17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 208/6109/21
провадження № 61-11277св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на заочне рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 червня 2022 року у складі судді Похвалітіної С. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року у складі колегії суддів Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (далі - АТ «Банк Кредит Дніпро») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 05 березня 2018 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено договір про встановлення кредитного ліміту № 22031000061770 (кредитний договір № 1). Відповідно до кредитного договору № 1 банк встановлює позичальнику кредитний ліміт, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит та плату за користування кредитом. У порушення умов кредитного договору № 1 позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором, що станом на 25 травня 2021 року становить 2 297,09 грн, яка складається з залишку прострочених комісій - 2 297,09 грн.
24 квітня 2017 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 26259055987502-КР (кредитний договір № 2). Відповідно до кредитного договору № 2 банк встановлює позичальнику кредитний ліміт, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит та плату за користування кредитом. У порушення умов кредитного договору № 2 позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором, що станом на 26 травня 2021 року становить 60 025,87 грн, яка складається із залишку простроченого кредиту - 22 394,11 грн, залишку прострочених відсотків - 29 004,61 грн, залишку прострочених комісій - 8 627,15 грн.
У зв'язку із викладеним АТ «Банк Кредит Дніпро» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 62 322,96 грн та судові витрати в розмірі 2 270,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Заочним рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 червня 2022 року позов АТ «Банк Кредит Дніпро» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором від 05 березня 2018 року у розмірі 24 691,20 грн, із яких: залишок прострочених комісій - 2 297,09 грн, залишок простроченого кредиту - 22 394,11 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року апеляційну скаргу АТ «Банк Кредит Дніпро» залишено без задоволення, заочне рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 червня 2022 року залишено без змін.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків та комісії за користування кредитними коштами за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
АТ «Банк Кредит Дніпро» на заочне рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року, в якій заявник просить суд скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення прострочених процентів у сумі 29 004,61 грн та простроченої комісії - 8 627,15 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень АТ «Банк Кредит Дніпро» посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19, від 18 червня 2021 року у справі № 761/25669/15-ц, від 30 червня 2021 року у справі № 201/10403/19, від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, від 17 серпня 2022 року у справі № 295/3522/20, від 18 січня 2023 року у справі № 172/410/21.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди неправильно застосували положення статей 203, 204, 215, 629, 638 ЦК України, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статей 8, 9, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статей 2, 47, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», постанови Правління Національного банку України від 08 червня 2017 року № 49 «Про затвердження Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит», постанови Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті».
Відзив на касаційну скаргу АТ «Банк Кредит Дніпро» до Верховного Суду не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У вересні 2023 року справу № 208/6109/21 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 березня 2018 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено договір про встановлення кредитного ліміту № 22031000061770 (кредитний договір № 1), відповідно до якого АТ «Банк Кредит Дніпро» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 11 648,00 грн, які ОСОБА_1 зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути у строк до 05 березня 2020 року.
Відповідно до розділу 9 кредитного договору та додатку № 1 до кредитного договору № 22031000061770 від 05 березня 2018 року, сума кредиту становить 11 648,00 грн, строк кредитування - 24 місяці, з кінцевою датою повернення кредиту до 05 березня 2020 року. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 0,001 % річних, щомісячна комісія - 3,9 % від суми споживчого кредиту.
У порушення умов кредитного договору № 1 позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 25 травня 2021 року становить 2 297,09 грн, яка складається з залишку прострочених комісій - 2 297,09 грн.
24 квітня 2017 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 26259055987502-КР (кредитний договір № 2).
Відповідно до розділу 9 кредитного договору сума, валюта кредиту визначена у повідомленні банку про встановлення ліміту кредиту, що є невід'ємною частиною цього договору. Процентна ставка - згідно з умовами тарифів банку. Строк кредиту - згідно з умовами універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб та тарифів банку.
У порушення умов кредитного договору № 2 позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 26 травня 2021 року становить 60 025,87 грн, яка складається із: залишку простроченого кредиту - 22 394,11 грн, залишку прострочених відсотків - 29 004,61 грн, залишку прострочених комісій - 8 627,15 грн.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Банк Кредит Дніпро» на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду підлягає закриттю з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
За статтею 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
28 липня 2023 року АТ «Банк Кредит Дніпро» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року.
З огляду на резолютивну частину постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2023 року (на час подання касаційної скарги) 2 684,00 грн.
Предметом спору у цій справі є вимоги про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 62 322,96 грн, тобто ціна позову в цій справі станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюється й на стадію касаційного провадження.
Отже, касаційна скарга подана на судові рішення, які ухвалені у малозначній справі.
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонструвала наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі «Азюковська проти України» від 09 жовтня 2018 року, заява № 47921/08).
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Водночас касаційна скарга АТ «Банк Кредит Дніпро» не містить посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Заявник не навів обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
Підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга АТ «Банк Кредит Дніпро» не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
За пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися стосовно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, потрібно вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Верховний Суд, враховуючи засади змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, дослідив та взяв до уваги ціну і предмет позову, складність справи, її економічну доцільність та значення для сторін і суспільства та не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судового рішення у цій справі у касаційному порядку.
Оскільки Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Банк Кредит Дніпро» на заочне рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року у малозначній справі, то є підстави для закриття касаційного провадження.
Відповідно до частини другої статті 396 ЦПК України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.
Верховний Суд зазначає, що під час вирішення питання про закриття касаційного провадження у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 (провадження № 14-53цс19) сформулювала правову позицію, згідно з якою якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, тому у зв'язку з цим касаційне провадження у справі належить закрити.
Наведена правова позиція підлягає застосуванню судом до процесуальних правовідносин, що виникли під час розгляду цієї касаційної скарги.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Банк Кредит Дніпро» на заочне рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року слід закрити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на заочне рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрити.
Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
А. С. Олійник
В. В. Сердюк