Справа № 199/1067/24
(2/199/1311/24)
Іменем України
23 квітня 2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.
за участю секретаря Свержевської В.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
В обґрунтуванні позову зазначила, що вона із 01.11.2008 року перебувала з відповідачем у шлюбі, який був розірваний рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.
Від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 16.05.2011 року з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 14 квітня 2011 року до повноліття дитини.
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.03.2021 року, ухваленим по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про стягнення пені по аліментам, позов задоволено та стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 неустойку (пеню) за несплату аліментів у сумі 162 732 (сто шістдесят дві тисячі сімсот тридцять дві) гривні 63 копійки.
Згідно з розрахунком державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Малюк І.В., заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 за період із 01.10.2020 року по 01.07.2023 року становила 122194,00 грн..
Позивачка зазначає, що у зв'язку із несплатою аліментів з відповідача підлягає стягненню неустойка за прострочення сплати аліментів за період із 01.10.2020 року по 01.08.2023 рік у розмірі не більше суми заборгованості по аліментам, а саме у розмірі 122194,00 грн., яку просила стягнути з відповідача на її користь.
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, її представник адвокат Борсук В.М. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти винесення заочного рішення, просив розглянути справу за його відсутності, про що надав письмову заяву.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, у зв'язку з чим, суд, зі згоди представника позивачки, вважає провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із 01.11.2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська (а.с.32).
Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).
Відповідно до рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 16.05.2011 року з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 14 квітня 2011 року до повноліття дитини (а.с.13).
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.03.2021 року, ухваленим по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про стягнення пені по аліментам, позов задоволено та стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 неустойку (пеню) за несплату аліментів у сумі 162 732 (сто шістдесят дві тисячі сімсот тридцять дві) гривні 63 копійки (а.с.14-15).
За змістом ст.196 СК України за прострочення сплати аліментів встановлена спеціальна форма відповідальності платника, яка спрямована на певну компенсацію одержувачу аліментів його витрат і має необхідний стимулюючий, превентивний вплив на особу, що порушила свої аліментні обов'язки, крім того, стягнення неустойки (пені) спрямоване на підвищення майнових прав дитини.
У зв'язку з несплатою аліментів із боку відповідача, відповідно до розрахунку державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Малюк І.В. заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 за період із 01.10.2020 року по 01.07.2023 року становила 122194,00 грн. (а.с.17-24).
Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною третьою ст. 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Таким чином, на аліментні грошові зобов'язання, що виникли з рішення суду, в силу ч 5 ст.11 ЦК України поширюються загальні положення про зобов'язання, встановлені розділом першим книги п'ятої Цивільного кодексу України.
Так, згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, 612 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідачем не спростований наданий позивачкою розрахунок, відповідно до якого розмір пені складає 146409,61 гривень, однак відповідно до ч.1 ст.196 СК України сума пені не може бути більшою, ніж 100% заборгованості по аліментам на дитину.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовну заяву задовольнити та стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , неустойку (пеню) за несплату аліментів у сумі 122 194 (сто двадцять дві тисячі сто дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.
Що стосується вимоги позову про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., то суд виходить із наступного.
В силу п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Конституційне право на професійну правничу допомогу та вільний вибір захисника гарантується ст. 59 Конституції України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, воно не може бути скасоване, а звуження змісту та обсягу наявних прав і свобод не допускається.
За ч.2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правову допомогу суд враховує, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем було надано до суду: Договір про надання правничих (юридичних) послуг №7, укладений 30.09.2023 року між адвокатом Борсуком В.М. та позивачкою ОСОБА_1 ; акт виконаних робіт до Договору №7 від 30.09.2023 року; довідка від 30.10.2023 року щодо отримання авансового платежу.
Суд вважає обґрунтованими заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 гривень.
Європейський суд з прав людини зазначив, що присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, із відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., а також 1211,20 гривень судового збору на користь держави.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82, 89, 131, 137, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.196 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , неустойку (пеню) за несплату аліментів у сумі 122 194 (сто двадцять дві тисячі сто дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору на користь держави.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Л.Г. Якименко