Справа № 161/8041/24
Провадження № 1-кс/161/2266/24
м. Луцьк 29 квітня 2024 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 , прокурора Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , слідчого слідчої групи слідчого управління ГУНП у Волинській області - слідчого СВ ВП № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -
До Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.04.2024 (справа №161/6441/24, провадження №1-кс/161/1862/24), в межах кримінального провадження №12024030000000059 від 22 лютого 2024 року, а саме на: - 176 купюр номіналом по 100 доларів США (17600 доларів США); - 92 купюри номіналом по 1000 гривень (92000 гривень); - 16 купюр номіналом по 500 гривень (8000 гривень).
Своє клопотання мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.04.2024 (справа №161/6441/24, провадження №1-кс/161/1862/24) накладено арешт на грошові кошти, які 28.03.2024 вилучено під час проведення обшуку будинку по АДРЕСА_1 , а саме: - 176 купюр номіналом по 100 доларів США (17600 доларів США); - 92 купюри номіналом по 1000 гривень (92000 гривень); - 16 купюр номіналом по 500 гривень (8000 гривень).
Оскільки вищевказані грошові кошти, на які накладено арешт, є особистою приватною власністю ОСОБА_6 , зберігались за місцем її проживання, як заощадження, одержані від підприємницької діяльності, досудовим розслідуванням не встановлено, що вони здобуті злочинним шляхом, жодній особі у кримінальному провадженні про підозру не повідомлено, потреба у подальшому застосуванні арешту майна відпала, а накладення арешту на грошові кошти ставить під загрозу подальше провадження підприємницької діяльності ОСОБА_6 та в скрутне матеріальне становище її сім'ю, тому звернулися з вказаним клопотанням в якому просять скасувати арешт, накладений на вищевказані грошові кошти.
Власник майна ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, а її представник - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав з наведених в ньому підстав, просив його задовольнити.
В судовому засіданні прокурор Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 та слідчий слідчої групи слідчого управління ГУНП у Волинській області - слідчий СВ ВП № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 , кожен зокрема, щодо задоволення клопотання заперечили у зв'язку із його необґрунтованістю, крім того, вказали, що на даний час досудовим розслідуванням перевіряється можливість отримання вказаних грошових коштів злочинним шляхом.
Вислухавши думку учасників, перевіривши матеріали клопотання, дослідивши додані докази та матеріали кримінального провадження №12024030000000059, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Так, слідчим суддею в судовому засіданні встановлено, що слідчими СУ ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024030000000059 від 22 лютого 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. Процесуальне керівництво досудового розслідування даного кримінального провадження здійснює група прокурорів Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону.
В межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.03.2024 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання головного інженера ДП «Волинський військовий лісгосп» ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами вищевказаного обшуку, який проведено 28.03.2024, вилучено грошові кошти, а саме 17600 доларів США та 100000 гривень, які постановою слідчого від 29.03.2024 визнано речовими доказами та передано на відповідальне зберігання до камери схову відділення ПАТ КБ «Приватбанк».
В подальшому, ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.04.2024 (справа №161/6441/24, провадження №1-кс/161/1862/24) на грошові кошти, що вилучені 28.03.2024 під час проведення обшуку за місцем проживання головного інженера ДП «Волинський військовий лісгосп» ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт.
Приймаючи зазначене процесуальне рішення про арешт майна слідчий суддя виходив з того, що на вищевказані грошові кошти слід накласти арешт з метою збереження речових доказів, забезпечення їх правомірного утримання та дослідження органами досудового розслідування.
Так, згідно з ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Стаття 170 КПК України передбачає, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частина 1 ст. 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що однією із загальних засад кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Разом з цим, згідно із положенями п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Стаття 98 КПК України в свою чергу регламентує, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Однак, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування після вилучення вказаних грошових коштів та накладення на них арешту не установлено обставин, котрі б підтверджували, що вказані грошові кошти, які визнано речовими доказами, дійсно відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, тобто не підтверджено, що вони є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також, що вони набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Не наведено таких доказів прокурором та слідчим безпосередньо і у судовому засіданні.
Будь-яких інших відомостей, які вказували б на те, що зазначені у постанові слідчого грошові кошти мають значення речових доказів у даному кримінальному провадженні, стороною обвинувачення, після накладення на них арешту, що забезпечило безперешкодне встановлення таких відомостей, не доведено.
Відсутність таких відомостей унеможливлює ідентифікацію майна особи як доказу в розумінні ст. 98 КПК України та свідчить про відсутність доказів того, що дане майно має ознаки речових доказів. Тобто стороною обвинувачення, окрім припущення, не наведено жодного доказу, що вилучені грошові кошти є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, як і не доведено, що вони є предметом злочину чи отриманні незаконним шляхом.
В свою чергу, ОСОБА_6 02.06.2021 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копія якої долучена до матеріалів клопотання.
Відповідно до податкової декларації платника податку - фізичної особи-підприємця за 2023 звітний рік, копія міститься в матеріалах клопотання, ОСОБА_6 отримала дохід від підприємницької діяльності в розмірі 5 249 483,02 грн.
Вказане вище підтверджує належність саме ОСОБА_6 вилучених грошових коштів, а не ОСОБА_7 , тому підстав стверджувати, що вони отримані незаконним шляхом та внаслідок вчинення кримінального правопорушення, по якому здійснюється досудове розслідування, немає.
Наряду з вказаним, слід зазначити, що ні ОСОБА_6 ні будь-якій іншій особі підозра у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень в межах кримінального провадження №12024030000000059 від 22 лютого 2024 року не пред'явлена, а досудове розслідування відносно ОСОБА_6 не здійснюється.
Разом з цим, з заперечень до протоколу обшуку від 28.03.2024 вбачається, що під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , органу досудового розслідування повідомлялося, що грошові кошти в сумі 17600 доларів США та 100000 гривень не належать ОСОБА_7 , а належать його дружині ОСОБА_6 , котра здійснює підприємницьку діяльність.
Отже, сторона обвинувачення в судовому засіданні не надала суду жодних доказів, що вказують про прямий або опосередкований зв'язок вилучених грошових коштів з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, чи належність цих грошових коштів ОСОБА_7 .
При цьому, враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов переконання, що грошові кошти, які належать ОСОБА_6 , не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, яке є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024030000000059 від 22 лютого 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, не зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та не містять інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, не набуті кримінально протиправним шляхом та не отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на викладене, версія органу досудового розслідування, що арешт грошових коштів необхідний з метою забезпечення збереження речових доказів та встановлення можливості їх набуття кримінально протиправним шляхом не доведена стороною обвинувачення та повністю спростована наданими в обґрунтування скасування арешту майна доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності.
Таким чином, враховуючи викладене, а також, що однією із засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України, зважаючи, що жодній особі у даному кримінальному провадженні про підозру не повідомлялося, а сторона обвинувачення не представила слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо належності грошових коштів ОСОБА_7 чи необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, з огляду на принцип диспозитивності, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність обставин, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння ОСОБА_6 належним їй майном, у зв'язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.04.2024 (справа №161/6441/24, провадження №1-кс/161/1862/24), в межах кримінального провадження №12024030000000059 від 22 лютого 2024 року, на грошові кошти, оскільки підстави для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження відсутні.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна слід задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 98, 170, 174, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.04.2024 (справа №161/6441/24, провадження №1-кс/161/1862/24) - задовольнити.
Арешт, накладений на майно, а саме: - 176 купюр номіналом по 100 доларів США (17600 доларів США); - 92 купюри номіналом по 1000 гривень (92000 гривень); - 16 купюр номіналом по 500 гривень (8000 гривень) - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1