25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 369/158/22
провадження № 61-5385 ск24
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 листопада 2023 року, ухвалу Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та стягнення аліментів за минулий час,
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила визначити розмір аліментів, які мали стягуватися з відповідача за період з 20 листопада 2008 року до 20 листопада 2018 року та розрахувати розмір боргу по аліментам за минулий час (за 10 років з 20 листопада 2008 року до 20 листопада 2018 року (дата прийняття рішення № 369/10724/18 про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини в розмірі 1 500,00 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку), які мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача на утримання дитини; змінити розмір стягуваних аліментів та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти у розмірі 10 000,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Києво-Святошинським районним судом Київської області від 20 листопада 2018 року у справі № 369/10724/18 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1 500,00 грн щомісячно та стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 6 000,00 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні решти позову відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку для подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 листопада 2023 року задоволено. Поновлено строк на подання відзиву та прийнято його до розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 березня 2024 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 листопада 2023 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення аліментів за минулий час залишено без змін.
13 квітня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати в частині відмови у позові та ухвалити нове в цій частині про задоволення позову.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
При цьому, такі справи є малозначними в силу прямої вказівки в законі незалежно від ціни позову по ним.
Предметом спору у цій справі є збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої доньки та стягнення з відповідача аліментів за минулий час, тому ця справа є малозначною в силу вимог закону.
Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Доводи заявника полягають у її незгоді з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Крім того, аналіз судових рішень у справі та наведені заявником доводи не дають підстав для висновку про те, що ця справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навела переконливих доводів та не надала відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має для неї виняткове значення.
Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в цій справі, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 листопада 2023 року, ухвалу Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та стягнення аліментів за минулий час.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара