24 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 696/299/23
провадження № 61-2961св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування, в особі виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам'янського районного суду Черкаської області у складі судді Шкреби В. В. від 18 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Василенко Л. І., Карпенко О. В., від 31 січня 2024 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування, в особі виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області, про усунення перешкод у побаченні з дитиною, визначення способів у вихованні та спілкуванні.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він з
20 червня 2017 року по 20 грудня 2022 року перебував у шлюбі з ОСОБА_2 . У шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вони сім'єю проживали та були зареєстровані по АДРЕСА_1 , разом з його батьками.
3. 01 липня 2021 року їх спільного сина було зараховано до ДНЗ «Барвінок» по місцю проживання.
4. З 01 листопада 2022 року ОСОБА_2 фактично припинила шлюбні відносини з ним та разом з сином переїхала проживати до своєї матері у
с. Вікторія Лубенського району Полтавської області. У подальшому за позовом ОСОБА_2 шлюб між ними було розірвано, а на підставі судового наказу з нього на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання їхнього сина.
5. Зазначав, що вони не досягли домовленостей щодо його систематичних побачень із сином, водночас відповідачка перешкоджає у спілкуванні з ним за допомогою телефонного зв'язку.
6. Рішенням виконавчого комітету Михайлівської сільської ради № 316
від 14 грудня 2022 року йому були встановлені такі способи участі у вихованні та спілкуванні із сином: 2 тижні на місяць за його місцем проживання з урахуванням робочого графіку, за попередньою домовленістю з відповідачкою, з обов'язковим дотриманням денного режиму дитини та своєчасним поверненням до матері.
7. Однак, у зв'язку із невиконанням відповідачкою зазначеного рішення органу опіки та піклування, рішенням № 3 від 27 січня 2023 року затверджено висновок щодо визначення способу його участі у вихованні та спілкуванні із сином.
8. Посилався на те, що він неодноразово приїздив в с. Вікторія Лубенського району Полтавської області, однак не зміг побачитися із сином.
9. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:
- зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у спілкуванні, побаченнях та вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визначити йому наступні способи участі у спілкуванні та вихованні малолітнього сина:
1) до часу початку здобуття ОСОБА_3 повної середньої освіти, тобто до часу зарахування його до школи: два тижні на місяць за його місцем проживання з урахуванням його робочого графіку, за попередньою домовленістю з матір'ю, однак без її присутності, та з обов'язковим дотриманням денного режиму дитини та своєчасним поверненням його в сім'ю матері, обов'язок забрати дитину із місця його фактичного проживання та повернення до нього покласти на нього; на його день народження ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), день народження дідуся (ІНФОРМАЦІЯ_4), бабусі (ІНФОРМАЦІЯ_5),а також святкові дні та дні релігійних свят: Новий рік (01 січня), День Незалежності України (24 серпня), День захисника України (14 жовтня), Пасха (Великдень), за місцем його проживання, у разі якщо дні народження припадатимуть на робочі дні, то з 12:00 год п'ятниці до 16:00 год. неділі, що слідують за днем народження; зобов'язати ОСОБА_2 повідомляти його засобами телефонного чи електронного зв'язку про зміну місця проживання сина не пізніше, ніж через 5 днів після зміни місця його проживання; особисте необмежене спілкування з сином у тому числі засобами телефонного та електронного зв'язку, обов'язок повідомляти номер телефону, через який буде відбуватись його спілкування із сином, покласти на ОСОБА_2 ;
2) після початку здобуття ОСОБА_3 повної середньої освіти, тобто після часу зарахування до школи і до досягнення ним повноліття: кожну другу (або першу) та четверту (або третю) п'ятницю з 12:00 год. до 16:00 год кожної другої (або першої) та четвертої (або третьої) неділі за його місцем проживання, без присутності матері, із своєчасним поверненням його до матері, обов'язок забрати дитину та повернути матері покласти на нього; у період осінніх, весняних та зимових канікул у закладі, де навчатиметься ОСОБА_3 - п'ять днів, а у період літніх канікул - два тижні на місяць за місцем його проживання, без присутності матері; зобов'язати ОСОБА_2 повідомляти його засобами телефонного чи електронного зв'язку про зміну місця проживання сина не пізніше, ніж через 5 днів після зміни місця його проживання; особисте необмежене спілкування з сином у тому числі засобами телефонного та електронного зв'язку, обов'язок повідомляти номер телефону, через який буде відбуватись його спілкування із сином, покласти на ОСОБА_2 .
Стислий виклад позиції інших учасників справ
10. ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 визнала частково. Зазначала, що їх сімейне життя з позивачем не склалось через поведінку позивача, систематичне та емоційне насильство з його сторони та його батьків, приниження її честі і гідності. Після розірвання шлюбу вона із сином проживала у її матері у с. Вікторія Лубенського району Полтавської області. 18 листопада 2022 року позивач насильно забрав сина та повіз його у невідомому напрямку, у зв'язку з чим вона зверталась до правоохоронних органів та їздила до місця проживання позивача, який повертати сина в добровільному порядку більше місяця не бажав та не давав можливості побачитися матері з дитиною.
11. Рішенням виконавчого комітету Михайлівської сільської ради № 316
від 14 грудня 2022 року позивачу були встановлені способи участі у вихованні та спілкуванні із сином, і під час засідання органу опіки вона погодилась на таку форму участі у вихованні батьком сина, оскільки в іншому порядку він не повертав дитину.
12. Посилалася на те, що 22 грудня 2022 року через триваючі бойові дії на території України, в інтересах дитини, задля забезпечення збереження життя і здоров'я сина, вона разом із ним виїхала до Республіки Польща. Про зазначене позивачу було відомо, так як останній неодноразово в телефонних розмовах вимагав їх повернення на територію України.
13. З висновком щодо визначення способу участі у вихованні та спілкуванні позивача із сином від 27 січня 2023 року вона не погоджувалася, вважала його таким, що не сприяє нормальному розвитку та вихованню дитини, не відповідає віковим потребам дитини, а необхідність частих переїздів від батька до матері може порушувати інтереси малолітньої дитини, завдавати шкоди психологічному та психічному здоров'ю.
14. Зазначала, що вона не чинить перешкод позивачу у спілкуванні та вихованні сина, однак просила визначити такий спосіб участі батька у вихованні сина, який буде відповідати віку дитини та забезпечуватиме його найкращі інтереси, з урахуванням наявності загрози його безпеці через ведення бойових дій на території України.
15. З урахуванням наведеного, просила встановити такі способи участі батька у вихованні та спілкуванні із сином як спілкування через засоби електронного, поштового, телефонного зв'язку з урахуванням денного розпорядку дитини та у разі скасування воєнного стану та її повернення із сином до України зустрічі та побачення проводити за попередньою домовленістю між сторонами.
16. Орган опіки та піклування повідомив суду, що оскільки ОСОБА_2 разом з малолітнім ОСОБА_3 у грудні 2022 року виїхали за кордон та наразі перебувають на території Республіки Польща, про що відомо позивачу у справі, з'ясувати обставини, обстежити умов проживання, отримати відповідні пояснення відповідачки та підготувати ґрунтовний висновок щодо усунення позивачу перешкод у побаченні з дитиною та визначення способів участі у вихованні та спілкуванні неможливо. Водночас, звертав увагу на можливість спілкування батька з сином за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням денного розпорядку дитини.
Основний зміст та мотиви судових рішень суду першої інстанції
17. Рішенням Кам'янського районного суду Черкаської області від 18 жовтня
2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
18. Визначено ОСОБА_1 такий спосіб та порядок спілкування з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
1) до часу початку здобуття ОСОБА_3 повної середньої освіти, тобто часу зарахування до школи:
- побачення без присутності матері ОСОБА_2 за місцем проживання ОСОБА_1 на день народження останнього ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та день народження сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) по АДРЕСА_1 , у випадку, коли день народження припадає на робочий день в найбільш наближені після цієї дати суботу та неділю в період часу з 10:00 год. ранку суботи до 17:00 год. неділі, або ж коли день народження припадає на суботу чи неділю в період часу з 10:00 год. ранку такої суботи до
17:00 год. такої неділі. Обов'язок забирання сина з місця його фактичного проживання та повернення у нього покладено на ОСОБА_1 ;
- побачення без присутності матері ОСОБА_2 за місцем проживання ОСОБА_1 в суботу та неділю кожного другого та четвертого тижня місяця
з 10:00 год. ранку суботи до 17:00 год. неділі по
АДРЕСА_1 . Обов'язок забирання сина із місця його фактичного проживання та повернення у нього покладено на ОСОБА_1 ;
- побачення у присутності матері ОСОБА_2 у громадських місцях або місцях відпочинку в населеному пункті проживання останньої на святкові та релігійні свята, як: Новий рік (01 січня), День незалежності України (24 серпня), Пасха (Великдень) в період часу з 14:00 год. до 17:00 год.;
- зобов'язано ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 засобами телефонного чи електронного зв'язку про зміну місця проживання сина
ОСОБА_3 не пізніше ніж через 5 (п'ять) днів після такого;
- зобов'язано ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 засобами телефонного чи електронного зв'язку про визначений телефонний номер для спілкування із сином ОСОБА_3 ;
- спілкуватися по телефону із сином ОСОБА_3 не раніше 08:00 год. ранку та не пізніше 20:00 год вечора в будні дні та не раніше 10:00 год, ранку та не пізніше 20:00 год. у вихідні дні, з урахуванням стану здоров'я дитини, зайнятості в дитячому дошкільному закладі, гуртках та самим бажанням дитини;
- спілкуватися з сином ОСОБА_3 через мережу Інтернет, в тому числі за допомогою відеозв'язку з використанням месенджерів (Telegram, Viber, WhatsApp) та/або програм Zoom, Skype чи інших, два рази на тиждень, а саме: у понеділок та п'ятницю в період часу з 18:00 год. до 20:00 год. (не більше одного разу протягом дня) загальною тривалістю не більше 10 хвилин, з урахуванням стану здоров'я дитини, зайнятості в дитячому дошкільному закладі, гуртках та самим бажанням дитини;
- побачення без присутності матері в період часу з 10 до 31 липня щорічно, протягом двох тижнів з метою спільного відпочинку, оздоровлення та проведення спільного часу з правом подорожей у межах території України та за місцем проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , за попереднім узгодженням з матір'ю ОСОБА_2 , з урахуванням стану здоров'я дитини, зайнятості в гуртках та самим бажанням дитини.
2) після початку здобуття ОСОБА_3 повної середньої освіти, тобто часу зарахування до школи і до досягнення ним повноліття:
- побачення без присутності матері ОСОБА_2 за місцем проживання ОСОБА_1 на день народження останнього ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та день народження сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) по АДРЕСА_1 , у випадку, коли день народження припадає на робочий день в найбільш наближені після цієї дати суботу та неділю в період часу з 10:00 год. ранку суботи до 17:00 год. неділі, або ж коли день народження припадає на суботу чи неділю в період часу з 10:00 год. ранку такої суботи до 17:00 год. такої неділі. Обов'язок забирання сина із місця його фактичного проживання та повернення у нього покладено на ОСОБА_1 ;
- побачення без присутності матері ОСОБА_2 за місцем проживання ОСОБА_1 в суботу та неділю кожного другого та четвертого тижня місяця з 10:00 год. ранку суботи до 17:00 год. неділі по
АДРЕСА_1 . Обов'язок забирання сина із місця його фактичного проживання та повернення у нього покладено на ОСОБА_1 ;
- побачення без присутності матері ОСОБА_2 за місцем проживання ОСОБА_1 у період зимових канікул: першу половину цих зимових канікул кожного парного року та другу половину цих канікул кожного непарного року по АДРЕСА_1 . Обов'язок забирання сина із місця його фактичного проживання та повернення у нього покладено на ОСОБА_1 ;
- побачення без присутності матері ОСОБА_2 за місцем проживання ОСОБА_1 у період весняних та осінніх канікул: перші три дні кожного парного року та останні три дні кожного непарного року по
АДРЕСА_1 . Обов'язок забирання сина із місця його фактичного проживання та повернення у нього покладено на ОСОБА_1 ;
- побачення у присутності матері ОСОБА_2 у громадських місцях або місцях відпочинку в населеному пункті проживання останньої на святкові та релігійні свята, як: Новий рік (01 січня), День незалежності України (24 серпня), Пасха (Великдень) в період часу з 14:00 год. до 17:00 год.;
- зобов'язано ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 засобами телефонного чи електронного зв'язку про зміну місця проживання сина
ОСОБА_3 не пізніше ніж через 5 (п'ять) днів після такого;
- зобов'язано ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 засобами телефонного чи електронного зв'язку про визначений телефонний номер для спілкування із сином ОСОБА_3 ;
- спілкуватися по телефону із сином ОСОБА_3 не раніше 08:00 год. ранку та не пізніше 20:00 год. вечора в будні дні та не раніше 10:00 год. ранку та не пізніше 20:00 год. у вихідні дні, з урахуванням стану здоров'я дитини, зайнятості в школі, гуртках та самим бажанням дитини;
- спілкуватися з сином ОСОБА_3 через мережу Інтернет в тому числі за допомогою відеозв'язку з використанням месенджерів (Telegram, Viber, WhatsApp) та/або програм Zoom, Skype чи інших два рази на тиждень, а саме у понеділок та п'ятницю в період часу з 18:00 год. до 20:00 год. (не більше одного разу протягом дня) загальною тривалістю не більше 10 хвилин, у випадку навчання в 1 класі не більше 15 хвилин, у випадку навчання у 2-4 класах не більше 20 хвилин, у випадку навчання у 5-7 класах не більше 20-25 хвилин, у випадку навчання у 8-9 класах не більше 30 хвилин, у випадку навчання у 10-11 класах, з урахуванням стану здоров'я дитини, зайнятості в школі, гуртках та самим бажанням дитини;
- побачення без присутності матері в період часу з 10 до 31 липня щорічно протягом двох тижнів з метою спільного відпочинку, оздоровлення та проведення спільного часу з правом подорожей в межах території України та за місцем проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 за попереднім узгодженням з матір'ю ОСОБА_2 , з урахуванням стану здоров'я дитини, зайнятості в гуртках та самим бажанням дитини; У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
19. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у позивача наявні перешкоди у спілкуванні з його сином. Водночас, визначений органом опіки та піклування висновок щодо визначення способу участі позивача у вихованні та спілкуванні із сином, затверджений рішенням виконавчого комітету Михайлівської сільської ради № 3 від 27 січня 2023 року, суд вважав таким, що не враховує змінені життєві обставини, виїзд дитини за кордон, а тому прийнятий без врахування інтересів самої дитини.
20. З урахуванням наявності неприязних відносин між сторонами, відсутності можливості домовитися, перебуванням відповідачки у нових стосунках з іншим чоловіком, суд вважав, що судовим рішенням має бути передбачена конкретна форма, години і широка автономність участі батька у спілкуванні з сином без погодження із матір'ю та без її присутності. Водночас, при спілкуванні з дитиною через мережу Інтернет або телефонним зв'язком суд вважав за необхідне враховувати стан здоров'я, бажання та зайнятість дитини.
21. При визначенні графіку побачень позивача з сином, суд першої інстанції виходив з того, що запропонована ОСОБА_1 черговість перебування дитини кожні 2 тижні у значно віддалених регіонах, пов'язана з частою зміною обстановки, відривом від занять дитини, а отже може призвести до постійної втоми дитини та навіть погіршення здоров'я. Крім того, судом ураховано, що позивач працює, дитина навчається, а тому більше часу для спілкування у них буде на вихідних. У дні народження батька та сина, збережено можливість їхнього спілкування, але з дотриманням балансу прав обох батьків. Щодо визначення побачень у дні народження бабусі та дідуся, суд вважав такі вимоги недоведеними, з огляду на відсутність переконливих аргументів особливої значимості цих днів для дитини та відповідних вимог діда та баби про визначення способів участі у вихованні онука.
22. Суд першої інстанції вважав, що порушені права позивача на спілкування з сином відновлюються шляхом визначення способу участі у вихованні дитини.
23. На переконання суду, тимчасове проживання дитини за кордоном, з огляду на воєнний стан в Україні, не суперечить інтересам дитини, сприятиме розширенню світогляду, добре позначиться на духовному та інтелектуальному розвитку. Позивач не погоджувався з тією ситуацією, що син опинився за кордоном, проте такий стан речей сприяє інтересам дитини.
24. Додатково зауважено, що наявність судового рішення про вирішення спору щодо участі батька у вихованні сина жодним чином не порушує право відповідачки та дитини перебувати за кордоном, відповідна обставина має бути врахована вже при виконанні рішення суду.
25. Додатковим рішеннямКам'янського районного суду Черкаської області від
21 листопада 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 536,80 грн.
Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
26. Постановою Черкаського апеляційного суду від 31 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.Рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2023 рокузалишено без змін.
27. Суд апеляційної інстанції погодився з визначеним судом першої інстанції способом участі позивача у вихованні свого малолітнього сина, зазначивши, що такий порядок відповідає інтересам дитини та передбачає поступове налагодження спілкування та формування емоційної прив'язаності дитини до батька. Крім того, судом враховано необхідність уникнення конфліктних ситуацій між батьками, а також диференціації способів та порядку спілкування позивача із сином в залежності від його віку та навчання в освітніх закладах.
28. Також суд апеляційної інстанції погодився з підставами відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідачки не чинити перешкод у спілкуванні, побаченнях та вихованні сина, а також необхідністю урахування бажання дитини при проведенні спілкування з батьком, що відповідає забезпеченню найкращих інтересів дитини, які повинні переважати над інтересами батьків.
Узагальнені доводи касаційної скарги
29. 27 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від31 січня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо усунення перешкод у спілкуванні, побаченні та вихованні сина, ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким задовольнити цю позовну вимогу повністю. Змінити рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 31 січня 2024 року, шляхом виключення з абзаців 6, 7, 8 підпункту 1 пункту 2 та з абзаців 8, 9, 10 підпункту 2 пункту 2 резолютивної частини рішення місцевого суду, словосполучення «та самим бажанням дитини».
30. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування
норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17,
від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 22 жовтня
2019 року у справі № 923/876/16, у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 359/9842/16-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 138/96/17, від 15 серпня 2023 року у справі № 759/4170/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
31. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не урахували, що позов про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною є законодавчо визначеним способом захисту прав того з батьків, хто проживає окремо від дитини (стаття 159 СК України).
32. Заявник посилається на те, що оскільки між сторонами існують неприязні стосунки, відповідачкою заперечується можливість батька фізично комунікувати з сином у визначений судом спосіб, висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні із сином є помилковими.
33. Крім того, враховуючи постійне проживання дитини разом з матір'ю, тісний психоемоційний зв'язок з нею, обумовлення побачень та спілкування батька з дитиною виключно бажанням дитини призведе до унеможливлення ним, як батьком, реалізації прав на участь у вихованні, спілкуванні та побаченні з дитиною. Зауважує, що судами попередніх інстанцій не було встановлено, що психоемоційний стан дитини свідчить про те, що його спілкування з ним, як з його батьком, поза бажанням сина, не відповідатиме найкращим інтересам дитини, а також наявності стійких психоемоційних перешкод у їх спілкуванні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
34. Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 696/299/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
35. 19 березня 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 696/299/23.
36. Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
37. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 червня 2017 року, який бу розірваний на підставі рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2022 року. Фактично шлюбні відносини припинились з 01 листопада 2022 року.
38. У шлюбі в сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
39. Сторони та їх син зареєстровані за адресою:
АДРЕСА_1 .
40. 01 липня 2021 року ОСОБА_3 був зарахований до ДНЗ «Барвінок», що підтверджено довідкою № Ш-20 від 31 січня 2023 року. ДНЗ « Барвінок » в разі потреби може забезпечити влаштування сина сторін після його повернення в Україну, про що надано довідку № 7 від 02 березня 2023 року.
41. ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 після розірвання шлюбу почали проживати без реєстрації у квартирі АДРЕСА_2 .
42. 18 листопада 2022 року ОСОБА_1 забрав до себе сина та не повертав його до матері, що стало причиною її звернення до правоохоронних органів та служби у справах дітей.
43. Рішенням виконавчого комітету Михайлівської сільської ради № 316
від 14 грудня 2022 року визначено способи участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 із сином: по 2 тижні на місяць за фактичним місцем проживання позивача по АДРЕСА_1 з урахуванням робочого графіку позивача, за попередньою домовленістю з матір'ю та з обов'язковим дотриманням денного режиму дитини і своєчасним поверненням дитини матері.
44. Рішенням виконавчого комітету Михайлівської сільської ради № 3
від 27 січня 2023 року затверджено висновок щодо визначення способу участі позивача у вихованні та спілкуванні із сином.
45. 28 грудня 2022 року, 11 та 25 січня 2023 року ОСОБА_1 не зміг побачитись з сином за адресою: кв. АДРЕСА_2 , відповідачка на його дзвінки не відповідала, що підтверджується актами від 28 грудня 2022 року, 11 та 25 січня 2023 року.
46. Згідно з отриманою судами інформацією Державної прикордонної служби України, 22 грудня 2022 року відповідачка та малолітній ОСОБА_3 виїхали за кордон та на час розгляду справи до України не повернулися. Їх виїзд до Республіки Польща також підтверджено відповіддю відділу (служби) у справах дітей Пирятинської міської ради Полтавської області № 01-15/73 від 28 квітня 2023 року.
47. Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що є матір'ю позивача, а відповідачка її колишня невістка. Позивач бажає спілкуватись із своїм сином, це його обов'язок. Вона та її чоловік бажають також бачити свого онука. Після розірвання шлюбу позивач проживає зі своїми батьками, але із своїм сином майже не бачиться та не спілкується. Відповідачка із сином покинула позивача, виїхала до своєї матері у с. Вікторія Лубенського району Полтавської області. 18 листопада 2022 року свідок була присутня як позивач забирав сина до себе на два тижні. Водночас, під час проживання у позивача онук захворів, піднялась температура до 38-39 градусів. Прийшлось навіть викликати лікарів та їхати в лікарню м. Сміла. Коли приїхала відповідачка за сином, він ще хворів. До будинку заходили тільки працівники органу опіки та піклування, співробітники поліції. Зрештою онук поїхав до відповідачки. З грудня 2022 року позивач взагалі сина фізично не бачив. У січні 2023 року свідок їздила з позивачем до місця проживання відповідачки та онука в с. Вікторія Лубенського району Полтавської області. Мати відповідачки вимагала від них гроші за інформацію про місце перебування онука. З онуком та відповідачкою зустрітись не вдалось, зі слів жителів, за чотири дні до їх приїзду, відповідачку та онука ще бачили в селі. Позивач намагається телефонувати сину, але відповідачка часто не бере слухавку, пише повідомлення про те, що у ОСОБА_3 все добре, присилає фотографії дитини зі спини, а коли приймає дзвінок, то не вмикає дитині динаміку і син не чує позивача. Коли у ОСОБА_3 було День народження, відповідачка присилала його фотографії, на яких у нього було помітно смуток та запалі щічки.
48. Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що він є батьком позивача, відповідачка його колишня невістка. Сторони розлучені і позивач проживає разом з батьками. За час спілкування з відповідачкою і проживання поряд свідок сприймав себе як старшого, виховував словами та вказував на її недоліки. Свідок заперечив неприязні відносини з відповідачкою, а лише вказав, що бажав кращого навчити в житті. Про місце перебування відповідачки йому точно не відомо. Останній раз вона проживала з онуком у с. Вікторія Лубенського району Полтавської області. Люди кажуть, виїхала до Республіки Польща, а то взагалі, що знаходиться в смт Катеринопіль Звенигородського району Черкаської області. 18 листопада 2022 року він приймав участь у поїздці з позивачем до с. Вікторія Лубенського району Полтавської області, вони забирали онука до себе. Дитина у них захворіла. Відповідачка приїхала з працівниками органу опіки та піклування, співробітниками поліції забирати дитину. Коли відповідачка почала без дозволу свідка проводити відеозйомку останнього, він не дозволив їй зайти до будинку, де перебував онук. В ході чергової поїздки в січні 2023 року, виявилось, що відповідачка з онуком були відсутні по місцю проживання, з онуком зустрітися не вдалося. Після того, спілкування з відповідачкою позивач здійснював через відеозв'язок.
49. Свідок ОСОБА_9 пояснила, що позивач являється її племінником, а відповідачка для неї колишня невістка. За час спільного шлюбного життя сторін, відповідачка проживала в нормальних умовах. В січні 2023 року свідок їздила з позивачем та його батьками по сина позивача в с. Вікторія Лубенського району Полтавської області. Позивач стукав та дзвонив у двері квартири відповідачки, проте зустрітись із сином не зміг, йому ніхто не відчинив. В сільській раді
с. Михайлівка свідок підписала акт про те, що позивачу не вдалось побачитись із сином.
50. Свідок ОСОБА_10 повідомила суду, що працює секретарем виконкому Михайлівської сільської ради, на території якої мешкає позивач. Позивач подавав до сільської ради заяву про визначення йому способів спілкування із сином. Було прийняте відповідне рішення комісії, але воно не виконувалось відповідачкою належним чином. У зв'язку з вказаним позивач повторно з цього приводу звертався до сільської ради. В листопаді - грудні 2022 року співробітники поліції залучали працівників органу опіки та піклування до процесу встановлення місця перебування сина відповідачки. Як було виявлено, дитина на той час знаходилась у позивача та його батьків вдома. Представників органу опіки та піклування впустили в будинок, дитина знаходилась там і їй нічого не загрожувало. В подальшому, за своїми службовими обов'язками в приміщенні сільської ради свідок завіряла справжність підпису громадян на акті про ненадання дитини позивачу. Також зазначила, що під час прийняття висновку про спосіб виховання та спілкування з дитиною для позивача, була заслухала позиція обох сторін, і обоє підтримували той варіант участі батька, який був затверджений. При цьому, у відповідачки був нормальний настрій, не було помітно, що вона могла зазнавати якогось тиску чи примусу.
51. Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що є матір'ю відповідачки, з позивачем взагалі не спілкується на цей час. Охарактеризувала позивача та його батьків як дуже жадібних людей. Її донька намагалася врятувати шлюб і пропонувала позивачу жити окремо від його батьків, але він того не хотів. За час спільного проживання відповідачка не мала нормального графіку сну, батьки позивача втручалися у процес виховання онука, принижуючи авторитет матері. Чим далі дитина ставала замкнутою, росла відлюдкувато від інших дітей. Позивач робив наклепи на відповідачку, що та відвідувала кафе, замість виховання дитини. Відповідачка та онук приїхали жити до неї у с. Вікторія Лубенського району Полтавської області. Донька дозволила позивачу забрати дитину у с. Михайлівка, але він почав зловживати і не хотів віддавати онука. Після того, як онук повернувся до відповідачки, свідок сприяла всіляким чином виїзду відповідачки та онука до Польщі. Там їм безпечно знаходитись, тоді як на Батьківщині тривають бойові дії, постійні повітряні тривоги. Відповідачці та онуку за кордоном подобається, донька влаштувалась на роботу, працює ненормовано, а тому не має можливості кожного разу при дзвінку позивача передавати телефон синові. Позивачу пропонували, щоб він купив персональний телефон синові, проте він відмовився. Онук ходить до садочку, має нормальний розвиток. За кордоном відповідачка півроку будує стосунки з іншим чоловіком ОСОБА_13 , з яким в онука склались приязні і дружні відносини. Коли відповідачка вже поїхала за кордон, позивач приїздив за дитиною.
Позиція Верховного Суду
52. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
53. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
54. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
55. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
56. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
57. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
58. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
59. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
60. У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
61. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
62. У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
63. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності при вихованні дитини.
64. В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року (справа № 35481/20 «Терещенко проти України»), у якому суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема якщо ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини. Крім того, судом констатовано не урахуванням національними судами положення статті 19 СК України, відповідно до якої, вирішуючи спори щодо участі батьків у вихованні дитини, суди могли не погоджуватися з висновком органу опіки та піклування, лише якщо висновок органу був недостатньо обґрунтованим або суперечив інтересам дитини.
65. Рівноцінне спілкування малолітньої дитини з батьком в тій же мірі, що і з матір'ю, відповідає її якнайкращим інтересам.
66. Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
67. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
68. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
69. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
70. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
71. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
72. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
73. Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
74. Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
75. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
76. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
77. Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
78. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі справедливості, взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.
79. Відповідно до частини четвертої і п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
80. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
81. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами справи - батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , існує спір щодо участі батька у вихованні сина, встановлений органом опіки та піклування спосіб участі позивача у вихованні свого малолітнього сина не був належним чином реалізований, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про усунення перешкод у вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні сина.
82. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, вважав, що наявні правові підстави для визначення графіку побачень та контакту батька з сином. З урахуванням наявності між сторонами конфлікту та неприязних стосунків, відсутності можливості домовитися щодо порядку спільного виховання дитини, визначено спосіб участі позивача у вихованні
ОСОБА_3 , який передбачає відповідні дні та години їхнього спільного спілкування, контакту за місцем проживання батька без присутності матері, у тому числі у дні народження батька та сина, на свята, під час канікул, а також можливість їхнього спілкування засобами телефонного та інтернет-зв'язку за сприяння матері. Крім того, з огляду на вік дитини, диференційовано способи участі батька у вихованні сина залежно від навчання останнього у відповідних освітніх закладах.
83. Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ОСОБА_1 не погоджується фактично лише з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні його вимог про зобов'язання відповідачки не чинити йому перешкод у спілкуванні з дитиною, а також необхідності урахування бажання дитини при визначених судом способах спілкування сина з батьком засобами телефонного та інтернет зв'язку, а також під час літніх канікул.
84. Колегія суддів зауважує, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Відновлення та сталість відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати бажання чи наміри інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.
85. Європейський суд з прав людини зазначав, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
86. Водночас, правосуддя у справах про піклування про дитину, батьківський час завжди супроводжується гостроемоційними і мінливими стосунки між батьками.
87. Згідно з наявними у матеріалах справи документами, ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_3 , у зв'язку з обставинами, які пов'язані з введенням в Україні воєнного стану, 22 грудня 2022 року виїхали до Республіки Польща на тимчасове проживання. Зазначені обставини були підтверджені органом опіки та піклування, свідками та визнаються сторонами у справі.
88. Колегія суддів зауважує, що тимчасовий виїзд дитини за кордон не повинен використовуватися як спосіб обмеження прав батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримання родинних відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком. Однак, в силі об'єктивних причин реальні можливості між батьком і дитиною у таких умовах очевидно звужуються.
89. Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час тимчасового перебування дитини у безпекових цілях за кордоном, спілкування сина з батьком відбувається через телефонний та інтернет зв'язок, що свідчить про наявність технічної можливості здійснення такого виду спілкування в обставинах, що склались. З урахування наведеного, цілком логічним і правильним є висновок судів попередніх інстанцій щодо необхідності зобов'язання відповідачки, з якою малолітня дитина проживає за межами території України, сприяти зазначеному спілкуванню батька та сина шляхом повідомлення позивача про визначений засіб телефонного чи електронного зв'язку для такого спілкування.
90. Органи і служби у справах дітей і суди повинні вжити дієвих заходів з метою вирішення проблеми у стосунках між заявником і його сином, реалізації на практиці гарантій взаємного спілкування батька і дитини.
91. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що за обставин, що склались на час розгляду справи (тимчасове перебування відповідачки та дитини за кордоном з урахуванням необхідності забезпечення безпеки дитини), зобов'язання відповідачки забезпечити спілкування батька та сина шляхом телефонного та електронного зв'язку відповідає належному та ефективному способу захисту прав ОСОБА_1 та сприяє усуненню йому перешкод у вихованні його малолітнього сина.
92. Колегія суддів додатково зауважує, що мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, зобов'язані сприяти їхньому спілкуванню (частина третя статті 259 СК України).
93. Враховуючи викладене, посилання касаційної скарги на необхідність задоволення позовної вимоги про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у спілкуванні, побаченнях та вихованні сина слід визнати необґрунтованими.
94. Суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та вирішили спір щодо фактичного усунення батьку перешкод у вихованні сина з урахуванням фактичних обставин справи, шляхом встановлення графіку контакту та зобов'язання відповідачки забезпечити найбільш ефективний та наразі єдино можливий спосіб участі позивача у вихованні та спілкуванні ОСОБА_3 .
95. Необґрунтованими є також доводи касаційної скарги щодо відсутності правових підстав для урахування бажання дитини при проведенні спілкування з батьком за допомогою телефонного, електронного зв'язку, а також під час літніх канікул.
96. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
97. Стаття 8 Конвенції про права дитини передбачає, що держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.
98. Порядок спілкування батька з дитиною, а також його характер та обсяг обумовлюються обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини. Незважаючи на те, що національні органи влади зобов'язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов'язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Йохансен проти Норвегії» від 07 серпня 1996 року).
99. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
100. Положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
101. Ураховуючи вік дитини, а також визначений судами попередніх інстанцій диференційований спосіб участі позивача у вихованні сина, спілкуванні з ним залежно від освітнього закладу, у якому буде навчатися дитина (до зарахування у школу та після зарахування у школу), колегія суддів вважає, що за обставин цієї справи урахування стану здоров'я, зайнятості в гуртках та самого бажання дитини при реалізації визначеного судом графіку спілкування позивача із сином за допомогою телефонного та електронного зв'язку є таким, що достатнім чином враховує інтереси дитини.
102. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.
103. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин та наданої правової оцінки доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
104. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
105. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
106. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , що стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 31 січня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович