача
12 грудня 2022 року було порушено клопотання про витребування доказів, які стосуються реєстрації права власності на спірну квартиру за позивачем.
64. 31 січня 2023 року протокольною ухвалою суду першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів з тих підстав, що вони не стосуються предмету і підстав позову. Окрім зазначеного, стороною позивача не заперечувалося щодо можливості закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті (т. 1, а. с. 129, 130, 187, 187).
65. Протокольною ухвалою апеляційного суду від 25 січня 2024 року було відмолено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів (т. 2 а. с. 65). Доводи сторони позивача про те, що судами першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхиллено клопотання про витребування доказів, а також те, що апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги не вирішувалося питання щодо витребування доказів, не знайшли свого підтвердження.
66. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, надав належну оцінку як кожному доказу окремо, так і доказам у їх сукупності та дійшов загалом обґрунтованого висновку (на підставі поданих сторонами доказів) про відмову у задоволенні позовних вимог.
67. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
68. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального чи порушенням норм процесуального права.
69. Колегія суддів враховує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
70. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
71. Враховуючи наведене, встановивши у межах доводів касаційної скарги відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Волейків» залишити без задоволення.
2. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 квітня
2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович